в основному статутний фонд, прибуток або амортизаційний фонд), так і (в меншій, звичайно, частці, ніж оборотні активи) позичені кошти. Наприклад, підприємство купує і вводить в дію автоматичну лінію в одному з своїх цехів, причому, не маючи грошей на своєму рахунку в банку, видає постачальнику устаткування век-сель, що містить зобов'язання сплатити вартість одержаної поточної лінії через 60 днів з моменту надходження його на підприємство і монтажу. Це устаткування підлягає обліку на бухгалтерському рахунку «Основні засоби», а у пасиві балансу джерелом фінансування цих основних засобів до моменту сплати боргу буде кредиторська заборгованість. Ці кошти, оскільки вони вкладені в основні засоби, є позичені основні кошти. Так само підприємство за рахунок, наприклад, банківського кредиту може придбати патенти, ноу-хау, ліцензії тощо. В даному випадку це будуть позичені кошти, вкладені у немате-ріальні активи.
Таким чином, щоб визначити, яка частина статутного фонду являє собою фонд власних основних засобів і нематеріальних активів, не досить підрахувати за балансом підприємства залишкову вартість основних засобів і вартість нематеріальних активів, бо ця частина складає загальну суму фінансових ресурсів підприємства, вкла-дених в основні засоби і нематеріальні активи.
Справа ускладнюється ще і тим, що, згідно з чинним законодавством, зміна вартості основних засобів при їх індексації у зв'язку з інфляцією (а на це мають права підприємства будь-якої форми власності)1 знаходить відображення на відокремленому від статутного фонду рахунку «Додатковий капітал».
Беручи до уваги всі вищезгадані обставини, фонд власних основних засобів і нематеріальних активів як складену частину статутного фонду підприємства (Фосн) рекомендується визначати за формулою:
Фосн= О - Оп - Ц + На-Нап, (1)
де О — проіндексована залишкова вартість основних засобів, які створені підприємством за рахунок усіх джерел фінансування;
Оп — залишкова вартість основних засобів, які ство-рені підприємством за рахунок позичених фінансових ресурсів (кредити, кредиторська заборгованість);
Ц — сума індексації балансової вартості основних засобів і нематеріальних активів;
На — вартість нематеріальних активів, придбаних за рахунок усіх джерел фінансування;
Нап — вартість нематеріальних активів, придбаних за рахунок позичених фінансових ресурсів.
Виходячи з цього, іншу складову частину статутного фонду — фонд власних оборотних засобів і засобів обігу (Фоб) можна підрахувати, скориставшись такою форму-лою:
Фоб = Сф- Фосн, (2)
де Сф — статутний фонд підприємства, а якщо він не повністю сплачений, то його сплачена частина;
Фосн — фонд власних основних засобів і нематеріаль-них активів як складова частина статутного фонду.
У господарському обігу підприємства, окрім власних коштів, що являють собою складові частини його статут-ного фонду, є також і інші власні кошти. Це, по-перше, кошти (КД), які формують так званий додатковий капітал: фонд індексації основних засобів і нематеріальних активів, фонд індексації незавершеного капітального будівництва, емісійний доход акціонерних товариств, фонд безкоштов-но одержаного майна. Додатковим капіталом вважаються також прибуток, який використано на капітальні вкладен-ня, і фонд дооцінки оборотних активів і поповнення власних оборотних коштів — до моменту їх відображення на статутному фонді. До власних коштів підприємств на-лежать також невикористані залишки резервного фонду (Kрф), спеціальних фондів і цільового фінансування (Ксф), амортизаційного фонду на повне відновлення (Ка), при-бутку минулих і поточного років (Пн), кошти (крім влас-ного прибутку), спрямовані на фінансування капітальних вкладень (Kкпв), резерви майбутніх видатків і платежів (Кр) поточного року.
Окремо треба розглянути у цьому плані такий фінансовий ресурс, як заборгованість» підприємства по розрахун-ках зі своїми робітниками і службовцями по оплаті праці По своїй природі це позичені кошти1, але діючий порядок виплати заробітної плати (мається на увазі розрив між датами її нарахування і сплати) призводить до того, що не буває становища, коли б підприємство не було боржником членів свого трудового колективу по заробітній платі Причому ця заборгованість досягає максимальною розміру напередодні виплати зарплати і знижується до мінімуму після її виплати. Вона знижується до мінімуму, проте не зникає зовсім, бо па день, коли виплачується заробітна плата (наприклад, 6 лютого — за другу половину січня, 21 лютого — за першу половину лютого, 6 березня — за другу половину лютого і т.д.), у підприємства знову з'являється заборгованість перед робітниками і службов-цями. Ця мінімальна заборгованість є сталою, бо вона фактично постійно перебуває в розпорядженні підпри-ємства і може розглядатися як власні кошти підприємства, що функціонують у йот господарському обігу разом з власними коштами статутного фонду. Підприємство повинно знати розмір цього сталого фінансового ресурсу і враховувати його у процесі управління фінансовими ресурсами.
З достатньо надійним рівнем точності можна обчи-слити загальну суму власних основних і оборотних коштів підприємства з урахуванням цільового призначення нероз-поділеного прибутку і спеціальних фондів.
Загальна сума власних основних коштів (К,) підпри-гмства може визначатися так:
К1 = Фосп + К1д+К1оф+Ка + П1н+Ккпв, (3)
де К1д — елементи додаткового капіталу, які вкладені або призначені для вкладення в основні засоби,
К1сф — частина спеціальних фондів, яка призначена для фінансування капітальних вкладень;
П1н — нерозподілений прибуток у частині, що призна-чена па фінансування капітальних вкладень
Загальна сума власних оборотних коштів (К2) під-приємства відповідно може бути розрахована як річниця між загальною сумою власних фінансових ресурсів підприємства (підсумок першого розділу пасиву балансу мінус етапі з цього розділу, які є по суті позиченими фінан-совими ресурсами — заборгованість за майно, відстрочена податкова заборгованість, реструктуризований борг плюс мінімальна заборгованість підприємства робітникам і службовцями по оплаті праці) і величиною К1 . Вона також може бути виражена такою формулою:
К2 = Фоб + Крф+Кр+К2д+К2сф + П2н + ОП, (4)
де