Фіксований сільськогосподарський податок сплачується в раху-нок таких податків і зборів: податку на прибуток підприємств; плати за землю; податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів; комунального податку; збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету; збо-ру до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорно-бильської катастрофи та соціального захисту населення; збору на обов’язкове соціальне страхування; збору на будівництво, реконстру-кцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користу-вання України; збору на обов’язкове державне пенсійне страхування; збору до Державного інноваційного фонду; плати за придбання тор-гового патенту на здійснення торговельної діяльності; збору за спеці-альне використання природних ресурсів (щодо користування водою для потреб сільського господарства).

Платниками фіксованого сільськогосподарського податку є сільськогосподарські підприємства різних організаційно-правових форм та інші господарства, які займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської продукції, в яких сума одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік , перевищує 50 відсотків загальної суми вартості валового доходу підприємства.

Платники податку мають право сплачувати податок в грошовій формі або у вигляді поставок сільськогосподарської продукції. Об’єктом оподаткування є площа сільськогосподарських угідь переданих сільськогосподарському товаровиробнику у власність або на-

йому у користування, в т.ч. на умовах оренди.

Ставка фіксованого сільськогосподарського податку з одного гек-тара сільськогосподарських угідь встановлюється у відсотках до їх грошової оцінки, окремо для ріллі, сіножатей та пасовищ і для бага-торічних насаджень. Для платників фіксованого сільськогосподарського податку, які здійснюють діяльність у гірських загонах та на поліських територіях застосовують пониженні ставки податку, тому повинна існувати система податків, яка відповідає народногосподарським вимогам, т.б. оптимально поєднує джерела і об’єкти оподаткування з метою найменшого обмеження виробництва і підприємництва, а тим самим сприяти здійсненню соціально-політичних цілей податків.

3.2 Місцеві податки і збори

місцеві податки мають не таку тривалу історію яе державні податки. Першим податком місцевого характеру став податок на користь бідних, він був введений в Англії у XVII ст. причиною його запровадження стало значення збільшення в країні злидарів стало значне збільшення в країні злидарів, жебраків, бідних.

Центральний уряд вимагав від міст та приходів матеріально підтримувати бідних за рахунок добровільних пожертвувань місцевих заможних громадян. Але поступово ця добровільність перетворилася на обов’язковість.

Податок на користь бідних сплачувався багатими громадянами, головною підставою для його стягнення була наявність у платників землі, будівель та іншого нерухомого майна. По мірі виникнення ін-ших потреб місцевих союзів з'явилися інші місцеві податки - дорожний і шкільний податок. Існували місцеві податки для утримання лікарень, місцевої поліції і охорони, на окремі види робіт благоустрою міст (освітлення, будівництво гребні тощо.

В умовах незалежної України початок формування інституту місцевого оподаткування був покладений разом із прийняттям 20 травня 1993р. Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори», яким визначалися 16 видів місцевих податків та зборів, їхні граничні розміри та порядок обчислення.

Місцеві ради (сільські, селищні, міські) відповідно до переліку місцевих податків і зборів, передбаченого Законом України «Про систему оподаткування» запроваджують на своїй території місцеві податки, визначають механізм їх справляння та порядок сплати.

Податок з реклами.

Платниками податку з реклами виступають юридичні особи та громадяни - замовники реклами. Рекламою, згідно чинного законодавства, вважається спеціальна інформація про особи або продукцію, яка розповсюджується у будь – якій формі та будь – яким способом опосередкованого одержання прибутку. Основними видами реклами є: зовнішня, внутрішня, реклама на транспорті, телебаченні і радіо, у друкованих засобах масової інформації, з використанням телефонного та документального електрозв’язку та ін. Зовнішня реклама розмішується на спеціальних конструкціях, щитах, екранах, які знаходяться під відкритим небом. Внутрішня реклама роз-міщується всередині будинків, приміщень, споруд.

До засобів розповсюдження інформації відносять: пресу (газети, журнали, прейскуранти, каталоги, довідники та ін.), ефірне, супутникове та кабельне телебачення, радіомовлення, ілюстровані зображувальні засоби, афіші, плакати, календарі, аудіо- та відеозаписи, світлові табло, комп’ютерні програми та інше майно юридичних та фізи-чних осіб.

Об'єктом оподаткування податком з реклами виступає вартість послуг за встановлення та розміщення реклами. Граничні ставки податку встановлені в наступному розмірі:

- 0,1% вартості послуг за розміщення одноразової реклами;

- 0,5% вартості послуг за розміщення реклами на тривалий час.

Податок сплачується під час оплати послуг за встановлення та розміщення реклами. Перерахування податку до місцевого бюджету здійснюють підприємства (організації, установи), які проводять встановлення та розміщення реклами.

Комунальний податок.

Найбільший за абсолютними розмірами поступлень є комунальний податок. Він належить до обов'язкових місцевих податків, які повинні запроваджуватися органами місцевого самоврядування при наявності об’єктів оподаткування.

Платниками комунального податку виступають юридичні особи, крім бюджетних організацій, планово-дотаційних та сільськогосподарських підприємств. Об'єктом оподаткування є середньоспискова чисельність працівників. Гранична ставка податку встановлена в розмірі 10% неоподатковуваного податком мінімуму доходів громадян місяць за кожного середньоспискового працівника.

Готельний збір.

Готельний збір сплачують ocoби, які проживaють у готелях. Стя-гується звір також із осіб, що орендують місця у готелях, які до цього були спальними. Об’єктом оподаткування є добова вартість найманого житла (без додаткових послуг), в т.ч. за неповну добу.

Гранична ставка збору встановлена в розмірі 20% добової найманого житла (без додаткових послуг). Сплачується готельний збір під час оплати найманого житла. Адміністрації готелей здійсню-ють стягнення готельного збору та його перерахування до місцевого бюджету.

Збір за припаркування автотранспорту.

Даний збір також належить до обов'язкових до запровадження ор-ганами місцевого самоврядування. Його платниками виступають юридичні особи та громадяни, які паркують автомобілі у спеціально