МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Реферат

“Планування та контроль капіталовкладень”

2005

Планування та контроль капіталовкладень

Основними складовими елементами процесу планування та конт-ролю капіталовкладень є такі:*

пошук і дослідження об'єкта капітальних вкладень;*

розробка кількісних показників і якісних характеристик різних варіантів інвестування;*

порівняння варіантів і добір найкращого;*

розробка проекту плану капіталовкладень з урахуванням cne-j цифіки добраного об'єкта й реальних можливостей фінансуван-ня капітальних вкладень;*

розгляд пропозицій і прийняття рішення про капіталовкладення, складання плану його реалізації;*

організаційно-економічний контроль процесу інвестування на всіх його стадіях.

Інвестиційний процес досягає найвищої ефективності за умови до-сягнення стану гармонії як під час прийняття рішення, так і у процесі його здійснення. Проаналізувавши випадки невдалих капіталовкла-день (на жаль, досить поширених на практиці), можна сформулювати такі їх причини. Перша — незбалансованість частин, компонентів, факторів і функцій, що стосуються інвестиційної ідеї, процесу плану-вання та реалізації плану. Друга важлива причина — несумісність планів підприємства і капіталовкладень. У цьому разі ймовірність не-вдачі тим вища, чим менше гармонії між інвестиційним проектом і стратегією розвитку підприємства. Третя причина пов'язана з непередбаченістю й мінливістю економічної ситуації. До цього особливо треба бути готовим в умовах ринкової економіки. І, нарешті, найпоміт-ніша причина невдалого й неефективного інвестування полягає в незбалансованості інвестиційних потужностей, причому в різних вимі-рах і проявах, що охоплюють проектно-кошторисну документацію, будівельні конструкції і матеріали, машини, механізми, устаткування тощо. Усі ці причини слід ураховувати, виробляючи інвестиційну полі-тику підприємства, складаючи комплекс заходів щодо досягнення гар-монії в інвестиційних потужностях.

В умовах вільних ринкових відносин підприємства, що виробляють ту чи іншу продукцію, після насичення своєю продукцією споживчого ринку робитимуть усе можливе для того, щоб знайти нових спожи-вачів і нові сфери збуту своєї продукції. У ринковій економіці не спо-живач іде до підприємства, а навпаки, підприємство шукає споживача. Це дуже потужний стимул. Вигідні варіанти слід шукати постійно й після того, як підприємство нагромадить достатньо коштів для інвес-тиційної діяльності. Фінансові кошти, звичайно, мають бути збалансо-вані з інвестиційними ресурсами. Дефіцит порушує різні об'єктивні пропорції й співвідношення.

Пошук нових ідей щодо капіталовкладень — прерогатива не тільки керівництва підприємства чи дослідного підрозділу. У ньому повинні бути зацікавлені якомога більше працівників. Це досягається природним шляхом у разі впровадження інших форм власності (на-приклад, акціонерної), які не відокремлюють працівника від засобів виробництва та отриманих прибутків. Решта налагоджується за допо-могою автоматичних економічних регуляторів.

Дуже важливо мати резерв ефективних ідей щодо капіталовкла-день. Вони не обтяжують баланс підприємства, але дають йому змогу утримувати свої позиції на ринку й захоплювати нові сфери, що важливо також в умовах «дефіцитної» (але вільної) економіки. Наявність величезного дефіциту — ненормальне, а тому тимчасове явище. Після його ліквідації значущість валових показників відійде на дру-гий план, звільнивши місце для якості й науково-технічного рівня ви-робів.

Нова ідея щодо капіталовкладення на стадії її зародження форму-люється значною мірою абстрактно. У загальних рисах, спираючись на попередній досвід і наукові знання, робиться певний висновок, на-приклад, такий: ідея плідна, принесе успіх і може бути рекомендована для реалізації. Після цього слід перевести подібні характеристики на мову суворих кількісних характеристик. Оскільки інвестиції зачіпають довгострокові інтереси й реалізуються протягом тривалого часу, існує потреба надійного довгострокового планування та прогнозування. Тут є достатньою мірою випробовані в умовах багаторічного центра-лізованого планування системи, підходи й методи, які доцільно вико-ристовувати і надалі, модифікувавши їх до умов ринкової економіки. З метою порівняння різних варіантів капіталовкладень і добору найкращого треба оцінити рентабельність кожного з них. Вона зале-жить від багатьох факторів. Найважливішими є поточні прибутки, по-точні витрати, витрати на придбання (основні капіталовкладення) і за-лишкова вартість. Необхідно враховувати також інвестиційний період і розрахунковий розмір ренти. Розрахувавши кількісно всі ці факто-ри, можна отримати вихідну інформацію для оцінювання рентабельності варіанта капіталовкладення.

Дуже важливо під час кількісного розрахунку наведених факторів ураховувати вірогідність прогнозів щодо капіталовкладення. При цьому бажано спиратися на найімовірніші прогнози. Досягти такого рівня у прогнозуванні досить важко, але необхідно, бо процес інвестування завжди пов'язаний з великими витратами, і їх марнотрата може озна-чати для підприємства крах усієї діяльності.

Поточні прибутки, які підприємство отримує в результаті здійснен-ня інвестицій, є постійними. їх розрахунок і оцінювання в динаміці змикаються з проблемою прогнозування обсягів реалізації вироблюваної продукції на ринку. Для цього будують графік у вигляді кривої, яка складається з трьох частин, що відповідають таким процесам: за-воювання ринку (або збільшення обсягів продажу), насичення потреб і зменшення попиту. Отже, визначення поточних прибутків і вплив на їх збільшення потребують постійного вивчення ринку і споживчого попиту. Від цього залежать ефективність інвестиційного процесу і ступінь ризику, пов'язаного з досить тривалим інвестуванням капіта-ловкладень.

Поточні витрати здійснюються протягом тривалого періоду часу залежно від капіталовкладень і відбивають розмір компенсації за споживання у процесі виробництва різних видів ресурсів — матеріа-льних, трудових, енергетичних та ін. Розраховуючи ці ресурси, так само як і для розрахунку поточних прибутків, необхідно враховувати фактор часу, оскільки капіталовкладення мають тривалу комплексну дію на процес виробництва й неоднаковою мірою охоплюють окремі види виробничих ресурсів. Можливі різні варіанти, і їх необхідно враховувати протягом усього часового періоду інвестування, тобто вво-дити в розрахунки функцію часу. Для кожного виду ресурсів можна побудувати певну криву і комплексно проаналізувати динаміку всіх кривих у часі.

Витрати на придбання (основні капіталовкладення) — це великі одночасні витрати, які робляться на початку інвестиційного циклу і є передумовою всіх подальших витрат і