очікуваних даних за попередній період. Базовий прибуток - це прибуток від випуску (реалізації) продукції в періоді, що передував плановому. За його розрахунку здійснюється коригування звітного, очікуваного прибутку з урахуванням чинників, що на нього вплинули тоді, але не діятимуть у періоді, що планується: зміна оптових цін, припинення випуску окремих видів продукції, зміна рентабельності окремих видів продукції, зниження со-бівартості. Від точного розрахунку базового прибутку залежить точність усіх наступних розрахунків.

Прибуток від випуску (реалізації) непорівнянної продукції може бути розрахований методом прямого розрахунку, якщо є відповідні вихідні дані. За браком таких прибуток розраховується для всієї непорівнянної продукції з використанням показника середньої рентабельності продукції по підпри-ємству. [23,72]

Слід відмітити, що міру прибутковості функціонування підприємства найбільш точно визначають показники рентабельності.

Рентабельність - це якісний вартісний показник, що характеризує рівень віддачі витрат або міру використання наявних ресурсів у процесі виробництва і реалізації товарів, робіт і послуг. [6,117]

В економічному аналізі найчастіше використовують показники рентабельності, що визначають прибутковість підприємств у співвідношенні до вкладених фінансових ресурсів або до поточних витрат на виробництво продукції.

Показник загальної рентабельності виробництва (рентабельність фондів) обчислюються за формулою:

Прибуток х 100

Фонд основних коштів + Фонд оборотних коштів

Даний показник характеризує прибутковість підприємства у відношенні до наявних фінансових ресурсів, які є в його розпорядженні, тобто це показник ресурсний.

Відмітимо, що рентабельність продажів, тобто рентабельність реалізованої продукції обчислюється за формулою:

Прибуток х100

Виручка від реалізації продукції

Рентабельність одиниці продукції обчислюється за формулою:

Прибуток х 100

Собівартість одиниці продукції

Цей показник характеризує міру вигідності виробництва продукції по відношенню до поточних витрат на його виробництво.

Прибуток, що одержують підприємства, є, з одного боку, основним фінансовим джерелом розвитку їх матеріально - технічної бази і соціального розвитку трудових колективів, з іншого - важливим джерелом формування державного бюджету країни і деяких позабюджетних фондів, які створюються за рішенням вищих законодавчих органів. Виходячи з цього і побудована система розподілу і використання прибутку.[6,125]

Як такий, природно, може розглядатися лише реальний прибуток, фактичний фінансовий результат діяльності підприємства, а не прибуток як об'єкт оподаткування, що обчислюється штучним порівнянням валових доходів з валовими витратами без ув'язки з бухгалтерським обліком реального прибутку.

Отже, отриманий підприємством прибуток є об'єктом розподілу. У розподілі прибутку можна виділити два етапи. Перший етап - це розподіл балансового прибутку. На цьому етапі учасниками розподілу є держава і підприємство. В результаті розподілу кожний з учасників одержує свою частку прибутку. Співвідношення розподілу прибутку між державою і підприємствами має важливе значення для забезпечення державних потреб і потреб підприємств. Це одне з принципових питань реалізації фінансової політики держави, від правильного вирішення якого залежить розвиток економіки в цілому.

В першу чергу з прибутку підприємства сплачують до державного бюджету податок на прибуток. Законом прийнята єдина ставка оподаткування для підприємств - суб'єктів підприємницької діяльності всіх форм власності: вона становить 30 відсотків об'єкта оподаткування.

Осмислюючи суть діючої системи оподаткування прибутку, необхідно перш за все виходити з того, прибуток як об'єкт оподаткування і прибуток як такий - то різні речі, тому можуть виникнути ситуації ( і вони правомірні з точки зору принципів які закладені у законодавстві ), коли, маючи прибуток, підприємство не повинно сплачувати податок до бюджету, і , навпаки, при збитковій діяльності воно може сплачувати до бюджету податок на прибуток. Все залежить від того, як складається співвідношення між валовими доходами і валовими витратами за оподатковуваний період, у якості якого прийнято квартал. У фінансовій звітності перевищення суми податку на прибуток над сумою балансового прибутку вважається збитком.

Підприємства зобов'язані щоквартально, не пізніше 25 числа першого місяця нового кварталу подавати державній податковій адміністрації декларацію про прибутки за звітний квартал і наростаючим підсумком з початку року. Разом із декларацією підприємство зобов'язане подати в банк платіжне доручення на перерахування податку до бюджету в сумі, що випливає з декларації . Якщо за декларацією оподатковуваний прибуток відсутній, тобто сума валових витрат і амортизаційних відрахувань більша за суму валових доходів ( або дорівнює їй ), податок на прибуток не нараховується. У наступних звітних періодах непокрита сума валових витрат і амортизаційних відрахувань зараховується, тобто сума оподатковуваного прибутку даного звітного періоду відповідно зменшується. Законом передбачена щомісячна сплата авансових платежів до бюджету в рахунок квартального податкового зобов'язання. Сплачені авансові платежі враховуються при остаточному розрахунку за квартал. Податкове зобов'язання зменшується, якщо у звітному кварталі мали місце, зокрема:

витрати на вартість торгових патентів, придбаних платником податку;

сплата до бюджету податку на дивіденди (підприємствами - емітентами );

сплата податку на прибуток, отриманий за кордоном (у межах законодавчо закріпленого порядку усунення подвійного оподаткування );

переплата податку на прибуток, яку було перенесено з минулих податкових періодів у рахунок наступних платежів.

Другий етап - це розподіл і використання прибутку, що залишився в розпорядженні підприємств після здійснення платежів у бюджет. Прибуток, який залишається після сплати всіх податків і інших обов'язкових платежів до державного бюджету і до позабюджетних державних фондів, є чистим прибутком підприємства. Він надходить у розпорядження власників підприємства.

Підприємства розподіляють прибуток, що залишається у їх розпорядженні, за напрямками використання на власний розсуд У процесі розподілу чистого прибутку формуються грошові фонди цільового призначення:

фонд коштів, які спрямовуються на розвиток і вдосконалення

виробництва;

фонд коштів, які спрямовуються на соціальні потреби;

фонд коштів для матеріального заохочення;

резервний фонд;

фонд коштів,