Водночас система бухгалтерського обліку, що історично склалася у нашій країні, відповідала лише потребам держави і не враховувала інтересів інших користувачів фінансової інформації.

Слід зазначити, що на той час Україна ще не була готова до реформування системи бухгалтерського обліку як складової частини заходів, спрямованих на впровадження ринкових економічних відносин. Трансформації потребувала насамперед економіка, яка повністю була сформована у неринковому середовищі. Для цієї роботи невистачило досвіду і відповідних знань. На ці потреби оперативно ще в 1992 році відгукнулись західні колеги. В країнах СНД, в тому числі і в Україні, було організовано курси з передавання знань з бухгалтерського обліку, аудиту, фінансового менеджменту в умовах ринкової економіки тощо. Ідеї

І гармонізації бухгалтерського обліку пронизували дедалі більше умів і і ставали дедалі більш актуальними. Проте законодавчого закріплення 1 приведення національної системи бухгалтерського обліку у відповідність 1 до вимог ринкової економіки і міжнародних стандартів бухгалтерського І обліку в Україні все ще не було.

і Водночас країни учасниці ЄС здавна надавали цьому питанню 1 неабияке значення. Хоча в основному норми бухгалтерського обліку і і звітності встановлювалися законами про діяльність компаній ( у Великій І Британії такий Закон прийнято ще у 1844 році), більшістю країн - учасниць і СС було прийнято ще й спеціальні законодавчі акти для регулювання І порядку ведення бухгалтерського обліку, складання та подання І оприлюдненої фінансової звітності.

І В Україні була необхідність в прийнятті закону, який би
І регламентував єдині принципи ведення бухгалтерського обліку і звітності,
І тієї звітності, яка б забезпечувала всіх користувачів , а саме: керівників
І підприємств, акціонерів, інвесторів, органи державного управління повною
І правдивою і неупередженою інформацією про фінансовий стан і результати
діяльності підприємств. Саме достовірна інформація є основою прийняття
І правильних управлінських рішень.

Потреба в необхідності подібного законодавчого акта зумовлена такими факторами.

По-перше, як вітчизняні виробники і підприємці , так і інвестори для обґрунтування своїх рішень потребують такої побудови бухгалтерського обліку, який би надавав їм достовірну інформацію про майновий стан , про результати діяльності відповідно до прийнятої у міжнародній практиці методики ведення бухгалтерського обліку. Згідно із Законом України про оподаткування прибутку підприємств , який сьогодні діє, розрахунок оподатковуваного прибутку великою мірою орієнтований на метод нарахування доходів і витрат, який відповідає світовій практиці ведення бухгалтерського обліку.

По-друге, сьогодні існує спектр проблем , пов'язаних з визначенням оптимальної адекватної системи взаємозв'язків між бухгалтерським обліком і звітністю та податковою політикою держави. Така адекватність є одним з найважливіших аспектів загальнодержавної облікової політики, оскільки дає можливість максимально реалізувати інтереси як держави, так і суб'єктів володіння власності. Тепер в Україні фактично створено відносно відособлену податкову звітність у вигляді податкових декларацій. І облік фактично орієнтований тільки на потреби податкового законодавства. Це не можна задовольняти всі групи користувачів фінансовою інформацією. Ми маємо досвід країн з розвиненою економікою, коли бухгалтерський облік, а відповідно і звітність , існують паралельно з податковим обліком. І причому так, що призначений для керівників і власників з метою управління і фінансового контролю за діяльністю підприємства, а другий - для визначення податкових зобов'язань і контролю за виконанням їх.

І Річ у тім , що оподатковуваний прибуток не збігається сьогодні з І прибутком як з показником економічної діяльності підприємства, оскільки і методи ,які застосовуються в бухгалтерському обліку, спрямовані на І відображення реальних економічних процесів. А оподатковуваний прибуток І розраховують із застосуванням зовсім інших методів, які передбачає І податкове законодавство.

І І сьогодні жоден з директорів не може ефективно управляти своїм
і підприємством на основі тільки двох показників: валових доходів і валових
І витрат, які є основою податкового обліку. Це призводить до падіння рівня
І ефективності управління суб'єктом господарювання. І основне - до
І неможливості на державному рівні дати адекватну оцінку більшості
І макроекономічних процесів , що відбуваються в Україні.
І Отже, можна сказати , що бухгалтерський облік інтернаціональний. А
І ось податкове - національне. І наша мета, щоб ці розбіжності між
І бухгалтерським і податковим обліком були мінімальними.
і По-третє, Закон дає змогу вирішити ще одну не менш важливу
І проблему - проблему контролю. Вона стосується як контролю за веденням
1 звітності в принципі так і за її якістю. Тепер ми можемо з повною
І впевненістю сказати, що бухгалтерський облік ведуть тільки ті
І підприємства , які підлягають обов'язковій аудиторській перевірці. А як
І ідуть справи на інших підприємствах , незрозуміло, по-моєму, навіть
І керівникам.

І Таким чином, Закон визначав би правові норми регулювання ,
І організації і ведення бухгалтерського обліку і подання фінансової звітності.
І 3 першого січня 2000 року набув чинності Закон України "Про
бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні". Цей Закон
поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до
І законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і
форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів
господарської діяльності , які зобов'язані вести бухгалтерський облік та
подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно із вищевказаним Законом метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності