Трудовому колективу державного підприємства може бути передане готове, діюче підприємство. В цьому випадку статутний фонд відображає вартість вкладених коштів у будівлі, споруди, устаткування, у запаси і витрати виробництва.

У будь – якому випадку джерелом формування статутних фондів державних підприємств є кошти, які належать державі. Вони виділяються або з державного бюджету, або за рахунок інших державних підприємств – у порядку внутрішньогалузевого і міжгалузевого перерозподілу фінансових ресурсів – за розпорядженнями державних органів, що виконують функції по управлінню державним майном ( Фонд державного майна, міністерства і відомства України ).

ВСТУП.

В умовах ринкових відносин цент економічної діяльності переміщується до основної ланки економіки – підприємства. Саме на цьому рівні створюється необхідна суспільству продукція, надаються необхідні послуги. На підприємстві зосереджені кваліфіковані кадри, вирішуються питання економічного витрачання ресурсів, застосування високопродуктивної техніки і технології.

На підприємстві розробляються бізнес – плани, застосовується маркетинг, здійснюється управління – менеджмент. В умовах ринкової економіки виживає лише той, хто найбільш грамотно визначить вимоги ринку і організує виробництво продукції, яка користується попитом і забезпечить високий рівень заробітної плати працівників підприємства. Безпосереднім стимулом для організації виробництва, заснування підприємства є перспектива одержати прибуток і використати його для задоволення відповідних потреб. Інакше кажучи, завданням всіх виробничих, науково дослідних, комерційних підприємств є задоволення суспільних потреб у продукції, роботах, послугах і реалізація на основі одержаного прибутку соціальних і економічних інтересів членів трудового колективу і власника майна підприємства.

При організації підприємства необхідно вивчити можливості по виготовленню продукції, виходячи з вивчення ринку :

що виготовляти ;

з чого виготовляти і ким;

для чого виготовляти, тобто хто буде користуватися цією продукцією.

Функціонування підприємства, незалежно від його типу і форми власності розпочинається з формування статутного фонду. Отже, для функціонування підприємство повинно володіти статутним фондом.

Порядок формування і використання статутних фондів різних видів підприємств регулюються Законами України “ Про власність “ , “ Про підприємства в Україні “, “ Про господарські товариства “ ( додаток 1 ). Державні підприємства нарощують свої статутні фонди за рахунок власних нагромаджень. Для цього підприємство може використовувати в межах 30 – 80 % суми прибутку, що залишився в розпорядженні підприємств після сплати податків та облікових платежів. Таким чином нарощувати вартість основних засобів підприємств і відповідно відображати приріст статутного фонду. З 1996 року таких обмежень немає. Але підприємці повинні пам’ятати, що для забезпечення нормальної роботи підприємства необхідно нарощувати статутний фонд і оборотні засоби.

Акціонерні товариства формують статутний фонд шляхом реалізації акцій. Товариства з обмеженою відповідальністю за рахунок внесків учасників. Ці внески визначають частину кожного учасника в статутному фонді підприємства.

Функціонування підприємства починається з формування статутного фонду, оскільки саме за його рахунок формуються власні ( основні і оборотні ) кошті, що являється першою необхідністю для функціонування підприємства.

Статутний фонд – сукупність матеріальних ( речових ) і грошових коштів і інших нематеріальних цінностей, які є постійним внеском його засновників – учасників у створене ними господарське товариство з метою забезпечення діяльності підприємства й отримання на цій основі прибутку.

Внесками засновників та учасників товариства у матеріальній формі є будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності; у грошовій формі – грошові ресурси ( втому числі у вільно конвертованій валюті ) та цінні папери; у формі нематеріальних цінностей – усі види майнових прав на користування землею та іншими природними ресурсами, у тому числі інтелектуальною власністю.

Статутний фонд може поповнюватися за рахунок частини прибутку від господарської діяльності, а також додаткових внесків учасників.

Порядок внесення і оцінка вкладів кожного засновника в статутний фонд визнаються засновницькими документами. Вартість майна при цьому оцінюється за цінами, які склалися на період заснування підприємства або відповідно до угоди між учасниками. Для оцінки товарно – матеріальних цінностей, які вносять до статутного фонду, створюють відповідну комісію з учасників підприємства. Водночас, таку оцінку при організації спільного підприємства здійснюють у договірних цінах з урахуванням цін світового ринку. За ухвалою ради засновників учасники можуть вносити вклади частинами або одноразово. Ця ж рада може прийняти ухвалу про збільшення або зменшення статутного фонду. Збільшення його відбувається лише після внесення всіма учасниками своїх вкладів ( оплати акцій ), крім випадків, передбачених Законом України “ Про господарські товариства “. Зменшення статутного фонду товариства у разі заперечення з боку його кредиторів не допускається.

Рішення товариства про зміни розміру статутного фонду набуває сили з дня внесення їх до державного реєстру. Так у разі створення товариства з обмеженою відповідальністю розмір статутного фонду повинен становити не менше суми, еквівалентної 625 мінімальним заробітним платам. При цьому до уваги беруть ставку на момент створення даного товариства. З 2000 року мінімальна заробітна плата становить 118 гривень. Мінімальний статутний фонд відкритого акціонерного товариства – 1250 мінімальних заробітних плат.

Згідно із Законом України “ Про господарські товариства “ ( додаток 1 ) до моменту реєстрації такого товариства кожен з учасників зобов’язаний внести не менше 30 % вказаного в установочних документах вкладу, засвідчивши це документально. Учасник товариства повністю вносить на свій вклад не пізніше одного року після реєстрації товариства. У разі порушення цього положення учасник сплачує за час прострочення 10 % річних