Дещо інші підходи до визначення якості продукції проявля-ють зарубіжні, зокрема, англійські вчені. Так, А. Робертсон під якістю продукції розуміє «співвідношення якості проекту виробу і якості його виготовлення». Подібне судження ви-словив Г. Каплен, який також вважає, що «якість будь-якої продукції складається з якості по проекту і якості виготовлен-ня».81 При цьому, обидва автори підкреслюють, що якість про-екту визначається проектно-конструкторським рішенням, прий-нятим з врахуванням інтересів споживача.

Не можна не погодитись з авторами в тому, що складовими якості продукції є якість проекту і якість виготовлення. Однак, вважаємо, що подібний підхід також має вразливі місця, адже споживача менше всього цікавить проектно-конструкторське рішення щодо даного виробу. Головне для нього — кінцевий результат виготовлення продукції, тобто якість останньої, а не проекту. Крім того, можливі ситуації, в яких якість виготовле-ної продукції перевищить якість, передбачену проектним рішен-ням. У такому разі якість проекту втрачає взагалі будь-яку юридичну значимість для споживача. Наведені визначення якості продукції були піддані також критиці у зв'язку з відсут-ністю в них посилання на таку ознаку як задоволення певних потреб користувачів продукції.

Однак, сучасна юридична наука поки що істотно не збагати-ла досліджувану проблему певними новими науковими здо-бутками, використовуючи вже усталені, раніше сформульовані конструкції поняття якості. Наприклад, автори книги «Законодательство Украины о торговле», визначили якість продукції в економічному розумінні як сукупність технічних, експлуата-ційних, соціальних та інших властивостей речей, які характе-ризують їх необхідність і корисність для людини. Як бачимо, наведене визначення не відзначається оригінальністю порівняно вже з проаналізованими визначеннями якості продукції, але воно не може водночас і викликати суттєвих заперечень. На жаль, автори уникнули від спроби дати правове визначення якості, обмежившись посиланням на ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державний нагляд за дотриманням стандартів, норм і правил та відповідальності за їх порушен-ня».

Тому, вважаємо, потрібно керуватися всіма досягнутими здобутками правової науки щодо концепцій у визначенні по-няття якість продукції в економічному і юридичному розумінні, які не втрачають своєї актуальності і сьогодні. Певною мірою вони знайшли своє втілення в Декреті Кабінету Міністрів Ук-раїни від 08.04.93 р. «Про державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил та відповідальність за їх порушен-ня»84, відповідно з яким «якість продукції — сукупність влас-тивостей, які відображають безпеку, новизну, довговічність, надійність, економічність, естетичність, екологічність продукції тощо, які надають їй здатність задовольняти споживача відпо-відно до її призначення».

Розділ ІІ. Права за договором купівлі-продажу.

Закон України “Про захист прав споживачі” вказує, що споживач має право вимагати від продавця (виробника, виконавця), щоб якість придбаного ним товару відповідала вимогам нормативно-правових актів та нормативних документів, умовам договорів а також інформації про товар (роботу) які надає продавець.

Вимоги до товару щодо його безпеки для життя, здоров’я і майна споживачів, а також навколишнього природного середовища встановлюються нормативними документами.

Продавець зобов’язаний передати споживачеві товар, який за якістю відповідає вимогам нормативних документів, умовам договору, а також інформації про товар що надається продавцем.

На товари, що завозяться на територію України повинен бути передбачений чинним законодавством документ, який підтверджує їх належну якість.

Виробник зобов’язаний забезпечити можливість використання товару за призначенням протягом терміну його служби, передбаченого нормативним документом або встановленого ним за домовленістю із споживачем, а в разі відсутності таких термінів – протягом 10 років.

Виробник зобов’язаний забезпечити технічне обслуговування та гарантійний ремонт товару а також випуск і поставку та ремонт, в необхідних обсягах і асортименті запасних частин протягом усього терміну його виробництва, а після зняття з виробництва – протягом терміну служби в разі відсутності такого терміну – протягом 10 років. [16]

Споживач має право на одержання необхідної, доступної та своєчасної інформації про товари (роботи, послуги), що забезпечує можливість їх свідомого і комплексного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи.

Інформація про товари повинна містити: назву товару; дані про основні властивості товарів, а щодо продуктів харчування – про склад, номінальну кількість (масу, об’єм тощо) харчову та енергетичну цінність, умови використання та затвердження щодо вжиття їх окремими категоріями споживачів, а також іншу інформацію, що поширюється на конкретний продукти;

Відомості про вміст шкідливих для здоров’я речовин порівняно з вимогами нормативно-правових актів та нормативних документів і протипоказання щодо застосування;

Позначку про застосування генної інженерії під час виготовлення товарів;

Дані про ціну (тариф), умови та правила придбання товарі;

Дату виготовлення;

Відомості про умови зберігання;

Гарантійні зобов’язання виробника тощо.

Інформація доводиться до відома споживачів виробником у супровідній документації, що додається до товарів, на етикетці, а також маркуванням чи іншим способом, прийнятим для окремих видів товарів або в окремих сферах обслуговування.

Споживач має право обміняти непродовольчий товар неналежної якості на аналогічний у продавця у якого він був придбаний, якщо товар не підійшов за формою, габаритами, фасоном, кольором, розміром або з інших причин не може бути ним використаний за призначенням.

Споживач має право на обмін товару неналежної якості протягом 14 днів, не рахуючи дня купівлі.

Обмін товару неналежної якості проводиться, якщо він неспоживчий і якщо збережено його товарний вигляд, споживчі властивості, пломби, ярлики, а також розрахунковий документ виданий споживачеві разом з придбаним