Ця довідка видається лише на ті будинки (квартири), що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб і щодо яких проведено технічну інвентаризацію і державну реєстрацію у БТІ.

Ціна і якість товару за договором купівлі-продажу.

Ціна товару.

Істотною умовою договорів купівлі-продажу є ціна – певна грошова сума, сплачувана покупцем за отриману від продавця річ.

Покупець зобов’язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути встановлена виходячи з його умов, - за ціною, що визначаєтсья відповідно до ст.. 632 ЦК України, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться необхідні для здійснення платежу.

А платіж може бути проведено готівкою або у безготівковому порядку через банки.

Якщо ціна встановлена залежно від ваги товару, вона визначається за вагою нетто, якщо інше не встановлено за договором купівлі-продажу. У разі, коли договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати тощо), але при цьому не визначено способу її перегляду, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на момент передання товару.

У разі, якщо продавець прострочив виконання обов’язку щодо передання товару, ціна визначається виходячи зі співвідношення цих показників на момент укладення договору і на день передання товару, встановлений в договорі, а якщо такий день не встановлений договором, - на день, визначений відповідно до ст. 530 ЦК України.

Продаж майна проводиться цінами, що визначаються сторонами, якщо інше не передбачено законодавчими актами. Закон України “Про ціни і ціноутворення” визначає основні принципи встановлення і застосування цін і тарифів та організацію контролю за їх дотриманням на території республіки. Цей Закон поширюється на всі підприємства й організації незалежно від форм власності. Забезпечення державної політики цін здійснює Кабінет міністрів України, що визначає перелік продукції, товарів і послуг, на які встановлюються державні фіксовані та регульовані ціни, що затверджуються відповідними органами державного управління; визначає повноваження органів державного управління в галузі встановлення і застосування цін, а також – контролю за цінами.

Є три види цін: вільні, державні, фіксовані та регульовані. Державні, фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються на ресурси, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, на товари і послуги, що мають вирішальне соціальне значення, а також на продукцію, товари і послуги, виробництво яких зосереджено на підприємствах, що займають монопольне становище на ринку. Державні фіксовані та регульовані ціни встановлюються державним органами України. [15; 15]

Якість товару.

За підрахунками вчених існувало близько 300 тлумачень якості продукції, що свідчить про неоднозначність поняття самої якості продукції. Проблема якості товарів (про-дукції) та її правового врегулювання зберігає свою актуальність і в умовах ринкових реформ, оскільки вирішення цієї пробле-ми дуже важливе для громадян-споживачів. Чинне законодав-ство поки що має прогалини і нечіткості з цього питання і потребує удосконалення.

Дискусія з проблем визначення якості продукції мала цікаві ракурси. Так, в економічній літературі минулих років якість продукції, зокрема, визначалася як сукупність властивостей і ознак, які обумовлюють ступінь придатності продукції для її споживання за призначенням, як ступінь задоволення даної споживчої вартості певної суспільної потреби, або як су-купність різних корисних властивостей чи сукупність всіх функ-ціональних, естетичних і економічних показників продукції. Як бачимо, особливих принципових розбіжностей в наведених визначеннях не простежується. В одних випадках автори ве-дуть мову про властивості продукції задовольняти потреби гро-мадян, в інших — про характеристики вказаних властивостей, які обумовлюють можливість задовольняти потреби суспіль-ства, але об'єднуючим фактором в усіх випадках є здатність продукції забезпечувати відповідні потреби людини.

На думку представників юридичної науки, найважливішим критерієм якості продукції є її корисність, висловлена в сту-пені придатності, а здатність продукції задовольняти відповідні потреби людей обумовлюється її властивостями, зокрема, на-дійністю, довговічністю, ефективністю, які відповідають нор-мативним вимогам, плановим приписам і договорам. Відпо-відно, в узагальненій формі якість продукції, як правило, роз-глядалася в радянській юридичній літературі як ступінь відпо-відності її техніко-економічних властивостей тим соціальним вимогам, які закріплюються в юридичних нормах. Так чи інакше, в правових визначеннях якості продукції за основу беруться техніко-економічні властивості продукції, які забез-печують той чи інший ступінь її придатності у використанні за призначенням. У зв'язку з цим перед юристами постало пи-тання про можливість дати чисто правове визначення поняття якості без економічного забарвлення. Проте на поставлене питання в юридичній літературі була дана негативна відповідь. Правознавці в своїх визначеннях якості продукції, цілком зро-зуміло, ставили акценти на правових ознаках, що дало підста-ви для їх звинувачення окремими авторами в тому, що за таких умов фактично дається правове визначення якості продукції.

На думку В.Л. Наумова, якість продукції в правовому аспекті необхідно розглядати як сукупність істотних її властивостей, виражених в правовій формі і таких, що обумовлюють ступінь її придатності задовольняти певні потреби відповідно з її при-значенням. У даному випадку автор припустився іншої край-ності, надавши перевагу при визначенні якості продукції її соціально-економічним показникам і не визначивши конк-ретної «правової форми», що «виражає» її властивості. Крім того, сумнівним є твердження про можливість «вираження» властивостей продукції в «правовій формі», адже властивості — об'єктивно існуюча категорія, яка проявляється в об'єктив-но існуючій реальності матеріального