Економісти Ю. Мороз і О. Камінський пропонують проводити аналіз фінансового стану підприємства заданими агрегованого балансу підприємства. При агрегуванні статей балансу використовують різні види групувань залежно від мети аналізу та його напрямів. Вони, зокрема, пропонують такий варіант агрегованого балансу в основному за принципом ліквідності:

Актив балансу Пасив балансу

І. Основний капітал IV. Власні кошти

Основний капітал та інші позаоборотні Власний капітал

активи Додатковий капітал

Нематеріальні активи V Позикові кошти

Довгострокові фінансові вкладення Довгострокові зобов'язання

II. Оборотний капітал Короткострокові зобов'язання

Швидкореалізовувані активи Заборгованість за короткотерміновими

Середньореалізовувані активи кредитами банку

Дебіторська заборгованість у т. ч. прострочені

Короткострокові фінансові вкладення Заборгованість постачальникам

Повільнореалізовувані активи у т. ч. прострочена заборгованість

у т. ч. прострочена дебіторська Заборгованість за бюджетними та

заборгованість позабюджетними платежами

ІІІ. Збитки і витрати, віднесені на Заборгованість за витратами до оплати

майбутні періоди Інша заборгованість

Витрати майбутніх періодів Збитки

Запропонований варіант побудови агрегованого балансу заслуго-вує на увагу, оскільки форма цього балансу найбільш наближена до західних стандартів складання бухгалтерської та фінансової звітності. В основу при складанні агрегованого балансу покладено принцип ліквідності. За цим же принципом побудовані баланси американських фірм та підприємств тих країн, бухгалтерський облік в яких ведеться за англосаксонським зразком.

За іншою формою звіту, яка застосовується, зокрема, у Франції, статті балансу класифікуються виходячи з юридичних критеріїв.

Наприклад, пасив балансу французьких підприємств має дві частини: власний капітал (капітали, резерви, прибуток), боргові зобов'язання (борги фінансові, борги постачальників, борги соціальні, борги фіскальні).

Деякі західні аналітики радять для фінансового аналізу викорис-товувати «функціональний баланс», побудований таким чином, щоб виявити або підкреслити основні функції підприємства як на рівні 298

розміщення коштів, так і на рівні джерел коштів. Ось приблизна схема функціонального балансу:

Актив

Активи для інвестування (іммобілізація)

Активи експлуатаційної діяльності (запаси, боржники і т. д.)

Активи ліквідні

Пасив

Фінансування інвестування

Фінансування експлуатаційної діяльності (борги, постачальники)

Фінансування ліквідних активів

На практиці в більшості випадків при побудові балансу використовують кілька підходів.

Загальна оцінка капіталу

Прибутковість будь-якого підприємства значною мірою залежить від ефективності використання основних засобів, мате-ріальних і грошових ресурсів, тобто основного й оборотного капіталів. У ході економічного аналізу вивчається й дається оцінка:*

змінам, що відбулися в складі та структурі капіталу;*

співвідношенню основного та оборотного капіталів;*

темпам приросту реальних активів;*

змінам у складі та структурі основних фондів і нематеріальних активів;*

динаміки виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції, грошових коштів, дебіторської заборгова-ності;*

якості оборотного капіталу та ефективності його використання.

Для вивчення цих питань, крім балансу, використовують дані форми № 11-ОФ (річна) «Звіт про наявність та рух основних фондів, амортизацію», аналітичного бухгалтерського обліку.

Капітал підприємства, оцінка змін його структури вивчається як щодо участі у виробництві, так і щодо його ліквідності (швидкості перетворення в готівку). За цією ознакою активи балансу поділяються на довгострокові (основний капітал, І розділ активу) та поточні (оборотні активи, II розділ активу).

У ході аналізу з'ясовується участь у виробничому циклі основних фондів, нематеріальних активів, запасів і затрат, грошових коштів.

Капітал підприємства може використовуватись у внутрішньому обороті і за його межами (дебіторська заборгованість, придбання цінних паперів інших підприємств).

Оборотний капітал (поточні активи) перебуває у сфері виробництва (виробничі запаси, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів) та у сфері обігу (готова продукція на складі та відвантажена покупцям, кошти в розрахунках, короткострокові фінансові вкладення, готівка в касі, кошти на рахунках у банках, товари та ін.).

Оборотний капітал функціонує як у грошовій, так і в матеріальній формах.

Від того, наскільки оптимальне співвідношення основного та оборотного капіталів, скільки коштів вкладено в запаси матеріалів, а скільки їх у грошовій формі, значною мірою залежать результати виробичої та фінансової діяльності, а звідси - і фінансовий стан підпри-ємства. Так, якщо підприємство створює зайві виробничі запаси, які не можуть бути перероблені на діючих виробничих потужностях, то це негативно вплине на фінансовий результат, призведе до сповільнення оборотності оборотних коштів, погіршення фінансового стану. Те саме відбудеться і в тому разі, якщо основні виробничі фонди будуть викорис-товуватись не на повну потужність через нестачу сировини, матеріалів. Зміна структури активів підприємства в бік збільшення частки оборотних засобів може вказувати на:*

формування більш мобільної структури активів, що сприяє прискоренню оборотності оборотного капіталу; а значить підвищує ліквідність;*

відволікання частини поточних активів на кредитування споживачів товарів, робіт, послуг підприємства, дочірніх під-приємств та інших дебіторів, що свідчить про фактичне відво-лікання цієї частини оборотних коштів із виробничого циклу:*

згортання виробничої бази;*

викривлення результатів оцінки основних фондів унаслідок існуючого порядку їх бухгалтерського обліку та інше.

Збільшення питомої ваги основного капіталу в загальній його вартості може вказувати на суттєві зміни б характері виробництва, заморожування капіталу в основних засобах або на його втрати у зв'язку із фізичною та моральною зношеністю, що в кінцевому підсумку підвищує ризик неліквідності.

Співвідношення основного й оборотного капіталів визначається галузевими особливостями, рівнем автоматизації виробництва, політикою адміністрації щодо капіталовкладень, а також конкретними умовами роботи підприємства.

Звідси випливає, що підприємство повинно виробити таку струк-турну політику капіталу, яка забезпечувала б йому стабільні доходи, сприяла б підтриманню ліквідності підприємства на високому рівні.

Саме тому насамперед необхідно дати оцінку змінам, що відбулися в складі та структурі капіталу підприємства

Вартість майна підприємства за звітний рік на 392 тис. гри., або на 63,%, у тому числі нерухомого майна