ринку. Конкуренція є нормальним станом ринку. Чи можна назвати природним таку ситуацію, коли весь ринковий простір захоплює один продавець, який нікого не допускає до торгової діяльності й сам диктує ціни на товари, що продаються?
Конкуренцію можна класифікувати по декількох підставах: а) по масштабах розвитку; б) по своєму характеру і в) по методах суперництва.
По масштабах розвитку конкуренція може бути:
1) Індивідуальна (один учасник ринку прагне зайняти «своє місце під сонцем» - вибрати якнайкращі умови купівлі - продажу товарів й послуг);
2) Місцева (ведеться серед товаровласників, певної території);
3) Галузева (в одній з галузей ринку йде боротьба за отримання найбільшого доходу);
4) Міжгалузева (суперництво представників різних галузей ринку за залучення паевою сторону покупців з метою отримання більшого доходу);
5) Національна (змагання вітчизняних товаровиробників всередині даної
країни);
6) Глобальна (боротьба підприємств, господарських об'єднань і держав різних країн на світовому ринку).
По характеру розвитку конкуренція поділяється: 1) на вільну і 2) регульовану.
По методах ведення ринкового суперництва ділиться: І) на цінову (ринкові позиції суперників підриваються за допомогою зниження цін) і 2) нецінову (перевагу отримують шляхом підвищення якості продукції, кращого обслуговування покупців і т.д.).
Тепер докладніше розглянемо характер розвитку ринкового протиборства.
Вільна конкуренції означає, по-перше, що на ринку є безліч незалежних товаровиробників, які самостійно вирішують, що створювати і в яких кількостях. По-друге, ніким і нічим не є обмеженим доступ на ринок й вихід з нього всіх бажаючих. Це припускає можливості кожному громадянину стати вільним підприємцем і застосувати свою працю і матеріальні засоби в галузь господарства, що його цікавить. Покупці ж повинні бути вільні від всякої дискримінації (применшення прав) і мати нагоду купити товари і послуги на будь-якому ринку. По-третє, підприємства ніяк не беруть участь в контролі за ринковими цінами.
Вільна конкуренція, природно, відповідає періоду класичного капіталізму. В більш повній мірі вона виявилася тільки в Англії і лише в XX в. Вільне суперництво в сучасних умовах - рідкісне явище. Так, у високорозвинутих країнах таке явище можна знайти, наприклад, на ринку цінних; паперів і на ринку ринкового змагання фермерів. В XX в. отримали розвиток лові форми ринкового суперництва регульована державою конкуренція і протиборство монополій.
При першому знайомстві з конкуренцією можна припустити, що вільне суперництво вносить в ринкові відносини повну неорганізованість, безладдя.
Значною мірою це відповідає стихійному розвитку ринку. Тим часом, у всіх існуючих видах конкуренції в більшій або меншій мірі дотримуються писаних і неписаних правил ринкового суперництва.
Правила конкурентної поведінки.
Ринкове суперництво істотно різниться по своїх результатах залежно від кількості його учасників. Так, індивідуальна конкуренція здатна змінювати ціни тільки окремих продавців.
А. Індивідуальна конкуренція.
Як відомо, особливістю вільної конкуренції є те, що продавці і покупці є дрібними власниками. Ніхто з них, природно, не може поодинці захопити ринковий простір і встановити для всіх свою ціну. Ця вирішальна обставина зумовлює правила конкурентної «гри», яка веде до перемоги або поразки.
Перше правило. Товаровласники повинні враховувати рівень рівноважної ціни (що відображає рівність попиту й пропозиції) як норматив раціонального, розумно обґрунтованого господарювання. Якщо, припустимо, продавець встановив дуже високу ціну на свою продукцію, що перевищує рівноважний рівень, то він неминуче зіткнеться із затоварюванням продуктів, що не знайшли збуту. .
Тоді через якийсь час доведеться знижувати ціну або навіть розпродавати товари за швами, прийнятними для покупців. А це пов'язано з непередбаченими збитками.
Друге правило. Щоб, як мовиться, «обманути» рівноважну ціну, товаровиробник прагне затрачувати на одиницю продукції менше ресурсів і створювати товари за більш низькою ціною. Проте він продає ці вироби по загальній для всіх рівноважній ціні. У результаті утворюється додатковий дохід у вигляді різниці між рівноважною й індивідуальною ціною.
Сміливі й далекоглядні підприємці, ризикуючи своїм майном, роблять відкриття великого господарського значення: винаходять і впроваджують новинки техніки і технології, знаходять більш ефективні, форми організації праці і виробництва, способи економного використання ресурсів. Тим самим, для всіх прокладається дорога до науково-технічного і економічного прогресу. Лауреат Нобелівської премії Ф. Хайек (Великобританія) зробив важливе узагальнення: суспільства, що покладаються на конкуренцію, успішніше за інші досягають своєї мети. Ось висновок, чудово підтверджений всією історією цивілізації. Конкуренція показує, як можна ефективніше виробляти речі.
Третє правило. При загостренні боротьби суперники вдаються до методу цінової конкуренції. Якщо дозволяють засоби, то іноді застосовується демпінг-продаж продуктів за надзвичайно низькими цінами. Добившись розорення суперника, переможець, як правило, відновлює колишню ціну і скуповує майно невдахи.
Б. Національна конкуренція.
Перш за все важливо з'ясувати, хто бере участь в національній конкуренції, яка може розгортатися усередині окремих галузей або в усій ринковій системі.
ироко поширене уявлення про те» що в ринковому суперництві беруть участь тільки окремі продавці товарів. Але насправді на ринковій арені часто розігрується «війна всіх проти всіх».
Така загальна битва ведеться на трьох фронтах. Один фронт ми знаходимо серед продавців. Всі вони прагнуть вигоди від продажу товарів і одночасно не упускають можливості «відбити» покупців у своїх суперників. Інший фронт розгортається серед покупців, які зацікавлені вигідно придбані продукти і разом з тим готові «потіснити» інших претендентів на потрібний їм товар.
Нарешті, головний фронт «битви» проходить між армією продавців і армією покупців, що стоять на протилежних позиціях відносно рівня ціни. Перша з них прагне продати свого вироби якомога дорожче, а друга - купити речі за меншою ціною.
Тепер варто замислитися над питанням: яка ж армія виграє битву?
Багатовіковий досвід ринкового протиборства вчить нас наступному. Бере верх та армія, яка