Ієрархія цілей стратегії управління фінансовою стійкістю стра-хової організації подається зазвичай у вигляді "дерева цілей", тобто системи цілей.

Мета надає осмисленості будь-яким діям. Загальний ланцюг тут такий: Мета - завдання - плани - завдання виконавцям - контроль за виконанням.

Отже, необхідність виділення цілей зумовлена: мета - вихідний момент будь-якої управлінської дії в системі управління фінансовою

стійкістю страховика;

мета - основа побудови критеріїв оцінки рівнів фінансової

стійкості страховика;

мета - основа вияву фінансових проблем страховика і вироблен-ня рішень щодо їх подолання.

Правильно сформульовані цілі управління фінансовою стійкістю страховика повинні задовольняти такі вимоги:

І/ конкретність - означає, то при вивченні мети управління фінансовою стійкістю страховика необхідна точність відображення її змісту, обсягів і часу;

2/ вимірність - означає, що мета управління фінансовою стій-кістю страховика має бути представлена кількісно або яким-небудь іншим способом для оцінки ступеня її досягнення;

З/ досягненість - означає, що цілі управління фінансовою стій-кістю страховика мають бути реальними, не виходити за межі можливос-тей виконавців;

4/ узгодженість - означає, що цілі управління фінансовою стій-кістю страховика слід розглядати не ізольовано, а у взаємозв'язку;

5/ гнучкість - означає необхідність внесення коригувань відпо-відно до змін, що відбуваються у фінансовому середовищі страховика.

Взаємозв'язок вимог - складне завдання, бо деякі з них супере-чать одна одній /наприклад, конкретність суперечить гнучкості/. Протиріччя можна усунути, якщо брати до уваги й аналізувати не лише первинні, а й вторинні фактори.

В умовах формування ринкового середовища перед вітчизняними страховиками стоїть проблема формування ефективної антикризової фі-нансової політики. Тому в процесі формування стратегії управління фінансовою стійкістю страховика як стратегічна мета виступає пробле-ма зміцнення фінансової стійкості страхової організації.

Пропонуємо таку структуру цілей стратегії управління фінансовою стійкістю страховика.

Вибір альтернативних стратегій управління фінансовою стійкістю страховика передбачає розгляд можливих варіантів, оцінку їх реаль-ної ефективності і розробку на цій основі взаємопов'язаного комп-лексу заходів. Слід наголосити, що при оцінці ефективності цих за-ходів необхідно брати до уваги не лише локальний ефект, а й вплив прийнятих рішень на кінцеві результати.

Здійснювати економічний вибір - це обробити серію Інформацій-них повідомлень для прийняття рішень про дію, яка стане сигналом для Інших одиниць під час прийняття рішень. Фундаментальною проб-лемою прийняття рішень є невизначеність, яка має місце через недос-коналу інформацію.

Інформація - ключовий елемент механізму управління фінансовою стійкістю, який формує систему уявлень, необхідних при прийняті рішення.

На цьому етапі дається узагальнююча оцінка впливу всіх факто-рів зовнішнього та внутрішнього середовища, виявляються ситуації і стратегічні завдання, можливі /альтернативні/ способи їх вирішення.

Супроводження реалізації програми управління дає змогу опера-тивно оцінювати її виконання і при необхідності вносити відповідні корективи. Цей етап забезпечує зворотний зв'язок у процесі управ-ління і є особливо важливим у зв'язку з виникненням відносно нових проблем, специфічних для перехідного етапу до ринку.

Однією з таких проблем є небезпека прийняття невдалого або малоефективного рішення через відсутність або низьку якість прогноз-ної інформації про стан мікросередовища, мезосередовища, макросередовища та мегасередовища.

Друга проблема полягає у відтермінуванні або відмові від прий-няття ефективних рішень у зв'язку з дефіцитом ресурсів.

Деякі проблеми, що супроводжують поточну діяльність страховика, перетворюються у стратегічні несподіванки. Це означає, що:

- проблема виникає несподівано;

- проблема ставить нові завдання;

- виникає неготовність прийняти оперативні контрзаходи. Найбільші поточні труднощі, викликані несподіванками, вини-кають при синтезі усіх трьох факторів:

попередні стратегії та плани є неадекватними, ситуації, завдання потребують оперативного оновлення, інформація, що вимагає засвоєння і вивчення, надходить потоком, що загрожує страховику інформаційними перевантаженнями.

За рідкісними винятками вітчизняні страховики не володіють і навіть не готують для себе формальних систем управління фінансо-вою стійкістю в умовах стратегічних несподіванок.

З огляду на це вважаємо за доцільне формування у страхових організаціях систем управлінського контролю за фінансовою стійкіс-тю, який є невід'ємною складовою частиною управління страховиком і являє собою процес перевірки виконання та реалізації усіх управлін-ських рішень стосовно забезпечення належного рівня фінансової стій-кості, а також попередження кризових ситуацій.

У процедурі внутрішнього контролю треба виділяти три основних етапи:

І/. Побудова системи стандартів /нормативів/ фінансової стій-кості.

2/. Зіставлення показників фінансової стійкості страховика з чинними стандартами /нормативами/.

З/. Підготовка необхідних рішень із поточного коригування цілей або стандартів /нормативів/ фінансової стійкості страхової орга-нізації.

Організація ефективної системи внутрішнього контролю за рівнем фінансової стійкості страхової організації має ґрунтуватися на побу-дові системи моніторингу діяльності, тобто механізму здійснення постійного нагляду за найважливішими поточними результатами цієї діяльності в умовах динамічного середовища. Основною метою розробки системи моніторингу фінансової стійкості є своєчасний вияв відхилень фактичних показників від передбачуваних, а також причин, які викли-кають ці відхилення, і розробка пропозицій щодо відповідного коригу-вання окремих напрямів діяльності з метою її нормалізації і підвищен-ня ефективності. Побудова системи моніторингу фінансової стійкості страховика має ґрунтуватися на використанні таких основних методичних принци-пів:

- вибір для спостереження найважливіших напрямів діяльності

та цільових показників фінансової стійкості. Реалізація цього прин-ципу спирається на раніше сформовані цільові стратегічні нормативи і найважливіші показники, які визначають пріоритетні напрями внут-рішнього контролю;

- побудова системи Інформативних /первинних/ звітних показників;

- розробка системи узагальнюючих оціночних /аналітичних/ показ-ників.

У процесі розробки такої системи будуються алгоритми розрахун-ку окремих оціночних показників із використанням первинної інфор-маційної бази контролю;

- встановлення періодичності формування звітної бази даних /інформативних і оціночних показників/.

Така періодичність визначається терміновістю реагування, тоб-то своєчасністю здійснення внутрішнього контролю;

- встановлення розмірів відхилень фактичних показників від передбачуваних. Розміри відхилень слід розраховувати в абсолютних та відносних показниках, а також визначити критерій "критичних від-хилень", який може бути диференційованим за періодами здійснення контролю;

- аналіз основних причин, які викликали відхилення фактичних показників від передбачених. У процесі такого