1.Правове регулювання створення і руху статутних фондів.

Статутний фонд, як основа фінансово – господарської діяльності підприємства.

Фінансово - господарська діяльність підприємства будь-якої організаційно – правової форми та форми власності розпочинається з формування статутного фонду.

Статутний фонд – це виділені підприємству або залучені ним на засадах, визначених чинним законодавством фінансові ресурси у вигляді грошових коштів або вкладень у майно, матеріальні цінності, нематеріальні активи, цінні папери, що закріплені за підприємством на праві власності або повного господарчого відання. За рахунок статутного фонду підприємство формує свої власні ( основні та оборотні ) кошти.

Порядок і джерела формування статутних фондів залежать від типу підприємства і форми власності, на базі якої воно функціонує. В Україні права підприємств різних типів і форм власності закріплені у чинному законодавстві, зокрема в законах України “ Про власність”, “Про підприємництво в Україні”, “Про господарські товариства”.

Розмір статутного фонду в значній мірі визначає масштаби його виробничо – господарської діяльності, хоч, природно, не існує прямого зв’язку між розмірами статутних фондів підприємств різних галузей і обсягом виробництва товарів та послуг на них, бо останнє визначається ще й такими факторами, як попит, пропозиція і ціна на товари і послуги, розмір залучених банківських кредитів та інших позикових фінансових ресурсів. У певній мірі розмір статутного фонду впливає на можливості зовнішнього фінансування, ділову репутацію підприємства. Величина статутного фонду, яка визначає участь кожного з засновників, акціонерів у капіталі підприємства, є критерієм визначення суми прибутку, яку кожен із них одержує при його розподілі.

Початковий розмір статутного фонду підприємства фіксується в статуті або установчому договорі, які в обов’язковому порядку подаються до органів влади під час державної реєстрації підприємства. Контролюючі державні органи ( фінансові, податкові ) а також банки у взаємовідносинах із підприємствами постійно слідкують за розміром статутного фонду кожного підприємства і за тим, щоб він був відповідним чином оплачений: адже замало лише задекларувати в статуті певний розмір статутного фонду, треба вжити заходи щодо того, щоб кошти ( або майно, нематеріальні активи) надійшли в розпорядження підприємства реально від усіх юридичних і фізичних осіб, що мають частки в статутному фонді та є його власниками.

Як зазначалося вище, поряд із грошовими коштами, які надходять у розпорядження підприємств із державних джерел, від акціонерів, пайовиків та інших засновників ( власників ) у статутні фонди може надходити майно ( будівлі, машини, устаткування, транспортні засоби, сировина, матеріали, інші товарно – матеріальні цінності), цінні папері, а також нематеріальні активи. До нематеріальних активів належить права користування:

результатами інтелектуальної праці у вигляді винаходів, відкриттів, промислових зразків, технологій, гудволів, ноу – хау , раціоналізаторських пропозицій, звітів про науково – дослідницькі роботи і іншими об’єктами інтелектуальної власності ;

землею, водою або іншими природними ресурсами ;

будівлями, обладнанням.

Вартість об’єктів інтелектуальної власності і інших нематеріальних активів визначається на договірних засадах між власниками підприємств і суб’єктами права власності на ці об’єкти ( громадяни, юридичні особи, держава ).

Оцінка об’єктів основних засобів, що надходять як внесок у статутний фонд підприємства, здійснюється через визначення їх первісної, відновної та залишкової вартості. Первісна вартість будівель, машин, устаткування, транспортних засобів визначається за даними бухгалтерського обліку, що характеризують витрати на їх придбання, будівництво, виготовлення, доставку, монтаж. Відновна вартість цих об’єктів розраховується на підставі їх первісної вартості та інфляційної індексації. Залишкова вартість кожного об’єкта основних засобів визначається як різниця між відновною вартістю і фактичним зносом даного об’єкта.

Об’єкти основних засобів приймаються на баланс підприємства як внесок до статутного фонду по залишковій вартості.

Вартість оборотних засобів ( сировина, матеріали , тощо ) приймається на баланс як внесок у статутний фонд підприємства, виходячи з вартості їх придбання. В такому ж порядку оцінюються цінні папери ( акції,, облігації тощо ).

Враховуючи розміри і темпи інфляції, законодавство України допускає збільшення вартості окремих видів високоліквідного ( гостродефіцитного ) майна ( автомобілі, будівельні матеріали тощо ) до рівня ринкових цін , що склалися на момент формування статутного фонду підприємства.

Законодавство України передбачає мінімальний розмір статутних фондів, нище яких державна реєстрація підприємства допускається .

Ці мінімальні розміри не є сталими. У зв’язку з інфляційними явищами в економіці вони нерідко змінюються ( збільшуються ) в законодавчому порядку.

Розмір статутного фонду підприємства в процесі його господарської діяльності також змінюється, при цьому всі зміни розміру статутних фондів на державних підприємствах у бухгалтерському обігу знаходять відображення на однойменному рахунку, в той час як на малих підприємствах, у господарських товариствах, підприємствах з іноземними інвестиціями вони знаходять відображення лише після відповідної державної перереєстрації зміни розміру статутного фонду.

Додаткові кошти державному підприємству на збільшення обсягу виробництва можуть бути виділені з державного бюджету або за рахунок перерозподілу коштів інших підприємств даної галузі.

Акціонерне товариство може додатково випустити акції, товариство з обмеженою ( повною ) відповідальністю і інші господарські товариства – збільшити суми внесків усіх учасників до статутного фонду підприємства.

Незалежно від типу підприємства і форми власності статутний фонд може зрости за рахунок :

безпосереднього приєднання до нього частини одержаного прибутку на приріст власних фінансових ресурсів;

введення в дію об’єктів капітальних вкладень за рахунок власних коштів ( прибуток, амортизаційні відрахування ), централізованих і інших спеціальних джерел фінансування і банківських кредитів ( після сплати підприємством боргу банку );

індексації основних засобів у зв’язку з інфляцією, яка згідно з діючим законодавством збільшує балансовий прибуток