до оцінки оборотних засобів ( сировини, матеріалів, палива, запчастин, малоцінних і швидкозношуваних предметів тощо ) і засобів обігу (готової продукції ). Враховуючи наявність інфляції в Україні, підприємствам усіх форм власності дозволено проводити переоцінку залишків товарно – матеріальних цінностей на початку кожного місяця за умови зміни цін на виробничі та інші запаси товарів і матеріалів із спрямуванням суми до оцінки на поповнення своїх власних оборотних коштів, тобто на поповнення статутного фонду державних підприємств, збільшення власних фінансових фондів спеціального призначення у підприємств недержавних форм власності.

Якщо підприємство збиткове, то збитки , фактично, за відсутності джерел їх покриття ( кошти резервного ( страхового ) фонду, інші власні кошти спеціального призначення ) зменшують суму статутного фонду підприємства, хоч у бухгалтерському обліку вони обраховуються окремо на активному рахунку “ Збитки” аж до появи джерел покриття, в тому числі прибутку. Аналогічним чином зменшення статутного фонду може бути також наслідком уцінки основних засобів і оборотних товарно – матеріальних активів.

На державних підприємствах сума статутного фонду може зменшуватися при реалізації об’єктів 2-ї і 3-ї груп основних засобів (здебільшого це верстати, машини, устаткування, прилади й інші об’єкти). При цьому зі статутного фонду списується вся первісна вартість реалізованих об’єктів, в той час як виручка від продажу їх, яка зараховується у статутний фонд, тяжіє до залишкової вартості цих об’єктів ( за реалізації об’єктів 1-ї групи – будівель, споруд, передавальних пристроїв цього не спостерігається, бо на суму зносу реалізованих об’єктів передбачено збільшення статутного фонду).

Коли ліквідуються ( списуються з балансу ) об’єкти усіх трьох груп основних засобів, статутний фонд не зменшується, оскільки при ліквідації будинків, споруд, передавальних пристроїв також передбачено збільшення статутного фонду на суму зносу, а при ліквідації устаткування і інших об’єктів груп 2- ї і 3-ї статутний фонд зовсім не зачіпається : вся первісна вартість об’єктів відноситься на рахунок зносу основних засобів ( зменшує його ).

Зменшує розміри статутного фонду нарахування зносу основних засобів, тобто перенесення частини вартості їх на витрати виробництва. Це стосується підприємств усіх типів і форм власності, хоч у бухгалтерському обліку різних підприємств нарахування амортизаційних відрахувань відображається по різному. Державні підприємства при нарахуванні амортизації основних засобів прямо зменшують рахунок статутного фонду, інші підприємства облічують в суми зносу основних засобів лише на однойменному бухгалтерському рахунку. У будь –якому випадку нарахування зносу означає зменшення вкладень власних фінансових ресурсів у основні засоби, якщо вони створені за рахунок статутного фонду. Це зменшення статутного фонду повинне компенсуватися введенням у дію нових об’єктів основних засобів, що компенсується за рахунок амортизаційних відрахувань.

З 1 січня 1995 року в Україні скасовано порядок, що передбачав вилучення державою частини амортизаційних коштів державних підприємств до державного бюджету для створення централізованих фондів капіталовкладень, тобто вся сума амортизаційних відрахувань перебуває у розпорядженні підприємств для витрат за цільовим призначенням. Але не виключено, що враховуючи інвестиційну ситуацію в країні, такий порядок може бути запроваджено знову.

Економіко – правові засади формування і руху коштів статутних фондів.

Порядок формування і динаміка коштів статутних фондів, а також порядок їх використання, як джерела виконання фінансових зобов’язань юридичних осіб перед кредиторами залежать від форми власності підприємства і його організаційно – правової форми.

Статутний фонд державного підприємства, що перебуває у загальнодержавній або у комунальній державній власності, - це сума коштів і вартість матеріальних ресурсів, що безоплатно виділені державою в постійне розпорядження трудового колективу підприємства на правах повного господарчого відання. Чинним законодавством України встановлено, що, здійснюючи право повного господарчого відання, підприємство володіє, користується і розпоряджається цими ресурсами, чинить по відношенню до них будь – які дії, що не суперечать закону і цілям діяльності підприємства.

Розмір статутного фонду державного підприємства визначається обсягом виробництва товарів і послуг на ньому. Якщо мова йде про створення нового підприємства, то статутний фонд розраховується, виходячи з кошторисної вартості будівництва, вартості необхідного технологічного устаткування, а також розміру мінімальних нормативних запасів сировини, матеріалів, покупних напівфабрикатів, палива, тари, інших виробничих запасів, незавершеного виробництва, видатків майбутніх періодів, готової продукції, товарів. Діюча практика наділення підприємств власними фінансовими ресурсами не передбачає закріплення в статутних фондах державних підприємств коштів, на проведення розрахунків. Така практика була впроваджена для часів, коли потреби підприємств у коштах у сфері розрахунків майже повністю задовольнялися за рахунок банківських кредитів ( платіжних і розрахункових), причому основною формою безготівкових розрахунків за товари і послуги була інкасова ( акцентна ) форма, яка не передбачала попередньої оплати їх споживачами.

Як відомо, з середини 1992 року Уряд і Національний банк України скасували застосування цієї форми розрахунків ( спочатку у розрахунках з партнерами з країн СНД, а згодом – з усіма партнерами в Україні) і запровадили порядок, при якому взаємні поставки товарів і послуг переважно відбуваються з попередньою сплатою грошей. В цих умовах статутні фонди державних підприємств, природно, повинні вміщувати в собі фінансові ресурси для здійснення таких розрахунків, у противному разі підприємства – споживачі мають фінансові забруднення при необхідності переказу авансів під необхідні їм матеріали, товари, а постачальники опиняються в скрутному фінансовому становищі при переході на відвантаження ( відпуск ) своєї продукції лише після надходження коштів від покупців на оплату її вартості.

Сама суперечність між діючою системою безготівкових розрахунків у народному господарстві і