пропозиції - тільки вихідна, початкова ціна товару, що потім зіштовхується з ціною попиту, тобто тією ціною, що в змозі і має намір сплатити споживач. Звичайно досягається компроміс у виді "ринкової ціни" товару, по якій він дійсно продається і купується. Ринкову ціну називають ще "ціною рівноваги", оскільки вона знаходиться на тім рівні, коли продавець ще згодний продати (по більш низькій ціні - продаж збитковий), а покупець вже згодний купити (по більш високій ціні - покупка збиткова).
Рівень перетинання кривих попиту та пропозиції і визначає рівень ринкової ціни (так званої "ціни рівноваги"). Це - дійсно рівноважна, що врівноважує ціна, тому що будь-яка інша "точка" означає диспропорцію між платоспроможним попитом і відповідним йому товарною пропозицією.
Поверненню ціни до рівноважного рівня можуть перешкоджати тільки дві обставини:
а) монополізм продавця (чи покупця), штучно утримуючу ціну у свою користь,
б) адміністративне регулювання цін (звідси, бачимо відповідальність держави за встановлення цін, що приводить, як правило до дефіциту товару чи надвиробництву).
В деяких випадках держава може втручатися в, об'єктивний механізм ціноутворення, але як правило це здійснюється шляхом фіксування цін. Ціна фіксується на визначеному рівні чи вище нижче якої вона не може мінятися. Чому відбувається втручання?
Держава може ставити дві мети:
1. Забезпечити доступ більшості споживачів до споживання визначеного товару. У цьому випадку встановлюється законодавче максимальна ціна, що продавцю дозволяється пропонувати за свій чи товар послугу. Це називається стелею ціни. Вище цієї ціни виробники не мають право піднімати ціну. Якщо ціна виявиться нижче рівноважного рівня, то може виникнути стійкий дефіцит цього товару. Отже, первісна мета забезпечить доступ більшості споживачів до споживання цього товару не буде досягнуто через дефіцит.
Чи можна запобігти дефіциту? Можна, якщо законодавче встановлення ціни буде доповнено іншими мірами. Головний критерій втручання держави в ціновий механізм наступний: по-перше, спочатку поставлена ціль повинна бути досягнута, по-друге, ціна, що держава платить за це втручання не повинна перевищувати той результат, що буде отриманий.
2. Забезпечити визначений рівень доходів деяким групам постачальників чи ресурсів допомогти виробникам покрити свої витрати. У цьому випадку встановлюється мінімальна ціна законодавче. Вона як правило перевищує ціну рівноваги. В результаті цього може виникнути досить стійкий надлишок чи продукту ресурсів. Для виробників це буде означати, що продукція не реалізується і витрати все рівно не покриваються. Для постачальників ресурсів означає, що ресурси все рівно не продаються, а отже і не забезпечується бажаний рівень доходу, тобто спочатку поставлена ціль може бути не досягнута. Навіщо потрібно таке втручання? Можна уникнути надлишків, якщо доповнити цю міру деякими іншими. Критерій втручання можна визначити по тому чи досягнута спочатку поставлена мета і чи не перевищують витрати по втручанню в ціновий механізм ту користь, що ми одержуємо в результаті.
Таким чином, при всьому, здавалося б неосяжному діапазоні можливих цін вони в класичному локальному ринку тяжіють до рівноважного рівня. /
Рівноважна ціна жорстко "зафіксована" з усіх боків:
а) по горизонталі - подоланням штучного дефіциту чи надвиробництва (механізм - зміна кількості товару),
б) по вертикалі - прагнення до досягнення граничної вигідності (механізм - зміна рівня цін).
Купівля-продаж результатів виробництва ("товарів") - факт визнання за ними суспільної цінності. Ця цінність, виражена у визначеній кількості грошових знаків, є ціна товару.
Оскільки суспільна цінність товару постійно змінюється (в силу неозорого числа об'єктивних і суб'єктивних причин), тому і ціна товару знаходиться в постійному русі. Вільний рух товарних цін і є "ринкова економіка".
Безпосередній поштовх до такого руху дає взаємодія попиту та пропозиції. Але адже кожний з них сам є результатом безлічі складних процесів Тому адекватне природі ринкової економіки регулювання цін не вимагає безпосереднього маніпулювання ними, а опосередкованого впливу на ціни через регулювання тих факторів, що впливають на попит та пропозицію.
Очевидно, однак, що і ціни впливають на попит та пропозицію. Тому виникає спокуса "прискореного" рішення економічних проблем шляхом прямого призначення цін. Звичайно, в екстремальних ситуаціях таке керування цінами на короткий термін може бути виправдано, але перетворювати керування цінами в єдиний метод регулювання економіки неприпустимо.
7. ОСОБЛИВОСТІ ЦІНОУТВОРЕННЯ ДЛЯ МАЛОГО БІЗНЕСУ.
7.1 Знижки та їх види.
Зниження нормальної ціни товару називається знижкою. У маркетингу цей захід дуже корисний, але надання знижки - це відмова від частини власного прибутку. З іншого боку, відмова від розгляду системи знижок - це відмова від великого прибутку.
7.2 Знижка за кількість
Знижки за кількість даються для того. Щоб підштовхнути покупця придбати товар у великих кількостях, і їхні розміри залежать від обсягу замовлення. Існують два види знижок за кількість: кумулятивні і некумулятивні.
Кумулятивна знижка спонукає покупців робити закупівлі товару в одного продавця. З ростом обсягу куплених товарів, в певному терміні знижки збільшуються. Як приклад подібних знижок у роздрібній торгівлі можна привести магазин компакт-дисків, де за кожний куплений диск клієнту видається купон, і при пред'явленні 10-ти таких купонів, він одержує один диск "в подарунок" від магазину.
Некумулятивні знижки набагато більше поширені, їх застосовують до будь-якого одиничного замовлення і залежать вони від його обсягу. Мета таких знижок в тому, щоб спонукати покупця на більш значні замовлення, меншими цінами за одиницю товару. Невелика компанія може скористатися даним видом знижок. Кумулятивні знижки в оптовій торгівлі для невеличких компаній занадто складні, тому що потребують апарату, який враховує всі закупівлі.
7.3 Торгова знижка
Торгові знижки даються посереднику, що продає свої товари оптовим покупцям або тому, хто надає послуги по даним