приділяється вивченню лізингового ризику, його основних тенденцій (зміна цін на те чи інше обладнання, запасні частини, та-рифи на ремонт, технічне обслуговування), виявленню по-питу на певні види устаткування, проведенню рекламної компанії про свою діяльність і переваги лізингу для лізин-гоодержувачів. Таким чином, основною метою поперед-ньої організаційної роботи є пошук лізингодавцем потен-ційних клієнтів, зацікавлених у лізингу. Ініціатива в укладанні лізингової угоди, як правило, надходить від лізингоодержувача, котрий знає, яке майно йому потрібне і хто його виробляє. Разом з тим, лізингоодержувач може звернутися до лізингодавця з проханням підібрати поста-чальника майна, хоча останнє слово залишається за ним, лізингоодержувачем.
Подальші взаємовідносини між сторонами базуються на основі заявки від майбутнього лізингоодержувача на купів-лю майна і передачу його в тимчасове користування. Заяв-ка складається в довільній формі, але обов'язково повинна містити назву підприємства, технічні характеристики, кількість одиниць обладнання, його економічні параметри, назву підприємства-виробника (постачальника) об'єкта лізингу, пропозиції по сплаті та ін. (Додаток 1).
До заяви додаються:
1. Копії установчих документів;
2. Бізнес-план;
3. Довідка банку (про гривневі та валютні рахунки);
4. Баланс підприємств (Ф 1);
5. Звіт про фінансові результати та їх використання (Ф 2);
6. Звіт про фінансово-майновий стан підприємства (Ф 3);
7. Технічно-економічне обгрунтування та аналіз ефек-тивності угоди;
8. Коротка характеристика складу і кваліфікації управ-лінського персоналу (ШБ, посада, вік, освіта, професія, стаж роботи за спеціальністю, стаж роботи на підприємстві, підви-щення кваліфікації, перепідготовка).
Після одержання лізингодавцем необхідних доку-ментів здійснюється їх перевірка та всебічна експертиза лізингового проекту, яка при необхідності може бути ви-конана незалежним експертом.
Особлива увага приділяється оцінці економічної діяль-ності лізингоодержувача з точки зору платоспроможності. Така оцінка може здійснюватися за загальною схемою, що прийнята для аналізу банком кредитоспроможності своїх клієнтів. Застосовувані в даний час і рекомендо-вані науковцями методи оцінки кредитоспроможності спираються головним чином на аналіз діяльності пози-чальників у попередньому періоді і орієнтовані, в основ-ному, на розв'язання розрахункових завдань. При всьо-му значенні такої оцінки вона не може вичерпно харак-теризувати рівень кредитоспроможності позичальника в наступному періоді. Оскільки лізингова операція в кла-сичному варіанті є довгостроковою, то лізингодавця пови-нен цікавити не тільки теперішній чи минулий фінансо-вий стан лізингоодержувача, але і його здатність викону-вати всі платіжні зобов'язання на майбутній період, що відповідає строку лізингової угоди. Дана обставина вима-гає застосування системи показників кредитоспроможності, що характеризують перспективи роботи підприємств пози-чальників.
У даному випадку є доцільним розрахунок достатності очікуваних доходів на основі прогнозу руху грошових коштів. Цей потік формується з показників чистого до-ходу та інвестиційних витрат. Під чистим доходом ро-зуміють загальний доход за певний період після відраху-вання витрат, пов'язаних з його одержанням.
Таким чином, відсутність обгрунтованих методик виз-начення кредитоспроможності підприємств при довгостро-ковому кредитуванні ставить за необхідне поряд з аналі-зом коефіцієнта ліквідності, чистого прибутку, валового при-бутку, загальної заборгованості, перевіркою статутних фондів приділяти особливу увагу визначенню загальної фінансо-вої стійкості підприємств, а головне — перспективам його розвитку (можливості технічного переобладнання, модерні-зації, оновлення асортименту продукції і конкурентоспро-можності і т.п.). Крім того, до уваги слід брати і нефор-мальну інформацію, яка представлена в основному такими, якісними показниками, як: якість управління, діяльність та репутація керівників, надійність внутрішнього контро-лю, обгрунтованість рішень, що приймаються, дотримання законів і договірних зобов'язань, стан платіжної дисциплі-ни, обліку та звітності, багатьма іншими. На основі уза-гальнення аналізу, здійсненого аналітичним відділом лізин-гової компанії чи банку, робиться висновок про платоспроможність лізингоодержувача і подаються рекомендації по налагодженню з ним лізингових відносин.
Прийнявши позитивне рішення про участь у лізинговій угоді, лізингодавець на підставі заявки лізингоодержувача направляє замовлення-наряд постачальникові (Додаток 2). У ньому поряд з юридичною адресою і банківськими реквізи-тами лізингодавця вказується вид майна з усіма необхідни-ми параметрами: його ціна, обсяг робіт і строк виконання, місцезнаходження отримувача і т.п.
Постачальник виконує свої функції, уклавши з замовником-лізингодавцем договір купівлі-продажу, що регламен-тує їхні відносини в процесі виготовлення, доставки і опла-ти відповідного об'єкта лізингу (Додаток 3).
Одержавши замовлення-наряд, постачальник повинен направити лізингодавцеві підтвердження про його одержан-ня, а після доставки обладнання користувачеві — рахунок у двох примірниках із зазначенням своїх реквізитів.
4.3. ЮРИДИЧНЕ ОФОРМЛЕННЯ ЛІЗИНГОВОЇ УГОДИ
Юридичне оформлення лізингової угоди здійснюється, як правило, паралельно з укладанням договору купівлі-продажу і направленням замовлення-наряду постачальникові.
Основним документом лізингової угоди є договір лізингу. Він укладається між лізингодавцем і лізингоодержувачем про надання останньому в тимчасове користування за плату для підприємницької діяльності об'єкта лізингу.
Договір лізингу має бути укладений у письмовій формі і містити дані про:—
найменування сторін;—
об'єкт лізингу;—
строк, на який укладається договір;—
доставку і прийом в експлуатацію об'єкта лізингу;—
розмір та порядок сплати лізингових платежів;—
використання і утримання обладнання;—
умови повернення об'єкта лізингу;—
умови страхування об'єкта лізингу;—
права і обов'язки сторін;—
відповідальність сторін;—
порядок вирішення спірних питань;—
форс-мажорні обставини;—
різне;—
додатки.
При підготовці лізингового договору сторони повинні враховувати, що в діючій практиці нема єдиних типових зразків договорів, однак всі вони мають містити названі основні елементи. Разом з тим у залежності від видів лізин-гу, суб'єктів угоди та інших особливостей зміст конкретно-го лізингового договору (угоди, контракту) може змінюва-тися і деталізуватися.
У додатках 5 і 6 наведені приблизні форми лізингових договорів: договір фінансового лізингу, лізинговий договір бан-ку з підприємством. Вони можуть служити основою або тільки підказкою для укладання лізингового договору.
Лізинговий договір вступає в силу з дати підписання акту прийому обладнання як об'єкта угоди в експлуатацію і діє протягом встановленого в ньому строку (Додаток 4). Перед підписанням акту здійснюється огляд об'єкта лізингу на предмет його відповідності певним характеристикам: назві, конструкції, потужності і т.ін.
Після підписання акту прийняття обладнання в експлуа-тацію і отримання від постачальника