Після повно оплати речі покупцеві видається касовий чек який є своєрідною гарантією споживання за яким в майбутньому споживач може обміняти придбану річ якщо вона йому на підійшла за смаком, чек є гарантією якості. Тому є важливим зберегти товарний чек. У разі якщо ми все таки втратили його то тоді обмін може бути здійснено, але за згодою адміністрації магазину на ім’я якої необхідно буде написати заяву.

В ситуації якщо споживач не може знайти потрібної йому речі за розміром він вправі звернутися в будь-який спеціалізований чи фірмовий магазин який зобов’язаний прийняти від покупця індивідуальне замовлення на виготовлення одягу чи взуття не передбаченими стандартними розмірами. Робітники таких магазинів повинні інформувати своїх покупців про ці послуги і намагатися максимально задовольнити їх бажання. Але замовлення можна зробити тільки на вироби вітчизняного виробника.

Бажання покупця знати якомога більше про товар який він має намір придбати це не примха. І відповідь “ні” продавця свідчить про його низький рівень. Продавець повинен легко вступати в контакт з покупцем, надавати йому найдостовірнішу інформацію про річ яку другий бажає придбати.

Важливим нюансом гарантованого рівня споживання є гарантійні талони – які видаються при покупці речі. Строки таких гарантійних талонів для різних видів товарів є також різний. Суть його полягає в тому, що у разі якщо невдалої покупки товару через невеликий термін споживач виловив дефект речі, то організація яка продала йому таку річ зобов’язана її безоплатно відремонтувати чи обміняти на іншу справну чи якісну.

Стосовно товарів (робіт, послуг), на які гарантійні терміни не встановлено, споживач має право пред’явити продавця (виробнику, виконавцю) відповідні вимоги, якщо недоліки були виявлені протягом 6 місяців, а стосовно нерухомого майна – не пізніше 3-х років від дня передачі їх споживачеві.

2.4 Способи і порядок відновлення порушених прав споживачів, які придбали товар неналежної якості.

Способи відновлення прав споживачів, порушених внаслідок придбання ними товарів неналежної якості, визначені вже в про-аналізованій. , ст. 14 Закону «Про захист прав споживачів» під кутом зору застосування до продавця цивільно-правових санкцій за продаж товару неналежної якості. Однак є потреба проаналізувати зміст цієї статті з позицій сутності цих способів та порядку здійснення споживачем наданих йому законом прав.

Як вже зазначалося, при виявленні недоліків товару чи фаль-сифікації товару протягом гарантійного чи інших термінів, установлених обов'язковими для сторін правилами чи догово-ром, має право, за своїм вибором вимагати від продавця або виготівника:

а) безоплатного усунення недоліків товару або відшкодуван-ня витрат на їх виправлення споживачем чи третьою особою;

б) заміни на аналогічний товар неналежної якості;

в) відповідного зменшення його купівельної ціни;

г) заміни на такий же товар іншої моделі з відповідним пере-рахуванням купівельної ціни;

д) розірвання договору та відшкодування збитків. Перераховані вимоги, які може пред'являти покупець до продавця якраз і становлять можливі способи відновлення його порушених прав у зв'язку з придбанням ним товару неналеж-ної якості. З наведеного тексту випливає, що покупець має право на свій розсуд пред'явити будь-яку з перерахованих вимог і в будь-якій послідовності. Перераховані вимоги у разі їх пред'явлення продавцю, виготівнику, відповідно кореспон-дуються у обов'язок цих осіб виконати їх. Водночас, для про-давця вони уявляють собою засоби (міри) відповідальності та інші цивільно-правові санкції, які у разі невиконання у добро-вільному порядку можуть бути реалізовані у примусовому по-рядку судовими органами.

Звертає на себе увагу той факт, що лише в одному випадку з п'яти (підпункт «д») прямо передбачається право покупця (спо-живача) вимагати відшкодування заподіяних йому збитків, причому у тому разі, коли він приймає рішення розірвати до-говір купівлі-продажу. Однак, у покупця можуть виникнути збитки і в інших випадках, не пов'язаних з вимогою про ро-зірвання договору. Наприклад, на період ремонту придбаного з дефектами автомобіля (продавцем, споживачем, третіми осо-бами) покупець змушений був взяти в прокатному пункті в оренду автомобіль для продовження здійснення своєї профе-сійної чи іншої діяльності. Ст. 14 Закону не дає однозначної відповіді щодо можливості стягнення з продавця витрат по орендній платі. [12; с.75]

Законом «Про захист прав споживачів» встановлюється відпо-відний порядок реалізації споживачем (покупцем) прав у разі придбання ним товару неналежної якості.

Так, згідно з п. 2 ст. 14 Закону вимоги споживача, встанов-лені п. 1 цієї статті пред'являються за вибором споживача продавцеві за місцем купівлі товару, виготівникові або підпри-ємству, що виконує їх функції за місцезнаходженням спожива-ча. Таким чином, законодавець визнає три категорії суб'єктів, зобов'язаних виконувати вимоги покупців (споживачів). При цьому, наведена норма сформульована таким чином, що надає покупцеві право обрати зобов'язану особу (продавця, виготів-ника чи їх представника). Звичайно, споживачам найбільш зручно звертатися з відповідними вимогами до продавця, якщо торговельне підприємство розташоване за місцем проживання покупця.

Закон окремо наголошує, що зазначені вимоги за місцезна-ходженням споживача виконують також створені власником продавця торговельні підприємства та філії, що здійснюють продаж аналогічних придбаним споживачем товарів, або підприємства, на які ці функції покладено на підставі договору, а функції представників підприємств-виготівників викону-ють їх представництва та філії, створені виготівником для цієї мети, або підприємства, які виконують вказані вимоги на підставі договору з виготівником. В Законі нічого не говориться про те, чи