Відповідь на це питання включає не лише необхідність проведен-ня аналізу й оцінки - середовище та прогнозування того, як воно змінюватиметься у часі, а й створення такої системи управління, яке б постійно підтримувало відповідність між середовищем, характером та результатами діяльності страхової організації. Ключовим елемен-том цієї системи є підсистема управління фінансовою стійкістю стра-хової організації.

Страхова організація діє на певному ринку /страховому/, реалі-зує певний товар /страхову послугу/ з певними витратами, що зале-жить від її потенціалу /науково-технічного, організаційного, еконо-мічного/. Характер діяльності страхової організації відповідатиме середовищу, коли страховик реалізуватиме потрібну даному ринку пос-лугу і при цьому результат його діяльності відповідатиме сподіван-ням керівництва. Цей стан забезпечується якісним і своєчасним вико-нанням усіх управлінських функцій: прогнозування планування, органі-зації, мотивації, координації і контролю, а також відповідним рів-нем складових потенціалу: кваліфікації спеціалістів, матеріально-технічної бази, технології страхування тощо.

У разі порушення відповідності сподіваний результат не буде досягатися і, відповідно, страхова організація зазнаватиме збитків як матеріальних, так і у вигляді зниження довіри до неї.

Причини, що зумовлюють невідповідність, можуть бути різнома-нітними, але всі вони поділяються на дві групи і поточні й страте-гічні.

До поточних причин треба віднести всі ті, які впливають на зниження економічності страхової послуги та просування її на ринок /погана організація реклами, недостатнє використання потенціалу, зниження якості внаслідок організаційних проблем тощо/.

До стратегічних причин відносять ті, які впливають на досяг-нення цілей страхової організацій: помилка у визначенні платоспро-можного попиту, помилку у виборі рівня характеристик страхової послуги, помилкове обрання часу виходу страхової послуги на ринок тощо.

Поточні невідповідності усуваються засобами оперативного управ-ління.

Стратегічна невідповідність може бути усунута за допомогою таких дій, як коригування або зміна, цілей страхової організації, здійснення диверсифікації, створення нових організаційних форм управління і т. д.

Чільне місце у системі антикризового управління страховиком належить широкому використанню механізмів фінансової стабілізації. Успішне застосування цих механізмів дає змогу ліквідувати наслідки кризи та прискорити темпи економічного розвитку.

Фінансова стабільність в умовах кризової ситуації включає ряд етапів:

І. Відновлення платоспроможності страховика за рахунок здійс-нення низки невідкладних фінансових заходів і вияв причин, які ге-нерують неплатоспроможність.

2. Відновлення фінансової стійкості до безпечного рівня та накреслення шляхів її зміцнення за рахунок використання тактичних механізмів фінансової стабілізації.

3. Зміна фінансової стратегії з метою прискорення економічного зростання.

Найбільшу увагу у системі заходів, спрямованих на фінансову ста-білізацію в умовах кризової ситуації, слід приділити етапу віднов-лення і зміцнення рівня фінансової стійкості страхової організації запоруки усунення неплатоспроможності й фундаментальної основи фінан-сової стратегії на прискорення економічного зростання.

Розрізняють статичну і динамічну фінансову стійкість страхових організацій.

Першу ототожнюють зі спокоєм, пасивністю, другу - зі стабільним розвитком страховика.

На наш погляд, найвищою формою стійкості є стійкість спротив. Це стан рівноваги, який зберігається попри вплив зовнішніх і внутріш-ніх факторів, що виводять страховика зі стану фінансової рівноваги.

Виділяють ще зовнішню, внутрішню та "успадковану" стійкість.

В умовах командно-адміністративної системи господарювання стра-хові організації звикли до зовнішньої фінансової стійкості, тобто сталості фінансового середовища, що досягнута управлінням із зовні. Для ринкової економіки характерна внутрішня фінансова стійкість страховика, в основі якої лежить управління за принципом зворотного зв'язку, тобто активне реагування управління на зміну зовнішніх і внутрішніх факторів.

"Успадкована" фінансова стійкість - результат наявності певного запасу міцності страховика, що захищає його від випадковостей і різ-них змін дестабілізуючих факторів.

У загальному вигляді стратегічне управління фінансовою стійкістю являє собою діяльність, яка полягає у виборі сфери та образу дій щодо досягнення довгострокових цілей страхової організації в умовах зовнішнього середовища, що постійно змінюється. Стратегічне управління - ділянка діяльності витого керівницт-ва страхової організації, головним завданням якого е визначення напрямів і траєкторій розвитку страховика, поставка цілей, розпо-діл ресурсів і всього того, що дає страховикові конкурентні переваги.

Розглянемо загальну схему процесу стратегічного управління фінансовою стійкістю страховика, яка дає уявлення про етапи, зміст робіт і логічну послідовність їх виконання* Особливостями цього про-цесу є:

- складність і неможливість повного описання об'єкту аналізу, внаслідок чого переважають неструктуризовані завдання;

- наявність значної кількості частково керованих або некерова-них змінних;

- критерії вирішення завдань, що чітко не встановлені й уточ-нюються керівництвом у момент їх вирішення.

Загальну схему процесу стратегічного управління фінансовою стійкістю страховика подана на рисунку.

Процес управління фінансовою стійкістю страховика

Ключовим елементом стратегії управління фінансовою стійкістю страховика є етап діагностування й структуризація проблем, на якому здійснюється перетворення стратегічних цілей у систему довгостроко-вих і короткострокових цілей, через які намагатимуться впливати на рівень ділової активності страховика. Тобто проводиться ланцюгова структуризація цілей: стратегічні цілі управління фінансовою стій-кістю страховика - оперативні цілі управління фінансовою стійкістю страховика - тактичні цілі управління фінансовою стійкістю страхо-вика.

Процес управління фінансовою стійкістю страховика є ключовим елементом стратегії управління фінансовою стійкістю страховика є етап діагностування й структуризація проблем, на якому здійснюється перетворення стратегічних цілей у систему довгостроко-вих і короткострокових цілей, через які намагатимуться впливати на рівень ділової активності страховика. Тобто проводиться ланцюгова структуризація цілей: стратегічні цілі управління фінансовою стій-кістю страховика - оперативні цілі управління фінансовою стійкістю страховика - тактичні цілі управління фінансовою стійкістю страхо-вика.

Процес управління фінансовою стійкістю страховика грунтується на знаходженні та формуванні мети, яка подається як вирішення поточ-них завдань і довгострокових планів забезпечення стійкості фінансо-вого середовища страхової організації. Цілям притаманні такі якості, як підпорядкованість, розгорнутість,