Закон зобов'язує продавця, виготівника (підприємство, що виконує їх функції) прийняти товар неналежної якості у спо-живача і задовольнити його вимоги. Звичайно, такий обов'я-зок зазначених відповідальних осіб не слід розуміти букваль-но, адже вимога, з якою звертається споживач до цих осіб є не що інше як претензія, тобто правова форма для добро-вільного відновлення порушених прав. Незважаючи на це, законодавець детально регламентує порядок реалізації спо-живачем пред'явлених вимог, а водночас, і порядок вчинення продавцем, виготівником (їх представником).

Так, за наявності товару вимога споживача про його заміну підлягає негайному задоволенню, а в разі необхідності пере-вірки якості протягом 14 днів або за домовленістю сторін. Коли ж необхідний товар у продавця відсутній, вимога споживача має бути задоволена у двомісячний термін з часу відповідної заяви. Якщо ж таку вимогу задовольнити у встановлений термін взагалі неможливо, споживач має право за своїм ви-бором пред'явити продавцю, виготівнику (їх представнику) інші вимоги, передбачені законом (п. 4 ст. 14 Закону «Про захист прав споживачів»). З п. 4 ст. 14 Закону вже вбачається, що вимога споживача начебто має формалізуватися у вигляді зая-ви, хоча і не сказано якої — письмової чи усної. На наш по-гляд, це має бути письмова заява. Наявність її краще сприяти-ме захисту інтересів споживача, вона також підтверджує мо-мент звернення споживача до продавця, що має значення для виявлення терміну перебування речі в ремонті і т.д. [12; с.53]

Законодавець враховує також можливі коливання цін. У разі задоволення вимог споживача про заміну товару з недоліками на аналогічний товар належної якості ціна на який змінилася,

перерахунок вартості не провадиться, а при заміні товару з недоліками на такий же товар іншої моделі перерахунок вар-тості має здійснюватися виходячи з цін, що діяли на час об-міну. Якщо ж споживач вирішив розірвати договір, то у разі підвищення ціни на товар розрахунки провадяться виходячи з його вартості на час пред'явлення відповідної вимоги, а у разі зниження ціни — виходячи з вартості товару на час купівлі (ст. 14 Закону «Про захист прав споживачів»).

У разі придбання споживачем продовольчих товарів нена-лежної якості продавець зобов'язаний замінити їх на якісні товари або повернути споживачеві сплачені ним гроші, якщо вказані недоліки виявлені в межах терміну придатності (п. 6 ст. 14 Закону). Як видно, щодо продовольчих товарів нена-лежної якості у покупця обсяг вимог значно менший, порівня-но з обсягом прав споживача (покупця) промислових товарів. В деяких випадках такий підхід законодавця є цілком виправ-даним. Наприклад, немає ніякої необхідності зобов'язувати продавця, виготівника усувати недоліки продовольчого това-ру, адже зробити це практично неможливо через біологічні, хімічні, смакові та інші його властивості.

Значно важче пояснити відсутність в Законі посилання на можливість звернення покупця з вимогою відшкодування за-значених ним збитків. Цю прогалину може очевидно заповни-ти ст. 17 Закону «Про захист прав споживачів», згідно з якою шкода заподіяна життю, здоров'ю або майну споживачу това-рами, що містять конструктивні, виробничі, рецептурні або інші недоліки, підлягає відшкодуванню в повному обсязі, якщо законодавством не передбачено більш високої міри відпові-дальності. Однак і в цьому випадку виникають певні пробле-ми, оскільки, якщо продовольчим товаром неналежної якості майну споживача завдана шкода (а це трапляється рідко), то більш логічним було б застосування ст.14 Закону, яка такої можливості щодо стягнення збитків, як вже було зазначено, не передбачила.

Не вносять визначеності у вирішення даної проблеми також Правила продажу продовольчих товарів, в п.12 яких міститься лише загальна фраза про те, що у разі придбання споживачем продовольчих товарів продавець зобов’язаний замінити їх на якісні товари або повернути споживачу сплачені ним гроші. При цьому тут теж нічого не говориться про право споживача не відшкодування збитків. Можна в даному випадку застосувати і загальні положення цивільного законодавства про відповідальність за неналежне виконання боржником зобов'язання. Однак, уже зараз можна зробити висновок, що правове регу-лювання відшкодування збитків у разі придбання споживачем продовольчих товарів неналежної якості, є неповним. У будь-якому разі проблема відшкодування споживачем збитків, зав-даних продовольчими товарами неналежної якості ще потре-бує свого подальшого законодавчого вирішення.

Закон «Про захист прав споживачів» зобов'язує продавця, виготівника безоплатно усунути недоліки товару (непродоволь-чого) протягом 14 днів з моменту пред'явлення відповідної вимоги споживача або за згодою сторін в інший термін (п. 7 ст. 14). За бажанням споживача на час ремонту йому надається (з доставкою) аналогічний товар незалежно від моделі. Для цьо-го виготівник разом з продавцем зобов'язані на договірній основі передбачити обмінний фонд товарів. Постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.94 р. затверджено Перелік товарів, з яких складається обмінний фонд.168 До цього Переліку вклю-чені: телевізори, магнітоли, магнітофони, радіоприймачі, хо-лодильники, морозильники, пральні машини, в'язальні маши-ни, пилососи, електропраски, електроміксери, електросоковижималки. При цьому, за кожний день затримки усунення ви-моги про надання аналогічного товару та за кожний день за-тримки усунення недоліків понад установлений термін (14 днів) споживачеві виплачується неустойка в розмірі одного відсотка вартості товару. [12; с.55]

Висновки

Споживання якісних товарів піднімає планку стандартів рівня життя народу, забезпечує задоволення різноманітних потреб людей. Саме тому Конституція України гарантує право громадян на безпечне для