Викуп акцій, а також внески часток у статутні фонди акціонери і учасники товариств можуть здійснювати, як уже відмічалося вище, не лише перерахуванням грошей чи готівкою, але й за рахунок натуральних внесків (майно, нематеріальні активи).

При створенні статутного фонду акціонерного това-риства, тобто в процесі продажу емітованих ним акцій, товариство може отримувати кошти, які являють собою різницю між продажною (ринковою) і номінальною вартістю акцій. Ці кошти підлягають обліку як додатковий капітал (окремо від статутного фонду) і можуть бути використані як резерв у разі, якщо акціонерне товариство вдається до продажу акцій по ціпі нижчій від номінальної.

Зростання обсягу виробництва товарів і послуг потре-бує нарощування статутних фондів господарських това-риств. Рішення про збільшення статутних фондів акціо-нерні товариства мають право приймати лише за умови повної оплати раніше випущених акцій за вартістю, не нижчою від номінальної, а інші господарські товариства — лише за умови повного внесення в статутний фонд усіма учасниками своїх вкладів.

Акціонерне товариство збільшує свій статутний фонд за рахунок:—

додаткового випуску акцій (при цьому не допус-кається випуск акцій на покриття збитків від господарської діяльності акціонерного товариства);—

спрямування прибутку на приріст статутного фонду шляхом збільшення номінальної вартості акцій (в такому випадку воно має замінити всі раніше випущені акції на нові).

Якщо справи акціонерного підприємства йдуть погано, тобто якщо воно функціонує недостатньо ефективно або навіть збитково, при цьому спостерігається падіння курсу акцій товариства на фондовому ринку, що загрожує само-му його існуванню, виникає питання про необхідність тимчасового зменшення його статутного фонду. Рішення про зменшення статутного фонду перебуває у компетенції загальних зборів акціонерів. Статутний фонд акціонерного товариства може бути зменшений за рахунок викупу і гасіння (анулювання) раніше випущених акцій. Товариство сплачує зі свого рахунку в банку або готівкою з каси гроші акціонерам, вилучає акції і на їх суму зменшує статутний фонд. При цьому законом гарантується відшкодування володарям акцій збитків, пов'язаних зі зменшенням ста-тутного фонду, а суперечки між акціонерами і підприємством з цього приводу вирішуються судами або арбітражними судами.

Якщо у акціонерного товариства створений в достат-ньому розмірі страховий (резервний) фонд, то викуп акцій може бути здійснений за рахунок цього фонду.

Законодавство України забороняє господарським товариствам (акціонерним товариствам і ін.) зменшувати статутні фонди, якщо проти цього заперечують їх кредито-ри. І це природно, бо зменшення статутного фонду погіршує фінансовий стан і платоспроможність підпри-ємства і, отже, знижує ймовірність сплати підприємством своїх боргів (перед банками, постачальниками та ін.)

При створенні акціонерних товариств, товариств з обмеженою відповідальністю або інших господарських товариств у процесі приватизації майна державних під-приємств1 їхні статутні фонди формуються у відповідності з чинним законодавством про приватизацію. Створені в результаті приватизації майна державних підприємств гос-подарські товариства надалі функціонують па загальних засадах, режим використання їхніх статутних фондів, порядок внесення змін у їхні розміри не відрізняються від тих господарських товариств, які створювались поза про-цесом приватизації.

Частина статутного фонду підприємства будь-якої органі організаційно-правової форми може формуватися за раху-нок інвестицій іноземних юридичних або фізичних осіб. Згідно з законодавством України про режим іноземного інвестування, підприємством з іноземними інвестиціями вважається таке підприємство, що мас у складі статутного фонду так звану кваліфіковану іноземну інвестицію (не менше 10 відсотків статутного фонду). Лише за цієї умови таке підприємство отримує спеціальні права і гарантії, зафіксовані у Законі України «Про режим іноземного інвестування», в тому числі права на податкові пільги, які можуть вводитися на тимчасовій або постійній основі.

1.3 Розміщення коштів статутних фондів у активи підприємства.

Статутний фонд будь-якою підприємства — важливе джерело формування пою активів. При цьому статутний фонд розподіляється на два фонди грошових коштів, без яких неможливе нормальне функціонування підприєм-ства.

Це, по-перше, фонд власних основних засобів і нематеріальних активів; по-друге, фонд власних оборотних засобів і засобів обігу. Кошти першого з названих тут фондів вкладаються (авансуються) у створення засобів праці у вигляді будівель, споруд, машин, устаткування, транспортних засобів. За їхній рахунок підприємство та-кож купує (або одержує в готовому вигляді для зарахування як частки статутною фонду) патенти, ліцензії, ноу-хау, права на користування землею, водою, іншими природ-ними ресурсами, а також інші нематеріальні активи, про які йшлося в підрозділі 3.2. Фонд власних оборотних засобів потрібен підприємству для авансування грошей у створення запасів предметів праці (сировини, матеріалів, палива, тари, запасних частин для ремонту машин і устат-кування, інструменту тощо), створення необхідних перехідних залишків незавершеного виробництва, витрат наступних періодів, перехідних запасів готової продукції, товарів. Частина фонду власних оборотних засобів і засобів обігу вкладається у сферу розрахунків з покупцями і пос-тачальниками у вигляді відвантаженої (переданої) про-дукції до моменту надходження грошей па розрахунковий рахунок у банку або готівкою до каси підприємства, а також у вигляді грошових коштів (на банківських рахунках або в касі підприємства).

У науковій літературі і в господарській практиці України (як і інших країн колишнього СРСР) традиційно говорять лише про власні і позичені оборотні кошти, маючи на увазі, що частина оборотних коштів формується з статутного фонду і інших власних джерел, а інша частина — з позичених джерел (кредити банків, кредиторська заборгованість тощо). Що ж стосується основних коштів, то поділ їх на власні і позичені до уваги не береться. Але логіка, практика ринкових відносин і, врешті, здоровий глузд виразно виявляють однобокість такого підходу. Адже на створення і основних засобів, і нематеріальних активів підприємство авансує як власні фінансові ресурси (їхні джерела складають