Коефіцієнт загальної ліквідності (Кз.л.) - це відношення оборотного капіталу (II розділ активу балансу) до поточних зобов'язань (короткострокової заборгованості):

Він дозволяє встановити, у скільки разів поточні активи покри-вають короткострокові зобов'язання. Нормальним значенням для цього показника вважається 2 - 3. Це означає, що на кожну гривню короткострокових зобов'язань повинно припадати не менше ніж дві гривні ліквідних коштів. Деякі фахівці вважають задовільним значення коефіцієнта 1,5 -2,0.

У даному випадку коефіцієнт загальної ліквідності нижче його теоретичного значення:

;

.

Як видно, на звітну дату, навіть мобілізувавши всі оборотні кошти,

підприсмство може повністю погасити всі поточні зобов'язання за кредитами та розрахунками. Підприємство володіє недостатнім розміром вільних ресурсів, які формуються за рахунок власних джерел.

Для того, щоб висновки за результатами аналізу платоспромож-ності були адекватними і щоб можна було інтерпретувати одержані коефіцієнти, необхідно фактичні значення коефіцієнтів платоспро-

можності аналізованого підприємства за звітний рік порівняти з фактичними значеннями їх:*

за минулий рік, а також за кілька попередніх років,*

з нормативами, які прийняті підприємством;*

з показниками платоспроможності підприємств-конкурентів;*

з галузевими показниками.

Для внутрішньої оцінки фінансового стану підприємства важливим є оперативний аналіз поточної платоспроможності. Він здійснюється за допомогою платіжного календаря, в якому, з одного боку, підрахо-вуються очікувані надходження коштів за всіма напрямами, а з іншого - спроможність підприємства своєчасно і повністю виконувати всі свої зобов'язання.

Платіжний календар, як правило, розробляється на місяць з розбивкою на декади або тижні. Для його складання використовують:*

матеріали щодо випуску й реалізації продукції (робіт, послуг);*

кошториси витрат на виробництво:*

договори на поставку матеріальних ресурсів;*

строки виплати заробітної плати, премій (узгоджені відповідно до чинного законодавства);*

узгоджені з податковою інспекцією строки внесення платежів до державного бюджету та позабюджетних державних фондів;*

кредитні угоди з банками в частині строків одержання та повернення кредитів і сплати процентів за користування ними;*

дані бухгалтерського обліку про стан дебіторської та креди-торської заборгованості;*

витяги з банківських рахунків;*

оперативні дані відділів постачання, збуту, інших підрозділів

про надходження коштів на підприємство у відповідні строки або потребу в коштах, яка виникає в даний період. Балансуючою величиною при складанні платіжного календаря є залишок (сальдо) розрахункового рахунку в банку, оскільки саме стан цього рахунку визначає на кожний даний момент платоспроможність підприємства, або від'ємна величина, що утворюється в разі недостачі поточних надходжень коштів для покриття очікуваних платежів.Незбалансованість платіжного календаря спонукає підприємство негайно шукати резерви збільшення обсягу фінансових ресурсів як за рахунок прискорення відвантаження продукції, ліквідації недоліків у сфері розрахунків зі споживачами продукції, так і за рахунок зменшення (або тимчасового відкладення) певних витрат, налагодження парт-нерських відносин з комерційними банками. Якщо ж дані оперативного фінансового планування показують, що в той чи інший період підприємство забезпечує стале перевищення коштів над потребами в них, є сенс внести певну суму вільних грошей на банківський депозит, що приносить підприємству відповідний дохід. Наявність сталого значного сальдо грошових коштів на розрахунковому рахунку підприємства недоцільна.

Оцінка платоспроможності підприємства передбачає вивчення та аналіз причин фінансових утруднень підприємства. Вивчається, як часто виникають неплатежі, тривалість прострочених боргів. Як правило, причинами неплатоспроможності бувають:*

невиконання плану з випуску та реалізації продукції;*

недотримання режиму економії, перевитрати по собівартості;*

недовиконання плану прибутків і як результат - нестача власних джерел самофінансування;*

високий процент оподаткування;*

відвернення коштів у наднормативні запаси сировини, матеріалів, готової продукції.