3.Вимагає більшої дисципліни бюджетного процесу, оскільки встановлює конкретні показники результативності та відповідні показники видатків, і тим самим важче використати ці кошти на цілі, які відрізняються від початково визначених цілей.

4.Упорядковує організацію діяльності головного розпорядника щодо формування і виконання своїх “бюджетів” шляхом чіткого розмежування відповідальності між відповідними виконавцями у його системі за реалізацію кожної бюджетної програми, а також підвищує відповідальність головного розпорядника (як ознаку державної влади) в цілому за дотримання відповідності всіх своїх бюджетних програм встановленій меті його діяльності, їх фінансове забезпечення та полегшує управління бюджетними програмами.

5.Сприяє підвищенню ефективності розподілу і використання бюджетних коштів, забезпеченню пріоритетних напрямків і визначенню доцільності окремих видатків бюджету виходячи з більшої обізнаності та інформованості щодо конкретної бюджетної програми;

6.Дає можливість переглянути функціональну класифікацію видатків бюджету для приведення її до міжнародних стандартів та застосування виключно з метою складання зведених бюджетів, порівняння з бюджетом інших країн та для макроекономічного аналізу.

Основним у сфері місцевих бюджетів та міжбюджетних відносин має бути проведення бюджетної політики, спрямованої на забезпечення гармонійного поєднання принципів бюджетного унітаризму з елементами децентралізації, реформування цих відносин з удосконаленням порядку розподілу трансфертів з державного бюджету на основі прозорих та об’єктивних критеріїв, що грунтується на чіткому розмежуванні бюджетних повноважень та стабільній системі закріплення дохідних джерел за бюджетами.

Потребує суттєвого удосконалення розподіл податкових надходжень між центром та регіонами, переведення на власну дохідну базу бюджетів місцевого самоврядування, удосконалення порядку закріплення за ними джерел на постійній основі. Слід забезпечити запровадження державних соціальних стандартів видатків, удосконалення практики надання трансфертів з Державного бюджету України на основі об’єктивних критеріїв, неухильне дотримання принципу збалансованості місцевих бюджетів.

Нові механізми міжбюджетних відносин повинні передбачати поступове вирівнювання забезпеченості адміністративно-територіальних одиниць бюджетними коштами при одночасному створенні стимулів для місцевих органів влади і самоврядування до раціоналізації показників місцевих бюджетів та на нарощування їх дохідної бази.

Важливою складовою бюджетної політики має стати впорядкування взаємовідносин між місцевими бюджетами. Йдеться передусім про чітке розмежування повноважень між місцевими органами виконавчої влади, обласними та районними органами місцевого самоврядування територіальних громад щодо формування бюджетів. Потрібно стимулювати солідарне фінансування спільної власності територіальних громад.

Починаючи з 2002 року у складі державного бюджету повинні окремо затверджуватися обсяги трансфертів для бюджету Автономної Республіки Крим та Севастополя, міст республіканського та обласного значення і бюджетів районів.

При затвердженні бюджету органи законодавчої та виконавчої влади мають виходити з необхідності вирішення трьох головних завдань:

сформувати проект бюджету на новій податковій основі, як передбачає відчуття зниження податкового навантаження на виробника та розширення податкової бази;

сформувати бюджет з пріоритетом, що дасть змогу поліпшити ситуацію з обслуговуванням та погашенням державного боргу у середньостроковій перспективі;

продовжити реалізацію започаткованих у попередні роки соціальних програм з посиленням їх адресних задач.

Висновки

Ключовим елементом фінансів місцевих органів влади є інститут самостійного місцевого бюджету. Наявність системи самостійних місцевих бюджетів є об’єктивною передумовою, закономірністю функціонування місцевих органів. В Україні процес становлення системи самостійних місцевих бюджетів розпочався в кінці 1990 року. Було запроваджено бюджети місцевого самоврядування. У законодавстві держави та в її конституції декларовано принцип самостійності всіх бюджетів і встановлено: самостійність забезпечується власними та закріпленими доходами. Також регламентовано самостійність визначення місцевими органами порядку здійснення видатків. Запроваджено поділ бюджетів на поточні бюджети і бюджети розвитку. Крім того, передбачено поділ видатків і доходів на виконання власних повноважень, делегованих виконавчою владою.

На практиці принцип самостійності місцевих бюджетів поки що залишається нереалізованим. Частина власних і закріплених доходів місцевих бюджетів дуже низька. Дохідна частина місцевих бюджетів у значній частині формується за рахунок так званих регульованих доходів. Наявність їх є регламентом адміністративної системи господарювання. У сучасних умовах доцільно взагалі відмовитися від цього фінансового інструменту. Не визначено видатків кожного рівня місцевих бюджетів, що унеможливлює їхню ефективну організацію. З прийняттям нової Конституції України виникла потреба в розробці принципово нового бюджетного законодавства.

Більш глибоких теоретичних розробок потребує запропонована Конституцією України модель і районних бюджетів, оскільки в її нинішньому розумінні вона стає нежиттєздатною і не буде сприйнята практикою. Щодо обласних і районних бюджетів також має бути застосовано принцип самостійності. Необхідно запровадити механізм формування власних і переданих доходів цих рівнів бюджетів. Потрібно в законодавчому порядку визначити перелік міських та сільських територіальних громад, бо без цього є неможливе формування на засадах Конституції України бюджетів низових територіальних одиниць.

Додаток 10

Таблиця 4. Дохідна частина бюджету Монастириського району.

Доходи | 1999 рік | 2000 рік | 2001 рік

План | Факт | +,- | % | План | Факт | +,- | % | План | Факт | +,- | %

Прибутковий податок з громадян | 9,3 | 8,33 | -7,0 | 92 | 568 | 556,3 | -11,7 | 97,9 | 1186,5 | 1026,6 | -159,9 | 86,5

Фіксований податок | 150 | 153,1 | 3,1 | 102 | - | - | - | - | 26,4 | 25,0 | -1,4 | 94,7

Плата за надра | 0 | 0,1 | +0,1 | - | - | 10 | 10 | - | 22,1 | 3,2 | -18,9 | 14,5

Плата за землю | 186 | 145,2 | -40,8 | 78 | 173 | 218,6 | +45,6 | 126,4 | 406,2 | 151,5 | -254,7 | 37,3

Податок на промисел | 4 | 4,9 | +0,9 | 123 | 5 | 5,6 | +0,6 | 112 | 5,5