Сукупний попит AD - це потреба, представлена на ринку в грошовій формі населенням, підприємствами і державою. Мето-дично доцільно поділити AD на чотири групи, у відповідності до розподілу сукупного попиту за секторами економіки:

споживання С - сукупний попит домогосподарств;

інвестиції І попит на капітальне обладнання з боку підприємців;

державні закупівлі G попит на товари і послуги з боку дер-жави;

чистий експорт X різниця між попитом іноземців на вітчиз-няні товари і вітчизняним попитом на іноземні товари.

Іншими словами, AD дорівнює загальній сумі попитів па кінцеву продукцію:

AD = С + І + G + X.

Тепер розглянемо фактори, які, визначаючи конкретний по-пит на окремий товар, водночас спричиняють вплив і на рівні цілісної економіки. Якщо дохід покупця зростає, то його попит на конкретний товар також збільшується. Однак перед тим, як описувати відношення AD і ВНП, доцільно вияснити, що впли-ває на зміну ВНП.

Одна з фундаментальних пропорцій макроекономіки полягає в тому, що вартісна величина усіх продаж за певний період часу повинна дорівнювати добутку пропозиції грошей на число обертів цих грошей між всіма секторами економіки за період. Тобто, якщо протягом року вся грошова маса здійснить 5 повних обертів або кожна грошова одиниця в середньому п'ять разів пе-рейде з одного сектора економіки в інший, то обсяг річних про-даж кінцевих товарів в країні буде дорівнювати: 5 помножено на пропозицію грошей.

Число повних обертів грошей називають швидкістю V продаж кінцевих товарів. В нашому прикладі V = 5 обертів за рік.

Будемо умовно вважати, що пропозиція грошей М дорівнює 200 млрд. гр. од., тоді:

M-V = 200*5 = 1000 млрд. гр. од. =

= Вартість усіх продаж / Вартість кінцевих товарів за рік;

M*V – Рівень цін * Q = ВНП,

де Q - обсяг товарів і послуг, вироблених протягом року.

Остаточно маємо:

M*V = P*QT

де Р - рівень ціп.

З цієї рівності можна зробити висновок, що величина валово-го національного продукту може збільшуватись тільки у випадку зміни або пропозиції грошей, або швидкості їх обороту. Якщо ВНП зростає, то при кожному рівні цін буде пред'являтись сукупний попит на більшу кількість товарів і послуг , тобто збільшить-ся сукупний попит.

Отже, крива попиту AD пересунеться в положення A1-D1, тобто пересунеться праворуч (рис. 8). Аналогічно падіння ВНП призведе до зменшення сукупного попиту і зсуву кривої АD вліво.

Таким чином, можна зробити висновок, що на сукупній по-пит впливають величина грошової маси і швидкість обігу між секторами економіки. AD є функцією М і V: AD = f(М- V). Вплив усіх інших факторів (інфляційні очікування, смаки споживачів, ціни на товари-замінники) на сукупний попит, врешті-решт, можна звести до змін грошової маси і швидкості обігу/

Отже, на рівень сукупного попиту, тобто на положення кривої AD, впливають Тільки два основних фактори - М і V.

Сукупна пропозиція AS визначається кількістю матеріальних благ і послуг, які підприємці пропонують на ринку. При ньому вони прагнуть досягти потенційного обсягу виробництва, оскіль-ки будь-яка економічна система прагне до такої мети. Але не ви-значається розміром виробничих витрат, серед яких важливе міс-це належить праці та капіталу. В такому випадку сукупна пропо-зиція може бути прирівнена до величини ВНП. Іншими словами^

AS = ВНП=Рівень цін*Q

AS = Зарплата + Рента + Відсоток + Прибуток.

Розглянемо фактори, що впливають на сукупну пропозицію. Це - технологія виробництва, витрати, що викликають зміну пропозиції на ринку окремого товару. Рівень агрегативності в цьому значенні не відіграє суттєвої ролі. У зв'язку з цим крива AS має висхідний вигляд.

Графічно взаємодія сукупного попиту і сукупної пропозииції представлена на рис. 8. На осі абсцис відкладений обсяг виробництва, представлений реальним ВНП, на осі ординат загальний рівень цін. Лінія, що спускається зліва направо крива сукупного попиту AD, лінія, що піднімається зліва направо крива сукупної пропозиції AS. Співвідношення сукупного попиту сукупної пропозиції визначає рівні реального ВНП і цін, що встановились в даний період. Загальна рівновага досягається в точці Е - точці перетину AD і AS, і означає, що продавці та покупці задоволені, тобто рівень цін такий, що покупці готові куп/вати рівно стільки, скільки продавці готові виробній і продати.

Крива сукупного попиту нахилена донизу, показуючи, що обсяги витрат зростають, якщо загальний рівень цін падає; низький рівень цін призводить до підвищення загального рівня споживання. Крива сукупної пропозиції веде себе по-різному в коротко-строковому і довгостроковому періодах.

Рис. 8. Попит і пропозиція

Крива сукупної пропозиції в короткостроковому періоді, зви-чайно протягом року, плавно підіймається догори, показуючи, що при зростанні попиту фірми також збільшують ціни і обсяг виробництва. Відбувається це тому, що існують тимчасово фіксо-вані елементи витрат - зарплата, рента тощо. Найбільш важли-вою з цих тимчасово фіксованих витрат є заробітна плата.

Таким чином, якщо споживачі будуть вимагати більше то-варів, фірми в свою чергу реагують підвищенням цін, одержуючи високі прибутки і виробляючи більше продукції (рис. 9).

В довгостроковому періоді зміна цін призводить до того, що крива сукупної пропозиції буде вертикальною, оскільки в певний час фіксована зарплата незабаром пересунеться догори, реагуючи на зростання цін. В результаті в довгостроковому періоді під-приємства відповідно не будуть збільшувати обсягу виробництва.

Таким чином, в довгостроковому періоді крива сукупної про-позиції прийме вигляд вертикальної прямої, що відображає ре-альний обсяг ВНП, рівний потенційному обсягу (рис. 10).

Форма кривої сукупної пропозиції має ключове значення для визначення обсягу виробництва в цих періодах. В міру подовжен-ня термінів обсяг виробництва наближається до потенційного, а короткостроковий його рух