з метою їх «поглинання» і .«приєднання» до монополії. Останні застосовують широкий арсенал жорстоких прийомів: підроблюють продукцію конкурентів, порушують патенти, копіюють товарні і фірмові знаки. Проти своїх ринкових супротивників багато фірм застосовують «промислове шпигунство».
3.3. Нові тенденції в розвитку ринкового механізм на рубежі 20-21 віків: можливість їх застосування в Україні.
В XX ст., особливо в другій його половині, істотно змінився стан ринку в світовій економіці. Проте, у вченні про ринок ці зміни довгий час не одержували адекватного віддзеркалення. Прихильники неокласичного напряму економічної теорії відстоювали застарілу догму (бездоказове положення, що приймається за незаперечну істину) про досконалу конкуренцію. Згідно їх поглядами ринок досконалої конкуренції складається з безлічі дрібних фірм. Через свої невеликі розміри підприємства не можуть впливати на ринкову ціну. Вони виробляють однакову продукцію. Покупці мають «досконале знання» про якість товарів, ціни і вигоду торгівлі. Досконала конкуренція є чистою, тобто не залежить від втручання держави і монополій.
На початку 30-х років в економічній теорії відбулася своєрідна, за оцінкою деяких вчених, революція, яка покінчила з догмою про досконалу конкуренцію. З рішучою критикою неоконсервативної концепції конкуренції виступила професор Кембриджського університету (Великобританія) Джоан Робінсон. В роботі «Економічна теорія недосконалої конкуренції» (1933) вона заявила: «Дослідження різних закономірностей економічної теорії прийнято починати розглядом умов досконалої конкуренції, трактуючи потім монополію як відповідний особливий випадок, правильніше починати дослідження розглядом монополії, трактуючи і умови досконалої конкуренції як особливий випадок».
Істотний внесок в розуміння недосконалої конкуренції вніс американський економіст Едуард Чемберлін. В книзі «Теорія монополістичні/І конкуренції» (1933) він роз'яснив, що реальні ціни на ринку не тяжіють ні до чистої конкуренції, ні до чистої монополії, а прагнуть проміжного положення, визначуваного у кожному окремому випадку відповідно до відносної сили обох чинників.
Виділимо основні нові тенденції, які властиві розвитку ринковому механізму в другій половині XX ст.
Перша тенденція ринку - посилення монополізації ринку. Науково – технічна революція викликала перехід до набагато більш високого рівня укрупнення господарства (до об'єднання підприємств в різні комплекси). Централізація виробництва привела до утворення могутніх монополій, що охоплюють національний економічний простір.
Друга тенденція ринку - загострення конкуренції Науково-технічна революція надзвичайно прискорила вдосконалення технічної бази виробництва. У зв'язку з цим різко посилилось суперництво, особливо в області впровадження новітніх досягнень техніки і технології.
Українській державі, щоб перейти до сучасної ринкової економіки доводиться долати великі труднощі. Вони пов'язані перш за все з тим, що між стартом — абсолютною монополією — і фінішем - розвинутим ринком, як мовиться дистанція величезного розміру.
Після другої світової війни державній монополізм долався в Іспанії, Японії, Чилі й інших країнах. Накопичений тут досвід - повчальний. Він показує, що для переходу до розвинутого ринку треба вирішити ряд непростих проблем з урахуванням, зрозуміло, національних особливостей кожної країни.
Одна з таких проблем - формування багатомільйонного загону підприємців, що уміють ефективно господарювати. Досвід всіх країн з розвинутою ринковою економікою виявив таку закономірність: чим більше підприємців, зайнятих виробництвом корисних благ, тим більше насичується товарами ринок, тим швидше росте споживання. Проте із збільшенням числа підприємців посилюється конкуренція між ними, внаслідок чого знижуються ціни і зменшується прибуток фірм. В результаті зростає зацікавленість підприємців в тому, щоб підвищувати якість і здешевлювати виробництво товарів і послуг.
Іншою проблемою створення ринкової інфраструктури, здатної налагодити нормальні економічні зв'язки між суб'єктами ринку. Для цього організовується, зокрема, мережа бірж й страхових кампаній, які певною мірою захищають підприємців від ризику. Замість державної системи матеріально-технічного постачання виникають товарні біржі. Створюються фондові біржі - вільні ринки цінних паперів (акції і облігації). Нарешті, державні органи почали фондували біржі праці, які допомагають незайнятим людям влаштуватися на роботу.
Щоб налагодити нормальні народногосподарські зв'язки між всіма суб'єктами господарювання, вимагається розв'язати складну проблему - встановити ринкову рівновагу між платоспроможним попитом і пропозицією товарів в загальнодержавному масштабі. Така задача розв'язується шляхом необхідного розвитку вітчизняного товарного виробництва і впорядкування ціноутворення. Коли буде створений розвинутий ринок, звільнені від жорсткого державного контролю ціни прагнутимуть рівня рівноваги, який в однаковій мірі є вигідний і продавцям, і покупцям. Разом з тим на державу покладається завдання регулювати інфляційні процеси.
За період 1991 - 2004 pp. наша країна просунулася до розвинутого ринку на занадто малу відстань. Виявилися цілий ряд нерозв'язаних проблем, негативних тенденцій, що вимагають негайного вирішення як в теорії, так і на практиці.
Одне з першорядних завдань - проведення демонополізації рийку і розвиток цивілізованих форм конкуренції.
Рух від повністю монополізованого ринку почався і дотепер продовжується без якихось істотних змін стану українського ринку. Слабо виконуються законодавче проголошені заходи по обмеженню монополістичної діяльності й розвитку конкуренції. Тому, наприклад, лібералізація цін проводилася руками монополій і в їх інтересах. В той же час, незважаючи на задекларовані цілі, держава слабо підтримує дрібний і середній бізнес, без якого не може бути конкурентного ринку. Важливо вирішити й іншу проблему - повністю розвинути всю систему ринків. Ринкові перетворення в нашій країні почалися з повного руйнування системи державного матеріально-технічного постачання. Проте, замість неї не був створений аналогічний ринок виробничого устаткування, а також ринок оптової торгівлі. Нормальної економіки не може бути без ринку нерухомості (землі, житла) і без ринку цінних паперів. Ще належить повною мірою відтворити всі ланки розвинутої ринкової системи.
При реформуванні української економіки