1. Виробництво як процес суспільної праці

Виробництво — це не тільки процес створення благ, необхідних для задоволення різноманітних потреб людини. Це ще й відтворен-ня самого життя людей, оскільки при цьому забезпечуються засо-би їхнього фізичного Існування, а також реалізація і розвиток їхніх здібностей.

У процесі виробництва взаємодіють праця і природа. Праця — людська діяльність, спрямована на створення матеріальних і духов-них благ для задоволення потреб людей. Проте створення мате-ріальних благ у певних межах може здійснюватися і без безпосе-редньої участі людини (автоматизоване виробництво, хімічний процес тощо). В цьому випадку праця не зникає, вона переміщується у сферу регулювання, управління.

Праця і виробництво — не тотожні поняття. Виробництво — це процес праці, яка має завершений, результативний характер Така праця є продуктивною, а засоби її здійснення — засобами вироб-ництва Якщо вироблено продукт, процес виробництва відбувся Може статися, що праця мала місце, але продукт з якихось причин не створено Таке виробництво мас незавершений характер

Процес праці здійснюється результативно, тобто з певною про-дуктивністю або ефективністю, яка залежить від того, як поєдну-ються його фактори і наскільки повно вони використані При цьому важливе значення мають як кількісні та якісні параметри факторів виробництва, так і їхня майнова належність, від якої багато в чому залежить мотивація праці учасників процесу виробництва Коли відомо, які і як використовуються фактори виробництва, кому вони належать, можна більш-менш об'єктивно визначити рівень проце-су виробництва.

Виробництво як процес суспільної праці складається з таких фаз. безпосереднього виробництва, розподілу, обміну, споживання Воно послідовно проходить усі ці фази і одночасно перебуває в кожній з них у певний момент.

2. Фактори виробництва: види, типи, функції

(Індивідуальні фактори, як і індивідуальне виробництво, певною мірою є абстракцією. Індивідуальні фактори обох типів (засоби виробництва і робоча сила) в суспільному вигляді — це сукупна робоча сила та сукупні засоби виробництва, сукупний фактор виробництва — однотипний але багатовидовий Зростання різноманітності видів фактора не змінює його типу, але означає розвиток його суспільного характеру, оскільки примножує й ус-кладнює зв'язки між різновидовими факторами виробництва од-ного типу (речового або особистого). Між індивідуальним та сукуп-ним факторами виробництва виникають відносини і єдності, і від-чуження.

Первинними факторами виробництва були земля і праця. З роз-витком цивілізації з'явилися й інші речові фактори виробництва, але також похідні від землі. Останні є вже результатами праці, про-дукцією виробничого призначення. Обидва типи факторів вироб-ництва (і засоби виробництва, і робоча сила) мають єдине призна-чення: вони є продуктивними силами, силами людей на природу з метою створення благ

Проте їхні функції розрізняються. Працівник створює засоби виробництва, визначає їхнє призначення і використовує їх в про-цесі праці. Речові фактори виробництва функціонують як засоби оснащення трудової діяльності людини, примноження її продук-тивної сили. Це предметні органи праці, своєрідне продовження людських органів діяльності і матеріальна основа розвитку їх в про-цесі виробництва

Функція робітника як особистою фактора виробництва полягає у використанні своєї робочої сили в процесі праці як діяльності, спрямованої на зміну предметів і сил природи з метою задоволен-ня своїх потреб. Сукупність фізичних та Інтелектуальних здібнос-тей людини становить її робочу силу.

Функція засобів виробництва полягає в тому, щоб бути провід-ником продуктивної дії працівника на предмети і сили природи. Частина засобів виробництва характеризується засобами праці, за допомогою яких робітники продуктивно трансформують предмети праці. Активною частиною засобів праці є знаряддя праці, рівень розвитку яких багато в чому є показником відносин між людьми, які складаються в процесі виробництва, і ступеня зрілості тієї чи іншої епохи. Сучасні знаряддя праці на відміну від тих, що вико-ристовувалися на початкових етапах цивілізації, включають у себе не тільки різні робочі машини, механізми, обладнання, пристосу-вання, двигуни та передавальні пристрої, а й автоматизовані систе-ми управління, яким відповідають високі технології та переважно розумова праця робітників.

Пасивною частиною засобів праці, значення якої від цього не зменшується, є засоби виробничої інфраструктури, що виконують функцію забезпечення загальних умов виробництва будівлі, при-міщення, шляхи сполучення, засоби зв'язку, Інформації та інші комунікаційні системи

Предмет праці як друга частина засобів виробництва— це річ (природна чи вироблена попередньою працею), на яку спрямована праця людини і з якої вона як з матеріальної субстанції виробляє майбутній продукт

Усі зазначені функції засобів виробництва і працівників є необ-хідними у виробничому процесі Серед них немає другорядних Однак це не означає, що не можуть бути визначені певні пріоритети Щодо функцій, то пріоритет належить особистому фактору Потенціальний ефект засобів виробництва не реалізується поза керуючою та спрямовуючою діяльністю головної продуктивної си-ли — людини. Це не означає, що речовий фактор виробництва є лише пасивною стороною процесу виробництва Наприклад, та його частина, що створена самою природою (предмети праці, які не пройшли первинної обробки), безпосередньо впливає на робочу силу Часто причиною порушення економічної рівноваги у сус-пільстві є недооцінка зворотної дії природного речового фактора виробництва на умови функціонування особистого фактора Руй-нівною для особистого фактора може виявитися дія й тієї части-ни речового фактора, що є знаряддями праці. Проте функція-при-чина притаманна живій праці, а функція-наслідок — засобам ви-робниціва

При розгляді розвитку функцій факторів виробництва їхній вза-ємозалежності та взаємовпливу слід приділяти першочергову увагу Недооцінка значення соціальної сфери, залишковий принцип виділення ресурсів для її розвитку, приниження ролі всього того, що пов'язане із забезпеченням високою рівня розвитку особистого фактора виробництва, зумовлені неправильним розумінням пріо-ритетів у функціональній взаємодії факторів виробництва

3. Поєднання факторів