???
Аналітичний звіт про фінансові результати
(в умовних грошових одиницях)
1.
2.
2.1.
2.2.
2.3.
2.4.
2.5.
2.6.
3.
4.
5. |
Валовий доход
Витрати
Виробничі витрати на реалізовану
продукцію
Збутові витрати
Адміністративні витрати
Амортизаційні відрахування
Виплати відсотків
Сплата податків
Всього витрат
Чистий прибуток
Виплата дивідендів
Нерозподілений прибуток |
5617,1
5538,4
360,7
1196,6
190,5
-
725,5
5353,7
-
916,3
Таблиця ???
Визначення грошових потоків
(у умовних грошових одиницях)
1.
1.1.
1.2.
1.3.
1.4.
1.5.
2.
2.1.
2.2.
2.3.
2.4.
3. |
Вхідні грошові потоки
Чистий прибуток
Збільшення зобов’язань за придбання
матеріальних цінностей
Збільшення зобов’язань по податках
Зменшення запасів товарів
і готової продукції
Збільшення накопиченого зносу
Всього: вхідні
Вихідні грошові потоки
Виплата дивідендів
Збільшення зобов’язань
по заробітній платні
Збільшення дебіторської
заборгованості
Збільшення вартості основних запасів
Всього: вихідні
Зміна грошових коштів
підприємства
|
5353,7
17
1
22
212
5605,7
-
35,2
59,3
4970,7
Ці чинники сприяли збільшенню суми грошових коштів на 5012,7 умовних одиниць. Таке використання балансу і звіту про фінансові результати – першочерговий етап аналізу грошових потоків як вхідних, так і вихідних.
Для потреб управління не менш важливо групувати грошові потоки в залежності від форм діяльності підприємства: від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності.
Операційна діяльність зазвичай є основним джерелом грошових коштів. Грошовий потік при цьому включає всі надходження від операцій по виробництву і реалізації товарів та послуг. Операційна діяльність підприємства має тенденцію до швидких змін, що відображається на результатах у найближчому майбутньому. Це дозволяє вважати операційну діяльність індикатором фінансового стану підприємства. Директивний (прямий) метод розрахунку грошового потоку від операційної діяльності, класифікує грошові потоки за такими видами:
отримані від покупців;
у виробничих звітах і витратах;
у заборгованості по заробітній платні;
для сплати податків і відсотків.
Індирективний (непрямий) метод, базується на розподілі податкових грошових потоків на такі види:
від деяких негрошових витрат (амортизаційні відрахування);
від покупців (дебіторська заборгованість);
від змін у стані матеріальних цінностей (але не від реалізації товарів);
від змін у зобов’язаннях.
Крім того, розрахунок грошового потоку індирективним методом починається з визначення чистого прибутку і включенням його до складу грошового потоку від операційної діяльності.
Директивний метод має деякі теоретичні переваги перед індирективним і найчастіше використовується в розвинутих країнах (США, Канаді тощо).
Розрахунок грошового потоку можна використовувати для оцінки фінансового стану підприємства й аналізу результатів його діяльності. При директивному розрахунку грошових потоків можна визначити спроможність фірми до самофінансування, яка оцінюється за величиною грошового потоку від покупців. Потреба в коштах на експлуатаційні витрати оцінюється за величиною інших грошових потоків від операційної діяльності. Якщо підприємство збереже обсяг продажу на попередньому рівні, а середній обсяг запасів зменшиться, то грошовий потік від операційної діяльності збільшиться за рахунок зменшення грошових коштів у запасах готової продукції. В результаті норма прибутковості буде збільшуватися, оскільки прибуток від реалізації буде порівнюватися із загальною сумою активу. Якщо припустити, що середній обсяг запасів збільшується, то відбувається зменшення грошового потоку при незмінному прибутку від реалізації, а норма прибутковості впаде.
Основу грошових потоків від операційної діяльності складають чистий прибуток (віддача від операційної діяльності) і амортизаційні відрахування (віддача на операційні активи).
Зміна запасів, дебіторської заборгованості та зобов’язань може призвести до зменшення або збільшення отриманих грошових потоків. Аналіз грошових потоків є ефективним засобом для раннього виявлення спаду або піднесення діяльності підприємства.
Аналіз руху грошових коштів на підприємстві за прямим та непрямим методами
Будь-який бізнес, як відомо, починається з наявності грошей, які перетворюються в ресурси для виробництва. Потім із виробничої форми оборотний капітал перетворюється на товарну, а на стадії реалізації – на грошову. Рух оборотного капіталу пов’язаний з такими основними господарськими операціями:
закупки, унаслідок яких збільшуються запаси сировини, матеріалів, кредиторської заборгованості;
виробництво, яке веде до зростання дебіторської заборгованості і кількості грошей у касі та на поточному рахунку.
Усі ці операції багато разів повторюються постійно супроводжуючись грошовими надходженнями і грошовими виплатами. Однією з умов фінансового розвитку підприємства є надходження грошових коштів. Проте надмір коштів на підприємстві свідчить про те, що реально підприємство ризикує зазнати збитків, пов’язаних з інфляцією та знеціненням грошей, а також із втраченою можливістю вигідного їх розміщення.
Аналіз руху грошових коштів за видами діяльності здійснюється за даними форми 3 “Звіт про рух грошових коштів”, яка розроблена на основі П(С)БО № 4 “Звіт про рух грошових коштів”.
Рух коштів відображається у звіті за трьома видами діяльності: операційної, інвестиційної та фінансової.
Аналіз руху коштів у розрізі окремих видів діяльності підприємства дає можливість оцінити, з яких джерел надійшли ці кошти, які напрямки їх використання, чи вистачає власних оборотних коштів підприємства для інвестиційної діяльності. Аналізуючи рух коштів за видами діяльності, можна додатково відповісти ще й на такі запитання: чи може підприємство розрахуватись за своїми поточними зобов’язаннями? Чи вистачить одержаного прибутку для обслуговування поточної діяльності підприємства?
Операційна діяльність підприємства – це основний вид діяльності, що характеризується рухом коштів від реалізації продукції (товарів, послуг), від надання права користування активами (оренда, ліцензії), сплати постачальникам, виплат працівникам тощо.
Аналіз грошових потоків підприємства допоможе об’єктивно оцінити надходження та вибуття грошових коштів, можливості його внутрішнього самофінансування, перспективну платоспроможність та ступінь ризику укладення договорів, контрактів та угод. Здійснюється зовнішній і внутрішній аналіз грошових потоків.
У світовій практиці згідно з МСБО № 7 застосовують, як правило один із двох методів аналізу руху грошових коштів: прямий або непрямий. Різниця між ними полягає у різній послідовності процедур визначення величини потоку грошових коштів у результаті поточної діяльності.
Метод прямого рахунку використовується у внутрішньому аналізі. Сутність його полягає в прямому зіставленні надходження (припливу) грошових коштів з їх витрачанням (платежами). В якості джерел інформації виступають дані поточного бухгалтерського обліку (обороти по відповідних рахунках) та баланс. Прямий метод застосовано на обчисленні припливу (виручка від реалізації продукції, робіт і послуг, аванси отримані та ін.) і відтоку (оплата рахунків постачальників, повернення отриманих короткострокових позик та ін.) грошових коштів. Вихідним елементом є