Первинною функцією ціни варто вважати вимірювальну. Завдяки ціні вдається виміряти і визначити вартість товару, інакше кажучи, визначити, яку кількість грошей покупець повинен заплатити, а продавець одержати за проданий товар. Ціни дають можливість грошам як платіжному засобу знайти кількісну визначеність в акті купівлі-продажу. Знаючи ціну вагової, об'ємної, штучної одиниці товару і множачи її на кількість продаваних продавцем одиниць, що здобуваються покупцем,, ми встановлюємо величину грошового платежу за товари і послуги. Виходячи з ціни робочої сили, праці, вимірюється заробітна платня.

З вимірювальною функцією ціни межує також порівняльна, що полягає в зіставленні цінностей різних товарів. Порівнюючи ціни, ми одержуємо можливість розрізняти більш-менш дорогі товари, і дешеві. Якщо ціна

адекватно відбиває корисність, то вона може використовуватися і при зіставленні не тільки грошової цінності, але і корисності товарів.

Завдяки порівняльна функції ціна знаходить облікову функцію. Переводячи показники кількості і якості товарів у матеріально-речовинному вираженні, що вимірюються у фізичних одиницях, в адекватні показники, що вимірюються і в грошових одиницях, ціна стає допоміжним інструментом обліку. Одна справа, коли фіксується наявність у майновому комплексі підприємства 5 верстатів, і інша справа, коли облік свідчить про наявність 5 верстатів з ціною кожного 3 мільйони грошових одиниць на загальну суму 15 мільйонів грошових одиниць. Облікова функція ціни дозволяє також враховувати витрати на виробництво продукції.

Поряд з обліком ціна як вимірювач може бути одним з важливих інструментів аналізу, прогнозування, планування, при яких використовуються показники в грошовому вираженні.

З перерахованих функцій цін випливає можливість їхнього використання як інструмент регулювання економічних процесів. Так, у ринковій економіці ціни - це основний інструмент зрівноважування попиту та пропозиції, що погоджує грошовий запит виробника чи продавця товарів на їхню оплату з відповідною реакцією споживача, покупця. При цьому характерно, що сама регулююча ціна народжується в процесі регулювання і є в цьому змісті регульованою. Тому точніше було б говорити про функцію саморегулювання товарно-грошових процесів за допомогою рівноважних, тобто самовстановлювальних цін, рівень яких відповідає вирівнюванню попиту та пропозиції. У неринковій економіці такі функції насильно нав'язуються цінам, що самі нав'язуються економіці. Така штучність робить призначувані державою ціни малоефективним засобом балансування доходів і витрат, а в більш широкому плані - регулювання економіки.

Ціна може виконувати розподільну функцію, яка полягає в можливості за рахунок перерозподілу попиту на той чи інший продукт, зв'язаного з його ціною, впливати на пропозицію товару, на розширення виробництва відсутнього (дефіцитного) товару і скорочення виробництва надлишкового товару. В підсумку інвестиції направляються переважно в малорозвинені галузі й області виробництва за рахунок відтоку засобів із застарілих галузей. В умовах централізованої економіки така функція використовувалася державою для впливу на структуру виробництва й одержувані доходи. Підвищуючи чи знижуючи оптові чи роздрібні ціни, держава тим самим перерозподіляє доходи і прибуток регіонів, галузей, підприємств, соціальних груп, родин, окремих людей. Завдяки цьому радянська номенклатура придбала блага для себе і своїх родин по "своїм", пільговим цінам у спеціальних закритих "розподільниках". Та й узагалі кращий спосіб штучної державної підтримки людей, підприємств, галузей, територій полягає в тому, що для них як для продавців діють завищені ціни, а як для покупців - занижені. Тим самим, щоправда, створюються прекоси, спотворюються економічні відносини між суб'єктами, які хазяюють, виникають конфлікти і на економічному, і на соціальному ґрунті

Ціна виконує дуже важливу соціальну функцію. З цінами і їхньою зміною зв'язані структура й обсяги споживання благ і послуг, витрати, рівень життя, прожитковий мінімум, споживчий бюджет родини. Соціальна реакція людей на рівень цін їх зміну - чуттєва і висока. У побутовому сприйнятті роздрібних цін на споживчі товари і послуги люди вважають, що ріст цін знижує рівень життя, тоді як зниження цін свідомо поліпшує життя. При цьому звичайно не беруться до уваги інші, нецінові фактори, такі як доходи, наявність товарів на ринку, структура споживання.

Поряд із внутрішніми функціями, реалізованими в межах народного господарства країни, ціни виконують зовнішньоекономічні функції, виступаючи в ролі інструмента торгових угод, зовнішніх платежів, взаємних розрахунків між країнами.

Як у ринкової, так і в неринковій економіці ціни виконують стимулюючу функцію, впливаючи на зацікавленість виробників у підвищенні обсягів виробництва і якості продукції в ім'я збільшення виторгу від продажу. Механізм цього впливу пролягає через бажання виробника збільшувати дохід і прибуток, що безпосередньо зв'язані з цінами на продукцію, товари і послуги. Істотна різниця між проявом цієї функції в ринковій конкурентній і неконкурентній дефіцитній економіці в тім, що в першому випадку виробник прагне підвищити і випуск товару, якість, і ціну, а в другому - тільки ціну. Ця особливість дуже яскраво показала себе після розкріпачення цін у Росії, що призвело до побічних проявів закону пропозиції.

Велике різноманіття функцій ціни, що явно перевантажені обов'язками у своїй державній формі, а також суперечливість цілей і задач здійснення окремих функцій приводять до того, що успішно реалізувати усі функції не представляється можливим.

У цьому змісті, кажучи про раціональні і тим більше оптимальних цінах, варто мати на увазі визначальні функції і таке їхнє сполучення, при якому функції реалізуються в необхідному ступені. У ринковій економіці ціни розвантажені від ряду функцій, наприклад планової, і використовуються в основному як чисто ринкові регулятори і стимулятори, що справді втілюють грошовий зміст.