Статутні фонди

В сучасних умовах держанні підприємства, як правило, нарощують свої статутні фонди за рахунок власних нагромаджень — прибутку. Частину чистого прибутку вони спрямовують на розвиток виробництва — реконструкцію, придбання нового устаткування тощо. В період 1993— 1995 pp. в Україні був установлений порядок, за яким державні підприємства були зобов'язані проводити від-рахування від прибутку, що залишався в їхньому розпо-рядженні, на технічне переобладнання виробництва, освоєння нових технологій, здійснення природоохоронних заходів і нового будівництва за нормативами, встановленими органами, які виконують функції управління дер-жавним майном. Ці нормативи доводилися міністерствами і відомствами державним підприємствам у розмірі не менш як 30 відсотків і не більш як 80 відсотків суми прибутку, що залишався у розпорядженні підприємств після сплати ними податків і обов'язкових платежів. З 1996 року ця і норма, яка в певній мірі обмежувала самостійність трудових колективів державних підприємств, була скасована, отже, всі підприємства самостійно приймають рішення про розподіл чистого прибутку на будь-які цілі.

Використаний на вказані цілі прибуток призводить до нарощування вартості основних засобів підприємства і відповідно знаходить відображення як приріст статутного фонду.

Частина прибутку може спрямовуватися до статутного фонду на приріст власних оборотних коштів. Така потреба (виникає у підприємства у зв'язку з необхідністю збільшити нормативи запасів оборотних активів, що, як правило, залежить від росту обсягів виробництва товарів та послуг. Лише в окремих випадках, коли малорентабельна (або навіть збиткова) діяльність підприємства є наслідком якихось об'єктивних причин, що не залежать від колективу підприємства, держава вишукує кошти для збільшення статутних фондів державних підприємств за рахунок і централізованих фінансових ресурсів. В цих випадках здій-снюється фінансування капітальних вкладень за рахунок централізованих джерел або ж підприємству прямо перераховуються кошти на приріст статутного фонду його вищестоящим державним органом (бюджетні або за раху-нок внутрішньогалузевого перерозподілу).

При приватизації майна державних підприємств будь-яким способом, передбаченим чинним законодавством України (викуп, продаж на аукціоні, акціонування та ін.), а також при передачі майна державних підприємств в оренду, перш за все, постає завдання уточнення і оцінки вартості майна, створеного підприємством як за рахунок коштів статутного фонду, так і за рахунок інших фінансових ресурсів. Статутний фонд приватизованого підприємства визначається в процесі інвентаризації та оцінки майна державного підприємства згідно з положен-ням, яке затверджене спеціальною урядовою постановою.

У відповідності з Законом України «Про господарські товариства» акціонерні товариства формують свої статутні фонди за рахунок реалізації акцій шляхом відкритої під-писки на них чи купівлі — продажу на фондовій біржі (це стосується відкритих

товариств) або шляхом розподілу всіх акцій між засновниками без права розпов-сюдження акцій через відкриту підписку і купівлю — продаж на біржі (у закритих акціонерних товариствах). Таким чином, у закритих акціонерних товариствах 100 відсотків статутного фонду належать засновникам. Законодавством встановлено, що засновники відкритих акціонерних товариств зобов'язані викупити 25 відсотків всіх акцій, тобто їхня частка в статутному фонді не може бути нижчою за 25 відсотків.

Закон детально регламентує порядок створення статут-ного фонду акціонерного товариства на стадії його засну-вання. При створенні відкритого акціонерного товариства юридичні та фізичні особи, які виявили бажання купити акції, тобто стати акціонерами нового підприємства, повинні внести на рахунок засновників не менше 10 відсотків вартості акцій, на які вони підписалися. Законо-давчо встановлений граничний термін проведення відкритої підписки на акції складає 6 місяців. Якщо за цей термін акціонерному товариству не вдалося покрити підпискою 60 відсотків оголошеного статутного фонду, воно вважається не створеним, а засновники зобов'язані у 30-денний термін повернути одержані гроші або майно тим, хто їх вніс. За невиконання цього зобов'язання за-сновники несуть солідарну відповідальність.

Товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю і повні товариства форму-ють статутні фонди з внесків учасників. Ці внески, оцінені в національній валюті, визначають частку учасників у статутному фонді, причому в товариствах з обмеженою відповідальністю сума внеску кожного з учасників являє собою межу його відповідальності за зобов'язаннями товариства. В товариствах з додатковою відповідальністю і в повних товариствах учасники відповідають за їхні борги сумою своїх внесків у статутний фонд, а якщо сума статут-ного фонду недостатня для покриття всіх боргів това-риства, то додатково ще й майном, що належить кожному учаснику (пропорційно до їхніх внесків до статутного фонду — у товариствах із додатковою відповідальністю, солідарно всім своїм майном — у повних товариствах).

Командитне товариство включає учасників, які форму-ють статутний фонд на засадах повного товариства, а також вкладників, які відповідають за зобов'язаннями товариства лише у межах свого вкладу до його статутного фонду.

Визначений установчими документами розмір статут-ного фонду чи то акціонерного товариства, чи то будь-якого іншого господарського товариства у пасиві бухгал-терського балансу знаходить відображення у повній сумі незалежно від розміру коштів, що фактично надійшли від продажу акцій (або у вигляді внесків учасників і вклад-ників). Заборгованість акціонерів і учасників по внесках у статутний фонд обраховується на окремому бухгалтерському рахунку в активі балансу. Фінансова служба під-приємства повинна слідкувати, щоб кошти надходили до статутного фонду своєчасно і в повному обсязі. Законом передбачено, що протягом одного року з дня проголошен-ня і реєстрації розміру статутного фонду він повинен бути оплачений повністю. У разі неоплати в цей термін акцій акціонером або недовнесення коштів згідно з зобов'язан-ням учасника товариства з обмеженою відповідальністю, іншого господарського товариства настає їхня майнова відповідальність перед товариством у вигляді штрафу, який стягується в залежності від