Витрати на зберігання запасів включають різні витрати, пов'язані з роботою складів і складуванням запасів. Коли зростає кількість одиниць у кожному замовленні, зростають і складські витрати. Отже, витрати на складування та зберігання запасів максимальні тоді, коли річні потреби задовольняються одразу за одне замовлення. А якщо сировину, матеріали замовляють меншими партіями, то витрати на зберігання зменшуються.

Найекономніший обсяг замовлень (НОЗ) можна визначити за такою формулою:

НОЗ =

де К- необхідна кількість одиниць товару на кожен період; В - витрати на організацію одного замовлення; ВЗ - витрати на зберігання запасів та складування.

Завданням аналізу та менеджменту запасів е також розробка та застосування систем управління запасами підприємства (фірми).

Залежно від розмірів фірми та природи її товарно-матеріальних запасів такі системи можуть бути і дуже простими, і надзвичайно складними. Прикладами простого способу управління є метод «червоної лінії» та метод «двох контейнерів».

У великих компаніях звичайно застосовують комп'ютеризовані системи управління запасами.

Порівняно новий підхід до управління товарно-матеріальними запасами розроблений японськими фірмами. Цей метод, що отримав назву системи «саме вчасно» ("just - in - time"), або JIT, стає дедалі популярнішим у світі.

У новій концепції управління (розробленій японцями) запаси не допускаються, вважаються безкорисними й одночасно небезпечними.

Перехід до умов виробництва «саме вчасно» виправдовується необхідністю пристосування до попиту споживачів, перетворює виробництво в потік і робить непотрібними запаси.

Використання системи JIT не лише значною мірою знижує поточні витрати компаній, фірм на зберігання товарно-матеріальних запасів, а й сприяє прискоренню їх оборотності, оскільки за такої системи виробник координує виробничий процес з постачальниками таким чином, аби сировина і матеріали прибули саме тоді, коли вони необхідні для виробництва.

У СІНА, наприклад, застосування системи JIT фірмою «Ford» дало можливість збільшити оборотність товарних запасів з двадцяти разів на рік до 30-40.Система поставки «саме вчасно» (just in time) може бути ефективною при умові, якщо:*

є хороша система інформаційного забезпечення;*

постачальники мають хороші системи контролю за якістю та поставками;

підприємство має добре налагоджену систему управління запасами.

Слід зазначити, що запровадження такої системи на вітчизняних підприємствах є досить проблематичним, оскільки ми маємо недостатньо розвинутий ринок постачання, збуту, надання транспортних послуг.

Оскільки фінансовий стан підприємства значною мірою залежить від стану та структури поточних активів, у ході аналізу необхідно дати оцінку стану виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції, грошових коштів, дебіторської заборгованості.

Аналіз стану виробничих запасів розпочинають з перевірки відповідності фактичних залишків їх плановій потребі.

Для цього фактичні залишки за окремими видами матеріальних запасів порівнюють з плановими нормами, перерахованими на фактичний випуск.

Доцільно зіставити темп зростання виробничих запасів з темпами зростання реалізації продукції.

Позитивної оцінки заслуговує випередження темпів зростання реалізації над темпами зростання виробничих запасів.

Вартість виробничих запасів може змінюватися як за рахунок збільшення їх кількості, так і за рахунок підвищення вартості, викликаної зростанням інфляції.

Для оцінки виробничих запасів вивчають показник середнього запасу кожного виду матеріалів у днях (Зд.). Він розраховується за формулою:

де О - середній залишок того чи іншого виду матеріалів;

Д -тривалість періоду, що аналізується;

В - витрати даного виду матеріалу.

Обчислений за цією формулою фактичний середній запас у днях основних видів матеріалів порівнюється з плановим, встановлюється відхилення, вивчаються причини відхилень.

Причинами створення наднормативних залишків виробничих запасів можуть бути:*

наявність неходових, залежаних матеріальних цінностей;*

необґрунтованість нормативів;*

свідоме нагромадження запасів у зв'язку з перебоями в постачанні та інфляційними процесами;*

відхилення фактичних витрат матеріалів на виробництво продукції від планових.

Залежно від причин розробляють заходи щодо зменшення наднормативних залишків виробничих запасів. Важливими умовами досягнення оптимальних виробничих запасів є обґрунтовані розрахунки їх потреби, встановлення постійних договірних відносин з постачаль-никами і виконання ними своїх зобов'язань, налагодження ритмічності випуску продукції, усунення недоліків у плануванні й обліку.Наднормативні залишки готової продукції можуть бути викликані:*

втратою ринків збуту;*

недостатньою конкурентоспроможністю продукції;*

низькою купівельною спроможністю покупців;*

подорожчанням собівартості продукції;*

неритмічністю випуску та відвантаження продукцїі;*

несвоєчасністю укладення договорів на поставку готової продукції;*

незадовільною роботою служби маркетингу.

Збільшення залишків готової продукції на складах підприємств призводить до замороження оборотного капіталу, відсутності коштів для розрахунків з банком, бюджетом, постачальниками, робітниками з оплати праці. У теперішній час це одна з основних причин спаду виробництва, зниження його ефективності, незадовільної плато-спроможності підприємств та їх банкрутства.

Саме тому в ході аналіз) вивчають склад готової продукції, тривалість та причини створення її наднормативних залишків. Залежно від причин розробляють заходи щодо зменшення цих залишків, зокрема - щодо пошуку нових ринків збуту. Для цього вивчають шляхи зниження собівартості продукції, підвищення її якості і конкурентоспроможності, структурної перебудови економіки підприємства, організації ефективної реклами.

У нашому прикладі залишки готової продукції на кінець року

зменшились у 1,1 раза (1 : 0,9), що заслуговує позитивної оцінки. Зменшення залишків готової продукції свідчить про її конкурентоспроможність. Наднормативних залишків готової продукції підприємство не має.

Фінансовий стан підприємства значною мірою залежить також і від стану грошових коштів, які є наймобільнішою частиною оборотних засобів. Сума грошових коштів повинна бути такою, щоб її вистачило для покриття всіх першочергових платежів. Збільшення коштів на рахунках у банку свідчить, як правило, про зміцнення фінансового стану підприємства. Але якщо великі залишки коштів тривалий час не використовуються, то це свідчить про неефективне використання оборотного капіталу. Для одержання прибутку кошти необхідно використовувати для розширення власного виробництва або вкладати в акції інших підприємств.

Аналіз розпочинають з визначення змін питомої ваги найбільш мобільної частини оборотного капіталу (грошові кошти в касі та на рахунках) до суми мобільних оборотних коштів.

Аналіз змін питомої ваги грошових коштів у мобільних оборотних коштах

Показники |

На