довести, що питання перекладення частини боргу неоднозначне. По суті, справа значно складніша. А. Лернер, розглядаючи наслідки державного боргу, виділяє дві його частини — внутрішній і зовнішній борг. На його думку, внутрішній борг не можна розглядати як тягар, накладений на майбутнє покоління. Особи різних вікових груп позичають одна одній певні кошти. Під час погашення боргів грошові потоки повертаються до власників. У результаті рівень споживання не зменшується, відбувається лише перерозподіл доходів.
А. Лернер писав: "Державний борг не є тягарем для майбутнього покоління, бо якщо воно здійснюватиме платежі за цим боргом, то платитиме самому собі. Державний борг не є тягарем для нації, оскільки кожен цент процентів чи погашення основної суми позики, яка зібрана серед громадян як платників податків для здійснення платежів за державним боргом, повертається до громадян як до власників облігацій державних позик". Щодо зовнішнього боргу, то, на думку А. Лернера, важливо те, з якою метою робилися позики: для фінансування поточних чи капітальних видатків держави. Якщо, позики використовуються для фінансування поточних видатків, то майбутні покоління змушені будуть погашати борг і проценти зовнішнім кредиторам зі своїх майбутніх доходів. Якщо ж позики використовуються для фінансування капітальних державних витрат, то проблема полягатиме в тому, як продуктивно використовуватимуться отримані кошти. Приріст національного доходу, одержаного в результаті економічного злету, дасть можливість не тільки сплатити проценти, а й збільшити доходи держави і населення.
Таким чином, на підставі дослідження державного боргу з усіх концепцій можна виділити дві найцікавіші. Перша — А. Лернера — про зовнішній борг і його ефективність, яку можна застосувати до наших умов. Зростання зовнішнього боргу тільки тоді стає кабалою, коли залучені фонди йдуть на поточні цілі й не приводять до створення нової вартості й багатства. Зовнішні позики, залучені на фінансування об'єктів промислового чи сільськогосподарського будівництва, тобто витрачені продуктивно, дадуть можливість повернути фонди з процентами, а залишок збільшить вартість і національне багатство. Друга концепція (кейнсіанська теорія), яку розвиває багато економістів (К. Макконнелл, С. Брю та ін,), полягає в тому, що державний борг є громадянським активом, складеним із фінансових активів усіх суб'єктів ринку, тобто веде до підвищення попиту і ціни інших активів. Це становище може особливо загостритися під час зниження нових емісій корпорацій. Через це зайві заощаджений мають бути залучені в інвестиції державних цінних паперів.
Слід зазначити, що повна відмова від державного запозичення, як внутрішнього, так і зовнішнього, неможлива, оскільки необхідно забезпечувати обслуговування й погашення вже накопиченого державного боргу, підтримувати платіжний баланс, зберігати й накопичувати валютні резерви, які є джерелом фінансування економічного зростання.
Для забезпечення стабільного економічного зростання українські підприємства потребують значних інвестицій, які можуть підтримати конкурентоспроможність вироблених ними товарів шляхом впровадження нових технологій і модернізації виробництва. У багатьох випадках такі інвестиції не можуть бути здійснені за рахунок доходів підприємств. Розв'язанню проблеми можуть сприяти прямі іноземні інвестиції та зовнішні запозичення.
Основними кредиторами України є міжнародні фінансові організації, зокрема Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР), Міжнародний валютний фонд (МВФ), Світовий банк (СБ). Ставка українського уряду на зростання запозичень на зовнішньому ринку пояснюється тим, що іноземні позики дешевші, ніж внутрішні, і надаються на довгостроковій основі. Так, наприклад, Світовий банк надає пільгові кредити на строк до 17 років із можливістю відстрочки платежу (до 5 років) під 7% річних. Напрями використання й цільове призначення кредитів Світового банку в Україні подані у таблиці, яка пропонується нижче. Джерело: Климко Г.Н, Можливі наслідки залучення іноземних кредитів в економіку України на перспективу // Наукові праці НДФІ. -- 1997. - С. 24.
Таблиця. Позики СБ та умови їх повернення за угодами з урядом України
(на 01.09.97)
Обсяг |
Цільове призначення кредиту | Дата підписання
угоди | Дата
набуття
угодою
чинності | Обсяг | Початок і кінець виплата держ. боргу | % ставка | % на підтвердження зобов'язання
млн.
$ | %
1 | Інвестиційний на реформи і розвиток держуправління фінансами та економкою | 25.06.93 | 21.08.93 | 27 | 1,4 | 1998-2012 | 7,5 | 0,75
2 | Реабілітаційний на підтримку критичного імпорту, бюджету, платежів за зовнішнім боргом | 22.12.94 | 26.12.94 | 500 | 25,3 | 2000-2012 | 7.5 | 0,75
3 | Реабілітаційний на ГЕС і системи контролю енергопостачання | 28.09.95 | 24.05.96 | 114 | 5,8 | 2000-2012 | 8,7-9.2 | 0,75
4 | Розвиток насінництва а Україні | 28.09.95 | 23.07.96 | 32 | 1,6 | 2000—2012 | 11.55 | 0.75
5 | Розвиток підприємств | 27.06.96 | 11.07.96 | 300 | 15,2 | 2001-2013 | 7,2—7,7 | 0.75
6 | Вугільним проект | 11.07.96 | 31.07.96 | 15,8 | 0.8 | 2002-2013 | 7,2—7.7 | 0,75
7 | Структурна перебудова сільського господарства | 14.11.96 | 27.12.96 | 300 | 15,2 | 2002-2013 | 7,2-7,7 | 0,75
8 | Структурна перебудова вугільної галузі | 12.12.96 | 27.12.96 | 300 | 15,2 | 2002-2013 | 7,2—7,7 | 0,75
9 | Розвиток ринку
електроенергетики в Україні | 01.11.96 | 02.02.97 | 317 | 16,0 | 2002-2013 | 7,5 | 0,75
10 | Розвиток експорту України | 15.05.97 | 08.08.97 | 70 | 3.5 | 2002-2013 | 7,5 | 0,75
| Усього — | — | | 1975,8 | 100 | 2002-2013 — | — |
| У т.ч. на покриття дефіциту платіжного балансу — | — | | 1410,0 | 71,6 |