Аналіз оборотного капіталу

Завданням аналізу оборотного капіталу є вивчення змін, які відбулися в:*

складі, структурі та динаміці оборотного капіталу;*

співвідношенні темпів зростання оборотного капіталу та темпів зростання реалізації;*

якості оборотного капіталу та ефективності його використання.

Розпочинають аналіз з оцінки змін складу, структури та

динаміки оборотного капіталу.

Аналіз змін складу, структури та динаміки оборотного капіталу

Показники v |

На початок року |

На кінець року |

Відхилення

тис. грн. |

у % |

тис. грн. |

у % |

тис. грн. |

у %

Оборотний капітал (поточні активи) |

2822,7 |

100,0 |

2539,2 |

100,0 |

- 283,5 |

-

3 них:

- виробничі запаси |

1439,8 |

51 |

1441,4 |

57 |

+1,6 |

+6

- незавершене виробництво

- готова продукція |

1 |

0,4 |

0,9 |

0,4 |

-0,1 |

0

- грошові кошти |

0,6 |

0,2 |

28,9 |

1,1 |

-28,3 |

+0,3

- короткострокові фінансові вкладення |

- |

- |

- |

- |

- |

-

- дебіторська заборгованість |

1384,3 |

49 |

1068,0 |

42 |

-316,3 |

-7

З даних таблиці видно, що загальна „сума поточних активів за рік зменшилась на 283,5.тис. грн. - із 2822,7 до 2539,2 тис. грн., або на 10%.Виробничі запаси збільшились на 1,6 тис. грн. - із 1439,8 до 1441,4 тис. грн.,

або на 6%. Дебіторська заборгованість зменшилась на 316,3

тис. грн. - з 1384,3

до 1068,0 тис. грн. або на 7%.

Грошові кошти збільшились на 28,3 тис. грн. - з 0,6 до 28,9 тис. грн., або на 0,9%.

Зниження по готовій продукції на 0,1 тис. грн. - з 1 до 0,9 тис. грн. Аналізуючи зміни структури розміщення оборотних коштів, можна зробити висновок, що у звітному році частка виробничих запасів зросла на 6 % (з 51 до 57%). Збільшення питомої ваги виробничих запасів у структурі активів може свідчити як про зростання виробничого потенціалу підприємства, так і про прагнення за рахунок вкладень у виробничі запаси захистити кошти від знецінення під впливом інфляції або ж про нераціональність обраної господарської стратегії, унаслідок чого значну частину поточних активів іммобілізовано в запасах. Частка грошових коштів -

на 0,9% (із 0,7 до 1 ,2 %) при одночасному зниженні частки готової продукції на 14,3 % (із 16,2 до 1,9 %), дебіторської заборгованості

на 3 ,9 % (з 0,2 до 1,1%).

на 0,4

Слід зазначити, що структура оборотного капіталу значною мірою визначається галузевою належністю підприємства, особливостями про-дукції, видом діяльності. Наприклад, склад, структура оборотного капі-талу машинобудівного чи літакобудівного заводу суттєво відрізняються від аналогічних показників хлібозаводу чи швейної фабрики.

Для контролю, оцінки та регулювання своєї фінансової діяльності підприємства розробляють і встановлюють нормативи на деякі види оборотних коштів. У ході аналізу необхідно порівняти фактичні залишки кожного виду оборотних коштів з їх нормативами. У результаті порівняння одержують наднормативний залишок або нестачу до нормативу. І перше, і друге заслуговують на негативну

оцінку. Так, наявність наднормативних залишків товарно-матеріальних цінностей свідчить про спад активності підприємства, нераціональне використання оборотного капіталу, сповільнення його оборотності. Утримання зайвих запасів спонукає підприємство збільшувати витрати на їх зберігання. Окрім того, підприємство ризикує втратити частину вартості цих запасів у результаті старіння та фізичної зношеності. Зайві запаси, нарешті, заморожують грошові кошти, які можуть використо-вуватись більш прибуткове в іншому місці. Усе це може призвести до фінансових ускладнень підприємства.

Нестача товарно-матеріальних цінностей до нормативу може негативно вплинути на показники виробничої програми.

Тому підприємство повинно працювати в напрямі оптимального забезпечення виробництва запасами з тим, щоб виробництво вчасно і в повному обсязі забезпечувалось усіма видами ресурсів і, в той же час, щоб матеріальні цінності не залежувались на складі.

Слід мати на увазі, що для недопущення накопичення наднор-мативних запасів фінансова служба підприємства повинна постійно стежити за діями постачальницьких і збутових служб, які укладають угоди з постачальниками та покупцями, щодо створення запасів сиро-вини, матеріалів тощо, а також щодо відвантаження готової продукції.

Запобігти нагромадженню наднормативних запасів можна, якщо відповідні служби підприємства грамотно визначають його потребу в тих чи інших матеріальних ресурсах, укладають угоди на їх закупівлю виходячи з потреб виробництва, стежать, щоби постачальники не порушували строків поставки сировини, матеріалів, комплектуючих виробів. Доцільним є порядок, за якого всі угоди на поставку мате-ріальних ресурсів обов'язково візуються у фінансовому відділі підприємства. У візі фінансові відділи відмовляють, якщо кількість сировини, матеріалів, куплених комплектуючих деталей, які мають надійти підприємству за угодою, перевищує планову потребу в них з обов'язковим урахуванням наявних перехідних запасів.

На багатьох підприємствах розроблено індивідуальні нормативи запасів для цехів і служб, створено ефективну систему контролю за оплатою товарно-матеріальних ресурсів, що надходять на підприємство, діє система матеріальної відповідальності за завезення й оплату зайвих для підприємства товарно-матеріальних цінностей або створення запасів у кількостях, що перевищують нормативну потребу.На зарубіжних фірмах, зокрема у США, у центрі уваги фінансового аналізу та менеджменту постійно перебувають питання забезпечення фірм товарно-матеріальними цінностями в обсягах, що дозволяють забезпечувати виконання замовлень клієнтів та функціонувати з мінімальними витратами.

Першочергове завдання аналізу в цій сфері - визначити та звести до мінімуму всі види витрат, що виникають у зв'язку із закупівлею товарно-матеріальних запасів і підтриманням їх оптимальних обсягів. Це завдання на багатьох фірмах вирішується завдяки впровадженню моделі найекономнішого обсягу замовлень (НОЗ).

Найекономніший обсяг замовлень - це така кількість то-варно-матеріальних цінностей, яка за регулярного замовлення забезпечує мінімальні витрати на організацію замовлення і на зберігання запасів.

Витрати на замовлення включають заробітну плату службовців відділу постачання, витрати на комп'ютерне опрацювання інформації тощо. Що частіше роблять замовлення, то більші витрати на підготовку та виконання замовлень. Витрати на організацію замовлень будуть мінімальні, якщо всі необхідні товарно-матеріальні цінності