(А.Сміт). Кількість податків зменшується, вони стають більш одноманітними, держава відмовляється від дріб’язкових зборів, а віддає перевагу тим, які можуть суттєво поповнити скарбницю. Відпрацьовуються технічні прийоми збирання податків. Свого найвищого розквіту і вдосконалення податки набувають в умовах ринкового господарства.
Податкам, як специфічним платежам на користь держави, притаманні особливі риси:
по-перше, обов'язковість сплати. Податки — це примусові платежі постійного характеру, які центральний уряд або органи місцевого самоврядування стягують на свою користь з населення підприємств, організацій. Обов'язковість сплати податків обумовлена наявністю держави, якій для виконання покладених на неї функцій необхідні грошові засоби. В демократичних державах з розвитком свідомості населення сплата податків стає почесним обов’язком кожного грома-дянина, а ухилення від сплати податків рахується одним із самих важких злочинів проти суспільства;
по-друге, податки відображають oднocтopoннi рух коштів від на-селення, підприємств до держави, який не супроводжується означає наданням певних благ, матеріальних цінностей, як це характерно для товарного обміну. Вносячи податки, громадяни і суб'єкти підприємства тим самим «оплачують» послуги, які їм надає держава: охорону, безпеку суд, освіту, медичну допомогу тощо. Виняток складають деякі збори (обов'язкові платежі), що безпосередньо асоціюються з платою за певні види державних послуг; вони мають цільове спря-мування, на видаток безробіття, ринковий збір, за парковку автотранспорту та ін.;
по-третє, податки стягуються на основі діючих законодавчих ак-тів, т.б. законно, легальним шляхом. Закони про податки приймає верховна влада. Наприклад, перелік податків в нашій державі визначає Закон України “Про систему оподаткування»; з прийняттям податкового кодексу основні засади оподаткування будуть регламенту-ватися цим законодавчим актом.
Головна заслуга в обґрунтуванні цілей оподаткування належить видатному німецькому фінансисту Адольфу Вагнеру, який після Адама Сміта зробив значний вклад у теорію оподаткування, розвинувши основні правила обкладання. Фінансова мета податків - це забезпечення Державної скарбниці коштами. Заради досягнення цієї мети і виникли податки, як особлива форма фінансових відносин. Мета податків полягає в тому, що держава з їх допомогою має змогу вирішувати інші, нефінансові цілі; податки також є важливим важелем економічної політики.
У законодавців не завжди вистачає здорового глузду для прийняття таких законів, які б зменшували податковий тягар, а, отже, позитивно впливали на розвиток підприємництва, приватної ініціативи, зростання доходів скарбниці обґрунтував відомий економіст А.Лаффер (“крива Лаффера”), він довів, щопри підвищенні ставок оподаткування сума находженьу бюджет від податків зростає тільки до певної межі, а потім починається зменшення поступень внаслідок спаду виробництва та масового ухилення від сплати податків.
2. Економічний зміст податків
2.1. Сутність податків і їх функції
податки являють собою обов’язкові платежі юридичних і фізичних осіб до бюджету. Історично це найдавніша форма фінансових відносин між державою і членами суспільства. За економічним змістом податки відображають фінансові відносини між державою і платником податків з метою створення загальнодержавних централізованих фондів грошових коштів, необхідних для виконання державою її функцій: управлінської, оборонної, соціальної та економічної. Вони не мають ні ознак еквівалентного обміну, ні конкретного цільового призначення. Тобто конкретний податок – це нецільовий, безоплатний (нееквівалентний), неповоротний обов’язковий платіж державі.
Отже, податок – це плата суспільства за виконання державою її функцій, це відрахування частини вартості валового внутрішнього продукту (ВВП) на загальносуспільні потреби, без задоволення яких сучасне суспільство існувати не може.
Функції податків як фінансової категорії випливають з функ-цій фінансів. Фінанси загалом виконують дві функції — розподільну і контрольну, Податки безпосередньо пов'язані з розподільною функцією в частині перерозподілу вартості створеного ВВП, між державою і юридичними та фізичними особами. Вони є ме-тодом централізації ВВП у бюджеті на загальносуспільні потреби виконуючи у такий спосіб фіскальну функцію.
Фіскальна функція є основною у характеристиці сутності по-датків, вона визначає їх суспільне призначення.
Податкові надходження мають бути по-стійними і стабільними й рівномірно розподілятися за регіонами.
Постійність означає, що податки повинні надходити до бю-джету не у вигляді разових платежі в з невизначеними термінами, а рівномірно протягом бюджетного року в чітко встановлені —строки, оскільки призначення податків полягає у забезпеченні витрат держави, то терміни їх сплати мають Рути погоджені з термінами фінансування видатків бюджету.
Стабільність надходжень визначається високим рівнем гарантій того, що передречеш Законом про бюджет на поточний рік доходи будуть отримані повному обсязі.
Рівномірність розподілу податків за територією необхідна для забезпечення достатніми доходами всіх ланок бюджетної системи. Без цього виникає потреба в значному перерозподілі коштів між бюджетами, що зменшує рівень автономності кожного бюджету, ступінь регіонального самоврядування і самофінансування.
Податки, як уже зазначалось, відображають рух вартості від юридичних і фізичних осіб до держави. Їх сплата приводить до зменшення доходів платника, заінтересований сплатити якомога меншу суму, що може досягатися як за рахунок зменшення обсягів об’єкта оподаткування, так і вибору пільгових щодо оподаткування умов діяльності. Отже, у сутності кожного податку закладена регулююча функція. Вона, як і фіксована функція, характеризує суспільне призначення податків. Сутність регулюючої функції у впливі податків на різні сторони діяльності їх платників.
Оскільки регулююча функція податків є об'єктивним явищем, то вплив податків відсувається незалежно від волі держави, яка їх установлює. Разом з тим держава може свідомо використову-вати їх з метою регулювання певних пропорцій у соціально-економічному житті суспільства.
Використання податків як фінансових регуляторів — дуже складна й тонка справа. Тут не може бути головного і другорядного - все головне.
2.2. Класифікація податків.
Історія людства виробила різні форми й методи оподаткування. Кожний вид податків має свої спе-цифічні риси та функціональне призначення і посідає окреме місце в податковій системі.
Класифікація податків проводиться за кількома ознаками: за формою оподаткування,