витрати продавців, що нелегальним шляхом продають товар (хабара, витрати, зв'язані з придбанням товару). У цьому випадку .страждають як покупці, що в умовах нерегульованості цін купували б товар у кінцевому рахунку дешевше, так і сама держава, тому що в умовах створеного дефіциту вона займається розподільними функціями, друкуванням талонів, карток, що приводить до додаткових грошових витрат і соціальних колізій. Значна втрата наноситься і виробникам - за низькими цінами не вигідно продавати свою продукцію, тому вони починають скорочувати виробництво. Аналогічно несприятлива картина складається і при встановленні нижньої межі ціни.
Регулювання цін по величині може також проводитися шляхом затвердження державними органами граничного рівня рентабельності (прибутковості), що більш відповідає тенденціям впливу на ціни в централізованій економіці. Це означає, що відношення прибутку до собівартості (витрат) чи до ціни не повинна перевищувати заданого рівня, скажімо, 50%. Тому, якщо, приміром, собівартість одиниці товару склала для продавця 1000 , він не має права продавати його за ціною вище 1500 гривень. Обмеження за рівнем рентабельності звичайно вводяться для підприємств-монополістів. В окремих випадках задається припустимий ступінь відхилення реальної ціни від фіксованої, базисної.
Відзначимо, що твердий вплив державних органів на ціни за допомогою регулювання здійснюється не тільки в централізовано керованій, але й у ринковій економіці. Найчастіше в умовах економіки ринкового типу регулювання поширює сферу своєї дії на товари і послуги, що мають життєво важливе значення для держави і суспільства (земля, стратегічна сировина, паливо, енергія, суспільний транспорт, споживчі товари першої необхідності). На жаль, доводиться спостерігати і регулювання цін з боку мафіозних структур, що підкоряють собі ринок.
Договірні ціни - це ціни, величина яких визначена попереднім актом купівлі-продажу, угодою, документально зафіксованим контрактом між продавцями і покупцями. У сучасній практиці ділового співробітництва прийнято виділяти в договорах спеціальний розділ, у якому обумовлюється рівень цін. У ряді випадків у договорі фіксується не абсолютна величина цін, а діапазон цін (у межах від і до), верхній чи нижній рівень або їхній зв'язок з державними, ринковими, світовими цінами. Обумовлюється також допустимість зміни закріплених контрактом цін внаслідок, скажімо, інфляції, виникнення форс-мажорних обставин, прийняття нових законів.
Вільні ринкові ціни, як видно з їхньої назви, звільнені від безпосереднього цінового втручання державних органів, формуються під впливом кон'юнктури ринку, законів попиту та пропозиції - називаються рівноважними цінами, тобто такими, при яких обсяг попиту дорівнює обсягу пропозиції товарів на ринку. Теоретично, в ідеалі ринкові ціни повинні складатися в процесі вільного торгу між покупцями і продавцями. Однак реально не вдається уникнути впливу на процес встановлення ринкових цін ряду факторів не тільки економічної, але і психологічної природи, зв'язаних з поводженням, інтересами покупців і продавців. В цьому змісті коректно визначено вільну ринкову чи зрівноважену ціну як ціну, рівну, з одного боку, цінності для споживачів додаткової одиниці блага, що здобувається, і, з іншого боку, витратам виробництва і продажу додаткової одиниці даного блага для продавця.
Перехід від фіксованих державних цін до вільних, ринкових цін називають лібералізацією цін.
3.3 Інші види цін
Поряд з охарактеризованими вище основними видами цін в економічній практиці застосовується ряд інших груп цін, виділюваних по найрізноманітніших ознаках.
В економічному аналізі, плануванні і статистиці, а також у дослідницьких цілях, поряд з поточними, діючими, фактично використовуються порівняльні чи, як їх іноді називають, незмінні ціни. Використання таких цін об'єктивно необхідно в зв'язку з природною зміною багатьох цін, процесами інфляції. Приміром, якщо відомо, що родина витрачала на харчування 300 гривень, а потім почала витрачати 600 гривень, це зовсім не свідчить про те, що члени родини стали їсти вдвічі більше чи вдвічі краще. Можливо, вся справа в дворазовому рості цін на продовольство. Щоб врахувати зміну цін, треба встановити, скільки грошей йшло б на харчування родини в умовах, якби ціни залишалися незмінними. Звідси і прагнення застосовувати при аналізі порівнянні, незмінні ціни, використовуючи індекс цін, тобто коефіцієнт перерахунку, що відбиває зміну цін. В міру переходу в зону стрибкоподібного, найчастіше некерованого підйому цін замість чи на додаток до індексу цін став частіше застосовуватися показник рівня інфляції, що характеризує, на скільки відсотків збільшуються ціни за визначений період. Показник рівня інфляції у відсотках дорівнює процентному індексу росту цін за відповідний період, зменшеному на 100%. Індекс цін це показник росту, а рівень інфляції це рівень приросту цін.
У цих же цілях іноді застосовуються реальні ціни, що являють собою ціну в грошовому вираженні щодо загального рівня цін. У ході прийняття споживчих рішень покупця цікавлять і відносні (порівнянні) ціни, тобто ціна даного товару в порівнянні з ціною деякого іншого родинного чи товару того ж товару в іншому регіоні. З цією метою встановлюється відношення цін. Найчастіше визначається відношення цін взаємозамінних товарів, іменованих субститутами.
В процесі проектування нових видів виробів і об'єктів для виробництва знову освоюваної продукції, товарів, послуг, матеріалів, напівфабрикатів, енергії використовуються проектні ціни. З обліком їх наближеного, орієнтованого характеру часто визначається граничний рівень таких нових цін у виді лімітних цін.
Стосовно до об'єктів будівельної індустрії на етапі їхнього проектування визначається ціна будівництва об'єкта, обумовлена з урахуванням всіх видів витрат на створення й оснащення. Таку ціну прийнято називати кошторисною вартістю, тому що вона обчислюється на основі кошторисів, у яких просумовані витрати на створення готового будівельного об'єкта.
У більш широкому плані усі види цін, обумовлені за допомогою розрахунків, називають розрахунковими, а ціни, очікувані в майбутньому,