Розділ ІІ
Управління капіталом та аналіз надходження оборотних коштів
Основні методи та показники аналізу надходження
грошових коштів (на прикладі підприємства).
Методика обчислення грошових потоків надходжень і витрат
Сьогодні вже розроблено чимало методик фінансового аналізу інвестицій, які при комплексному використанні можуть дати досить реальну оцінку ефективності капітальних вкладень. Проте застосування методів аналізу потоків надходжень і витрат для прогнозування ефективності майбутніх інвестицій та управління портфелем інвестиційних проектів в Україні спостерігається, на жаль, дуже рідко, як правило, тільки представниками міжнародних фінансових організацій і консультаційних фірм. Відсутність таких прогнозів часто призводить до втрати підприємством ліквідності на одному з етапів реалізації проекту і, у разі неможливості оперативно відреагувати на брак грошей чи фондів, є однією з найпоширеніших причин невдач проектів в цілому.
Врахування інвестиційних витрат на проект зазвичай не викликає значних суперечок і проводиться за схожими схемами. Що ж до надходжень від проектів, то дехто з авторів (див., наприклад, Четыркин Е.М. Методы финансовых и коммерческих расчетов. М.: Дело, 1992) пропонує вилучити із загальної суми надходжень амортизаційні відрахування й залишкову вартість основних виробничих фондів.
Не погоджуючись із цими авторами, я вважаю, що врахування вищеназваних складових у потоках надходжень від проекту є не лише можливим, а й обов’язковим, якщо:
Термін прогнозування надходжень і витрат проекту перевищує 6 – 12 місяців (залежно від конкретного проекту).
Протягом терміну життя проекту, на який робиться прогноз, проводиться заміна обладнання, при цьому застаріле продається за ринковою ціною.
Амортизаційні відрахування не беруться до уваги, якщо в країні спостерігається або прогнозується на строк, що менший або дорівнює терміну життя проекту, дуже високий рівень інфляції. У таких випадках амортизаційний фонд, де накопичуються амортизаційні відрахування, знецінюється, що призводить до втрати значної частки підприємства. Але у випадках відносно помірної, яка спостерігається нині в Україні, певнішим шляхом буде переоцінка амортизаційних відрахувань відповідно до розміру інфляційної премії.
Так, я пропоную, незалежно від форми, в якій аналізуються потоки надходжень і витрат, усі можливі методи побудови таких потоків робити за поданою схемою (див. рис.).
Рис. Рух фондів підприємства.
Виділимо деякі з особливостей цієї схеми:
увагу в ній сконцентровано на грошах, їх еквіваленті та інших фондах, а точніше, на їх потоках. Активів і пасивів, які безпосередньо не включаються до цих потоків, на схемі не відображено;
як показано на схемі, усі статті витрат і надходжень глибоко пов’язані між собою. Збій в одній із частин цієї системи може призвести до серйозних змін у реалізації проекту чи фінансовому стані підприємства. Так, наприклад, зменшення обсягу продажу завжди призводить до різкого зменшення резервів найліквіднішого з фондів – грошей. Неможливість поповнення цих резервів із таких джерел, як власний капітал, позики або дебіторська заборгованість, може призвести до зниження виробництва, що у свою чергу вплине на обсяги майбутнього продажу. Урізання грошових витрат на рекламу та просування товару сповільнить товарообіг і у довгостроковій перспективі може призвести до втрати підприємством платоспроможності й банкрутства;
за цією схемою єдиним реальним джерелом надходження грошей та фондів є продаж готової продукції чи послуг підприємства;
схема трохи спрощена, а тому деякі надходження й витрати не знайшли в ній свого відображення. Водночас вони можуть бути дуже істотними й мати великий вплив у майбутньому (наприклад, витрати на навчання персоналу продавати товари).
При складанні таких прогнозів фінансовий аналітик має ретельно перевірити їх реальність за допомогою методу екстраполяції (для вже готових проектів) і шляхом використання відомих фінансових коефіцієнтів. Особливу увагу слід приділити прогнозуванню обсягів продажу та змін у ціні товару. Це допоможе позбутися помилок при прогнозуванні й додасть інвесторам упевненості щодо правильності інвестиційних рішень, які приймаються.
При прогнозуванні потоків на строк, що перевищує один рік, інвестора вже цікавитиме довгострокова платоспроможність проекту чи підприємства. Крім того, можливість детального прогнозування, яке наведене в таблиці, зменшується внаслідок різкого збільшення невизначеності руху грошових потоків. Потоки, що аналізуються при довгостроковому прогнозуванні, включають у себе, крім грошей, ще й інший обіговий капітал. Це стає можливим завдяки тому, що період обернення таких активів на гроші значно менший від терміну, на який робиться прогноз.
Якщо проект реалізується на підприємстві, що вже працювало у будь-якій сфері діяльності до початку реалізації проекту, аналіз починається з ретельного вивчення фінансової звітності підприємства за попередні роки. До цих даних додається вся можлива інформація і прогнози щодо майбутніх потреб у фондах та їх найімовірніших джерел. Важливо, якщо фінансовий аналітик зможе отримати таку інформацію за максимальну кількість років, особливо якщо йдеться про прогнозування при модернізації чи розширенні виробництва, яке вже існує.
Перш за все необхідно встановити, які основні джерела фондів використовувало підприємство протягом останніх років та куди спрямовувалися ці ресурси. Найважливішими з питань, на які дається відповідь на цьому етапі, є:
Чи забезпечує підприємство заміну основних виробничих фондів за рахунок внутрішніх джерел?
Якою мірою підприємство залежить від зовнішнього фінансування? Як часто використовуються зовнішні джерела та які саме?
Як фінансується розширення виробництва й диверсифікація бізнесу?
Прогноз майбутніх потоків має враховувати усі ці тенденції, а також тенденції щодо норми прибутку, купівлі й продажу основних фондів, зростання чи падіння продажу, зміни структури й розміру обігового капіталу тощо. Чим більше ми дізнаємося про такі фактори, тим реальнішим буде прогноз.
Показник потоку фондів, дорівнює різниці надходжень і витрат проекту чи підприємства. Від’ємне значення цього показника свідчить про невдале управління рухом фондів і брак останніх для успішного розвитку. У