Управління ризиком визначається як цілеспрямований пошук і організацію роботи по зниженню ступеня ризику, одержанню і збільшен-ню доходу.

Процес управління ризиком можна розділити на такі етапи:

- ідентифікація підтвердженого ризику;

- оцінка ризиків;

- вибір методів управління ризиком і застосування їх.

Рішення задачі ідентифікації ризику розбивається на дві частини

І/ виявлення ризику, тобто виявлення того, що підлягає небезпеки, ризику. Застосовуються наступні методики: організаційна схема, бухгалтерські і інші звіти, схеми потоків, аналіз "вхід-вихід";

2/ ідентифікація діючих причин і ризиків, проводячих до подіб-ного результату. Застосовуються методики:

- контрольні списки, при розборці яких необхідно обстежити об'єкт, оскільки тільки на місці можна провірити виконання стандар-тів технічного обслуговування і зберігання будівель;

- аналіз подій, які можуть визвати проблеми в бізнесі.

Оцінка ризику - це визначення кількісним або якісним способом ступені ризику. На цьому етапі оцінюється можливість збитків від конкретного ризику і аналізується або розраховується відповідний розмір збитку.

Розрізняють якісну і кількісну оцінку ризику і відносну оцінку ризику на основі аналізу фінансового стану підприємства.

При якісній оцінці визначають можливі види ризику, а також фак-тори, впливаючі на рівень ризику при виконанні відповідного виду діяльності. Завжди, якісний аналіз підприємницького ризику приво-дять на стадії розробки бізнес-плану.

Серед підходів до кількісної оцінки ризику виділяють наступні: статистичний метод оцінки, метод експертних оцінок, використання аналогів.

Відносна оцінка ризику на основі аналізу фінансового стану підприємства - один із самих доступних в даний час методів ризику для підприємницьких структур. Фінансовий стан фірми - це комплексне поняття, характеризуючи системою абсолютних і відносних показників, відображаючи розміщення і використання фінансових ресурсів під-приємства. Аналіз даних показників дозволяє оцінити фінансову стій-кість фірми, яка в свою чергу являється критерієм оцінки ризику. Залежність між фінансовою стійкістю підприємства і ризиком прямо-пропорційна: як тільки підприємство становиться фінансово нестійким - виникає ризик банкрутства. Аналіз фінансового стану під-приємства являється одним Із елементів попередження банкрутства на самих ранніх стадіях.

Вибір методів управління ризиком і їх застосування проводиться на даних оцінки ризику. Серед способів управління ризиками виділяють дві групи - організаційно-технічні і фінансово-договірні способи.

До організаційно-технічних відносяться способи уникнення ризи-ків і способи зменшення ризиків. Спосіб уникнення ризиків заклю-чається в обмеженні збитку.

Способи зменшення ризиків націлені на зменшення або неймовір-ності збитків. З цією метою використовують такі методи:

- організаційні способи /розділення, об'єднання, диверсифіка-ція/;

- технічні способи;

- навчання і тренування персоналу;

- комбінований спосіб.

Розділення ризиків, як правило, здійснюється за рахунок роз-ділення активів підприємства. Активи можуть бути розділені шляхом: фізичного розділення самих активів, розділення активів по вартості. При об'єднанні ризику можливий ризик ділиться між декількома суб'єктами економіки.

Диверсифікація - спосіб розділення активів /інвестицій/ з послідуючим об'єднанням ризиків. Метод деверсифікації позволяє знизити виробничі, комерційні і інвестиційні ризики.

Технічні способи включають процедурні способи і технічні.

Процедурні способи можуть включати: планування і підготовку дублюючих виробничих потужностей, планування міроприємств на випа-док аварії, ліквідацію слабких структурних місць. Необхідність нав-чання і тренування персоналу обумовлена тим, що людський фактор нерідко повинен появі ризикових ситуацій.

При комбінованому способі здійснюється комплексне одночасне використання всіх або частки із перелічених вище способів. Скла-дається план міроприємств, відповідний часу реалізації діяльності або конкретного проекту.

Друга група способів управління ризиками визначається як фінансово-договірні способи. Вони включають: способи самостійного проти-річчя ризику, способи передачі ризику, страхування ризиків.

Способи самостійного протиріччя ризику заключаються у фінансу-ванні збитків за рахунок своїх коштів. До таких способів відносяться: здійснення спеціального внутрішнього фонду, організація галузевої страхової компанії, фінансування ризику із текучого бюджету.

Передача ризику здійснюється заключенням контрактів таких ти-пів: будівельних /всі ризики, зв'язані з будівництвом, бере на себе будівельна фірма/, орендних; контрактів на збереження і перевезення грузів; контрактів продажі, обслуговування, забезпечення; договорів факторингу; біржових договорів.

Страхування ризиків відносяться до методу передачі ризику з допомогою заключення контракту і найбільше близько відповідає іде-альним умовам. Для організації процесу менеджменту ризиків здійснюється пов-ний управлінський цикл, який включає шість етапів: визначення цілі, ідентифікація /виявлення/ ризику, оцінка ризику, вибір метода управління ризиком, застосування вибраного метода, оцінка результатів.

На етапі оцінки результатів аналізується ступінь досягнення поставленої цілі і виясняється кутність відхилення, а також пропо-нується корекція цілі і повторення циклу управління.

2. 3. Аналіз грошових потоків страхової організації.

Фінанси, які находяться в розпорядженні і володінні страховика, забезпечують його діяльність по забезпеченню страхового захисту. Страховик формує і використовує кошти страхового резервного фонду /або страхових резервів/, покриваючи матеріальний збиток страхівника і свої затрати на організацію страхового захисту.

Крім того, з метою отримання доходу від використання поступив-ших в його розпорядження фінансів, страховик займається Інвестицій-ною діяльністю, використовує для цього частку коштів страхових резервів і свої кошти.

Внаслідок цього грошовий страховий оборот страховика більш складний, ніж у підприємців, зайнятих в Інших сферах бізнесу.

Грошовий оборот страховика включає в себе два відносно самос-тійних грошових потоків:

- оборот коштів, забезпечуючий страховий захист;

- оборот коштів, зв'язаний з організацією страхового діла. При цьому перший потік проходить два етапи:

- на першому етапі формується і розподіляється фонд страхових резервів;

- на другому етапі частина коштів страхових резервів Інвес-тується з ціллю отримання прибутку.

Дуже важливою особливістю першого потоку коштів страховика являється ризиковий, ймовірний характер проходження фінансів. В основі формування фонду страхових резервів лежить ймовірність збитку, який обчислюється на основі статистичних даних і теорії ймовірності. В основі розподіленні цього фонду лежить сумарний фактичний збиток, причинений страховщикам на заданому інтервалі часу, який може відхилюватись від величини сумарного передбаченого збитку незалежно від діяльності страховика.

2. 4. Показники оцінки фінансової діяльності страховика.

Аналіз фінансових результатів діяльності