Аналіз організації надходження грошових коштів

на підприємстві

ЗМІСТ

ВСТУП

Показники ліквідності оборотних коштів та якості кредиторської заборгованості

Порівняльний аналіз дебіторської та кредиторської заборгованості

Висновки

ВСТУП

Розвиток підприємництва в Україні є об’єктивним процесом. Зумовленим тими ринковими перетвореннями, що здійснюються в державі. Підприємство у різних формах виступає, як невід’ємна частина сучасного суспільного процесу, як рушій економічного прогресу.

Підприємницька діяльність має різноманітні види взаємозв’язків і особливостей. Одним з істотних аспектів підприємницької діяльності є фінансовий, бо об’єктивно і суб’єктивно підприємництво національне на досягнення певних позитивних фінансових результатів, тобто формування прибутку, його розподілу і використання.

Свою бакалаврську роботу ми присвятили саме підприємницькій діяльності, а саме звернулася до теми “Аналіз організації надходження грошових коштів на підприємстві”. Щоб якнайширше розкрити дану тему, ми зосередились на таких питаннях, які згруповані в 3 розділи:

Розділ І. Теоретично-методологічні засади аналізу надходження грошових коштів на підприємстві.

Розділ ІІ. Основні методи та показники аналізу надходження грошових коштів (на прикладі підприємства).

Розділ ІІІ. Шляхи вдосконалення аналізу надходження грошових коштів.

Методика аналізу організації надходження грошових коштів та відповідні розрахунки виявлено в роботі на прикладі КГ “ОМІ”. Воно створено відповідно до Установчого договору між громадянами шляхом об’єднання їх вкладів з метою одержання прибутку. Мета діяльності КП “ОМІ” в найповнішому задоволенні суспільних потреб в товарах і послугах, які виробляє чи надає підприємство і вилучення прибутку від їх реалізації.

Слід зазначити, що сьогодні економіка України розвивається за законами ринку. Ринок – це сфера, в якій проявляються взаємовідносини між виробниками і споживачами товарів. Це найвища стадія розвитку товарно-грошових відносин.

Істинне функціонування підприємства в ринкових умовах можливе лише за умов залучення безперервного руху грошових коштів – їх надходження (приплив) та витрачання (відтик), забезпечення наявності певного вільного залишку на рахунок банку.

Проте, знаходження грошей в касі та на рахунках у банку не приносить доходу потрібно знижувати питому вагу грошових коштів. Сума грошей повинна бути такою, щоб було достатньо для погашення першочергових платежів. Потрібно підприємству спрямувати грошові кошти в оборот, чим розширити своє виробництво і отримувати додатковий прибуток.

Дослідження грошових потоків полягає у вивченні обсягів і структури надходжень грошових коштів та їх витрачання, визначення основних джерел надходження та напрямків витрачання грошей, а також порівняння за обсягами та часом вхідних та вихідних грошових потоків, тобто вивчення їх збалансованості. Цей метод ґрунтується на побудові бюджетів готівки та їх аналізі.

Аналіз допоможе об’єктивно оцінити надходження і вибуття грошових коштів підприємництва, можливості його внутрішнього самофінансування, перспективну платоспроможність та ступінь ризику укладання договорів, контрактів та угод.

ПОКАЗНИКИ ЛІКВІДНОСТІ ОБОРОТНИХ КОШТІВ ТА ЯКОСТІ КРЕДИТОРСЬКОЇ ЗАБОРГОВАНОСТІ.

Функціонування оборотних коштів розпочинається з моменту їх формування і розміщення. Раціональне розміщення як складова управління оборотним капіталом має певні особливості не лише в різних галузях, а навіть і на різних підприємствах однієї галузі. Визначальними тут є такі чинники: вид господарської діяльності, обсяг виробництва; рівень технології та організації виробництва; термін виробничого циклу; система постачання необхідних товарно-матеріальних цінностей і реалізації продукції та ін.

Залежно від розміщення, умов організації виробництва й реалізації продукції оборотні кошти мають різний рівень ліквідності, а отже, і ризику використання (додаток ).

Практика господарювання підтверджує, що найбільш ліквідними і з найменшим ризиком є кошти в касі, на розрахункових і валютних рахунках в установах банку, вкладені в цінні папери.

Менш ліквідною частинною з певним ризиком вкладення вважається відвантажена продукція і дебіторська заборгованість покупців. Остання, у свою чергу, може бути менш чи більш ліквідною. Це стосується строкової і простроченої дебіторської заборгованості, щодо відвантаженої продукції.

Найменш ліквідними і з найбільшим ризиком вкладення є оборотні кошти в незавершеному виробництві; у витратах майбутніх періодів; у виробничих запасах; у готовій продукції (що її не відвантажено). Це пояснюється тим, що саме ця частина оборотних коштів найбільш віддалена від моменту реалізації і більше підлягає впливу змін кон’юктури ринку, інфляційних процесів тощо. Отже, ліквідність поточних активів є головним фактором, який визначає ступінь ризику вкладання оборотних коштів.

Ступінь ліквідності в цілому оборотних активів і кожної їх групи визначається як відношення відповідної частки оборотних активів до короткострокових зобов’язань.

Найчастіше в практиці застосовуються такі показники:

- коефіцієнт забезпечення власними коштами (Кз.к.) (коефіцієнт автономії Ка);

коефіцієнт покриття (Кп).

Перший показник (Кз.к.) визначається як відношення різниці між обсягами власних та прирівняних до них коштів (підсумок розділу і пасиву балансу) і фактичною вартістю основних засобів та інших позаоборотних активів (підсумок розділу І активу балансу) до фактичної вартості наявних у підприємства оборотних засобів – виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції, грошей, дебіторської заборгованості та інших оборотних активів (підсумок ІІ і ІІІ розділів активу балансу).

Кз.к. = Вк

о.к.

де К з.к. – коефіцієнт забезпечення власними коштами;

Вк – власні кошти, грн..;

о.к. – загальна сума оборотних коштів, грн.

Отже, на прикладі КП “ОМІ” цей показник

Кз.к. = 2415,5-1705,8 = 709,7 = 0,3

2290,5+3,9 2294,4

на початок звітного

періоду

Кз.к. = 5290,4 – 2941,4 = 2349,3 = 0,61

3824,0 + 4,3 3828,3

на кінець звітного

періоду

Коефіцієнт характеризує наявність власних оборотних коштів, необхідних для фінансової стабільності підприємств, його незалежності від позикових коштів. Якщо значення коефіцієнта спадає нижче за 0,1, підприємство є неплатоспроможним. Зростання коефіцієнта проти минулого періоду свідчить про підвищення фінансової незалежності та зниження ризику фінансових вкладень.

Отже, можна сказати, що на КП “ОМІ” достатня кількість оборотних коштів, що свідчить ро фінансову стабільність підприємства. І на початок і кінець звітного періоду коефіцієнт забезпечення вл.к. 0,1, що забезпечує високу