Сума перевищення становить 815,9 тис. грн.

Оскільки кредиторська заборгованість зросла в основному за рахунок її збільшення щодо розрахунків за товари, роботи і послуги, строк оплати яких не настав, то це суттєво не вплинуло на фінансовий стан підприємства.

Доцільно зробити аналіз дебіторської і кредиторської забор-гованості за відповідними їх статтями (див. Табл. 96).

Цей аналіз підтверджує вже зроблені висновки щодо впливу стану розрахунків на фінансовий стан підприємства.

О. І. Лаврушин рекомендує визначити тісноту зв'язку змін дебіторської та кредиторської заборгованості, з одного боку, та обсягу реалізації - з іншого. Цей зв'язок може оцінюватися на основі темпів зростання (порівнюють темпи зростання заборгованості з темпами зростання обсягу реалізації) або кореляційної залежності (коефіцієнт кореляції, більший за 0,5, свідчить про тісний зв'язок).

Аналіз кредиторської заборгованості передбачає оцінку її оборотності.

Порівняльний аналіз дебіторської і кредиторської заборгованості на кінець року

(тис. грн.)

№ п/п |

Розрахунки |

Дебітор-ська забор-гованість |

Креди-торська заборго-ваність |

Перевищення заборгованості

дебітор-ської |

кредитор-ської

1. |

3 покупцями і замовни-ками за товари, роботи

і послуги: - строк оплати яких не настав |

658,2 |

1453,3 |

795,1

2. |

По векселях |

- |

-

3. |

По авансах |

- |

-

4. |

По позабюджетних платежах

5. |

3 бюджетом |

70,4 |

58,3 |

12,1

6. |

По оплаті праці |

- |

135,3 |

135,3

7. |

По страхуванню |

- |

41,6 |

41,6

8. |

3 іншими |

339,4 |

50,2 |

289,2

Усього |

1068,0 |

2320 |

301,3 |

972

Оцінка оборотності кредиторської заборгованості (як і дебітор-ської) проводиться за показниками:*

тривалості періоду погашення кредиторської заборгованості;*

швидкості обороту (коефіцієнт оборотності);*

відношення середнього розміру кредиторської заборгованості до виторгу від реалізації.

Ці показники визначаються аналогічно показникам за дебітор-ською заборгованістю з тією різницею, що замість виторгу від реалізації продукції враховується величина закупівель. Це викликано тим, що обсяги продажу не можуть порівнюватися з борговими зобов'язаннями за отримані поставки.

Тривалість обороту кредиторської заборгованості (Т.об.кт,) характеризує середню кількість днів, які необхідні для розрахунків з постачальниками:

де Т.об.кт.- тривалість обороту кредиторської заборгованості;

Д- кількість днів - 360;

З - сума закупівель за рік.

Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості (Коб.кт.) показує, скільки разів виникає заборгованість і сплачується підприємством за період, що аналізується. Він визначається за формулою:

При визначенні цих показників враховують боргові зобов'язання лише перед тими кредиторами, до яких відноситься поточна госпо-дарська діяльність.

Середній термін сплати рахунків постачальником за звітний період у ході аналізу порівнюється з аналогічним показником за минулий період, а також з показником, обчисленим для всієї галузі.

Якщо цей термін коротший, то це може означати, що підприємства-постачальники надають даному підприємству знижку в рахунках за швидку сплату або ж розглядають підприємство як ризиковане і тому виставляють йому жорсткі умови розрахунків. Завдання економіста -з'ясувати, чому підприємство має коротший термін кредиту і що слід зробити, аби ці терміни кредиту були сприятливіші або довші.

Якщо ж, навпаки, середній термін сплати рахунків постачальником довший, то це може означати, що підприємство купує на добрих розрахункових умовах або ж що воно затягує виплату, тобто використо-вує кредиторську заборгованість як джерело свого фінансування.

Доцільно порівняти показник тривалості кредиторської і дебі-торської заборгованості. Якщо виявиться, що показник тривалості кредиторської заборгованості перевищує хоча б на кілька днів такий же показник по дебіторах, то це означає, що дане підприємство вміє так управляти кредиторською заборгованістю, щоб утримувати позики довше, ніж дозволяти це робити своїм боржникам.

Аналіз ефективності та інтенсивності використання капіталу

Поступове впровадження в економіку країни ринкових методів господарювання і конкуренції потребує від підприємств підвищення ефективності їх діяльності, яка визначає здатність підприємств до фінансового виживання.

Ефективність діяльності підприємства значною мірою характе-ризується показником ефективності використання капіталу, тобто максимальної його віддачі, яка виражається збільшенням суми прибутку на 1 гривню капіталу. Цього можна досягти за умови раціонального та економного використання всіх видів ресурсів, недопущення їх перевитрат, втрат на всіх стадіях кругообороту. В результаті капітал повертається в більшій сумі, тобто з прибутком.

Звідси, ефективність використання капіталу характе-ризується його віддачею, прибутковістю (рентабельністю) як відношення суми прибутку до середньорічної суми капіталу.

До речі, коефіцієнт прибутковості (рентабельності) є одним з найбільш визнаних і широко використовуваних у світовій практиці узагальнюючих показників міри ефективності використання капіталу та ділової активності підприємства.

Коефіцієнт прибутковості (рентабельності) капіталу (Кп.к.) обчислюють за формулою:

Для розрахунку Кп.к. можуть використовуватись такі показники

прибутку:*

балансовий;*

чистий;*

прибуток від реалізації продукції (надання послуг, виконання

робіт).

Найбільш правильно використовувати чистий прибуток, скоригований на суму сплачених процентів за кредит, суму сплачених дивідендів на привілейовані акції та інші.

Коефіцієнт прибутковості (рентабельності) може бути розра-хований як для загальної суми капіталу, так і окремо для основного і

для оборотного капіталу. Це дозволяє дати оцінку ефективності інвестицій в ці види активів.

У розрахунок середньорічної суми загального капіталу не включають «непродуктивний» капітал (устаткування для установки незавершені капітальні вкладення, витрати майбутніх періодів).

Показник рентабельності сукупного інвестованого капіталу характеризує рівень продуктивності всього капіталу, незалежно від джерел його надходження.

Оскільки кожен інвестор зацікавлений у тому, скільки прибутку приносять їм власні вкладення в бізнес, доцільно визначити рівень прибутку на власний (акціонерний) капітал (Кп.в.к.):

На основі цього показника роблять висновки про перспективи бізнесу ринкової стійкості, наявності фінансових резервів підвищення конкурентоспроможності підприємства.

Обчислюють також і коефіцієнт, розрахований на перманентний капітал. Він характеризує прибутковість власного і довготермінового

позикового капіталу.

Коефіцієнт прибутковості (рентабельності) використовується як інструмент прогнозування прибутку, оскільки він відображає взаємозв'язок передбачуваного щодо одержання прибутку із загальним інвестованим капіталом. Саме це робить процес прогнозування більш реальним. Окрім того, цей показник має важливе значення для прийняття інвестиційних рішень, загального і фінансового планування, координації оцінки і контролю за господарською діяльністю та її результатами.

Будучи індикатором якості управління, коефіцієнт прибутковості використовується як показник ефективності управління, інструмент для прийняття рішень.

Аналіз показників прибутковості проводиться в динаміці. При цьому вивчають