Автономна фінансова політика місцевих органів влади проявляється у тому, що вони можуть на свій розсуд у разі потреби використовувати кошти з двох умовних кошиків доходів (на власні та делеговані повноваження), не прив’язуючи певні видатки до чітко визначеного кошика.

В кошику доходів бюджетів місцевого самоврядування домінують такі податкові надходження, як: прибутковий податок з громадян, єдиний податок із суб’єктів підприємницької діяльності та деякі інші податкові і неподаткові джерела. Разом вони можуть скласти міцне фінансове підґрунтя місцевого самоврядування.

Бюджетний кодекс робить спробу забезпечити реалізацію делегованих і власних повноважень над кошиками доходів місцевого самоврядування. Є два кошики (дод. 5). Кошик номер один, вміст якого спрямовується на фінансування реалізації повноважень, делегованих державою місцевим бюджетам згори. Кошик номер два – це той кошик, який витрачається на виконання власних повноважень. Чітку роль у першому кошику відіграє прибутковий податок з громадян.

Із введенням у дію головного регулятора бюджетної реформи прибутковий податок у громадян на довгі роки стане основним джерелом наповнення місцевих бюджетів.

Кошик номер два привабливий тим, що саме його існування матеріалізує ще одну вимогу представників органів місцевого самоврядування. Коли держава визначиться з тим, від яких саме доходів вона, власне, відмовляється і які вона визначає доходами місцевих бюджетів, тоді й не братиме до обрахунку ці доходи при визначенні обсягу офіційних трансфертів бюджетам місцевого самоврядування.

Бюджетний кодекс чітко визначає видаткові й дохідні повноваження міст районного значення. За ними закріплюється вищезгаданий кошик доходів бюджетів місцевого самоврядування. Воднораз враховуючи, що більшість соціально-культурної інфраструктури міст районного значення утримується на рівні району, бюджетний регулятор встановлює певну частку кошика доходів, яка передаватиметься до районного бюджету.

Водночас це не стосується тих окремих надходжень, котрі закріплені за місцевими бюджетами – насамперед, прибуткового податку з громадян, місцевих податків і зборів та плати за землю, які повністю спрямовуються до місцевого бюджету.

Перспектива переходу на пряме спілкування Міністерства фінансів із 682 місцевими бюджетами ще більше загострює проблему точного і зваженого розрахунку доходів місцевих бюджетів.

Ця методика має своєю основою формульний розрахунок і вже апробована в державному бюджеті на 2001 рік. Вона спирається на обчислений математиками сталий у часі й просторі показник бюджетного наповнення. Частка кожного бюджету в наповненні всіх місцевих бюджетів України є відносно сталою. Відштовхуючись від такого показника, можна цілком обґрунтовано перевести розрахунок доходів місцевих бюджетів на прозору і зрозумілу схему.

Розрахунок полегшується ще й тим, що Бюджетний Кодекс відносить до кошика доходів місцевих бюджетів найсталіші та найпрогнозованіші надходження від прибуткового податку з громадян.

Розрахунок обсягу кошика власних доходів бюджетів району, міста здійснюються на підставі планових обсягів, затверджених місцевими органами влади, крім місцевих податків і зборів, із застосуванням коефіцієнта 0,75.

Формування показників бюджетів районів на 2001 рік здійснено з урахуванням потреби подальшого удосконалення мережі й штатів установ, що фінансуються з місцевих бюджетів, призупинення виконання місцевих програм, не забезпечених реальними джерелами фінансування, посилення контролю з боку місцевих органів державної влади за економним та ефективним витраченням бюджетних коштів, залученням необхідних джерел для фінансування економічного і соціального розвитку відповідних територій та забезпечення своєчасного і повного надходження платежів до бюджетів і державних цільових фондів, зміцнення податкової і платіжної дисципліни платників податків, а також пошуку додаткових джерел наповнення дохідної частини місцевих бюджетів.

Сьогодні склалася досить непроста ситуація у сфері наповнення місцевих бюджетів податками і зборами. Це пов’язано насамперед із неданням чисельних пільг, що стосуються оподаткування, і як правило, ці пільги недостатньо обгрутовані. Велика кількість пільг з оподаткування у регіоні є причиною ненадходжень до місцевого бюджету значних бюджетних коштів, а це, у свою чергу, позначається на рівні соціального забезпечення населення. Тому потрібно детально регулювати процедури надання цих пільг. Останнім часом значний крок у цьому напрямку зроблено Управлінням місцевих податків і зборів та неподаткових платежів, а також Управлінням справляння платежів за користування природними ресурсами у структурі ДПА України. ДПА постійно проводить роботу з аналізу рішень органів місцевого самоврядування і в разі необхідності вносить радам пропозиції щодо перегляду й удосконалення ухвалених ними рішень, які суперечать чинному законодавству.

Позитивною характеристикою кодексу є чітке розмежування дохідних джерел між ланками бюджетної системи. Статті кодексу визначають склад доходів місцевих бюджетів. Вони представлені закріпленими за бюджетом місцевого самоврядування податками і зборами, що враховуються при визначенні обсягів міжбюджетнихтрансфертів, і доходами, які не враховуються при визначенні обсягів таких трансфертів, інакше кажучи – нормативи відрахувань від прибуткового податку з громадян до бюджетів місцевого самоврядування, а саме:

- до бюджетів міст республіканського (в Автономній Республіці Крим), до бюджетів міст Києва і Севастополя зараховується 100% загального обсягу прибуткового податку з громадян, що справляється на території цих міст та міст обласного значення зараховується 75% від загального обсягу прибуткового податку з громадян, що справляється на території цих міст;

- до бюджетів міст районного значення, сіл, селищ чи їх об’єднань зараховується 25% від загального обсягу прибуткового податку з громадян, що справляється на цій території.

Крім цього, ст. 66 Кодексу визначає доходи бюджету Автономної Республіки Крим, обласних і районних бюджетів, які враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів.

До доходів, що закріплюються за бюджетами місцевого самоврядування та враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, належать такі податки і збори (обов’язкові платежі):

1) прибутковий податок з громадян;

2) державне мито в частині, що належить відповідним бюджетам;

3) плата за ліцензії на проводження певних видів господарської діяльності та сертифікати, що видаються виконавчими