чистий прибуток;
придбання матеріальних цінностей і оплата при цьому послуг постачальника зменшує чистий прибуток.
Форма звіту про рух грошових коштів, встановлена П(С)БО 4, передбачає використання саме непрямого методу подання інформації про рух коштів у результаті операційної діяльності.
За непрямим методом згідно з П(С)БО 4 передбачається визначення суми чистого надходження (видатку) в результаті операційної діяльності шляхом послідовного коригування показника прибутку (збитку) від звичайної діяльності до оподаткування, наведеного в звіті про фінансові результати.
Коригування здійснюється з метою врахування впливу змін у складі запасів, операційної дебіторської і кредиторської заборгованості, негрошових операцій, доходів і витрат від інвестиційної та фінансової діяльності.
Слід зазначити, що в Звіті про рух грошових коштів не відображаються і, отже, не аналізуються негрошові операції (наприклад, бартерні операції, надходження основних засобів на умовах фінансового лізингу, перетворення зобов’язань на власний капітал) та внутрішні зміни у складі грошових коштів та їх еквівалентів (наприклад, надходження коштів з банку до каси підприємства, повернення коштів з каси до банку).
При заповненні ф. № 3 “Звіт про рух грошових коштів” та аналізі грошових потоків треба знати, що:
нарахована амортизація є видатком, який зменшує прибуток підприємства, але не призводить до видатку коштів, тому що величину слід додати до прибутку і відобразити в графі “Надходження”;
збільшення забезпечень наступних витрат і платежів призводить до збільшення витрат звітного періоду, які не є видатком коштів. Тому цю величину слід додавати до прибутку. Сума зменшення забезпечень ставиться в графу “Видаток” і зменшує прибуток;
збиток від нереалізованих курсових різниць відображається в графі “Надходження”, а прибуток – в графі “Видаток”;
із загального прибутку необхідно виключити прибутки від неопераційної діяльності і додати збитки від неї;
при збільшенні запасів відбувається зменшення грошових коштів, тому прибуток зменшується, а при зменшенні запасів прибуток збільшується;
збільшення дебіторської заборгованості означає відволікання коштів з обороту, тому прибуток зменшується, при зменшенні дебіторської заборгованості прибуток збільшується;
зменшення витрат майбутніх періодів означає їх списання на витрати звітного періоду, що не призводить до видатку грошових коштів, тому ця величина додається до прибутку. Збільшення цих витрат пов’язане з видатком коштів, тому вони віднімаються з прибутку;
збільшення поточних зобов’язань означає, що збільшилася сума коштів в розпорядженні підприємства, і додається до прибутку, а зменшення – навпаки віднімається;
збільшення доходів майбутніх періодів означає надходження коштів і додається до прибутку, а зменшення – віднімається;
при відображенні руху коштів від надзвичайних подій, надходження коштів додаються до прибутку, а видаток коштів віднімається.
Отже, інформація про рух коштів внаслідок операційної діяльності може бути виконана за даними облікових регістрів або послідовним коригуванням статистичного звіту про фінансові результати.
Аналіз руху коштів передбачає розрахунок передовсім сум надходжень та витрат у розрізі окремих видів діяльності, визначення загального залишку коштів на підприємстві за звітний період, порівняння даних звітного періоду з попереднім, вивчення причин зменшення надходжень і збільшення витрат.
Аналіз руху коштів починається з визначення суми коштів, одержаних у результаті операційної діяльності підприємства (розділ 1 форми 3). Для цього за даними ф. 1, ф. 2, приміток до балансу та звіту про фінансові результати необхідно визначити прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування (чистий прибуток до оподаткування і заліку результатів надзвичайних подій, який відображається в рядку 170 ф. 2).
На основі балансу КП “ОМІ” (Додаток ), звіту про фінансові результати (Додаток ), звіту про власний капітал (Додаток ) та приміток до фінансових звітів (Додаток ) складено звіт про рух грошових коштів за ф. № 3 згідно П(С)БО 4 (Додаток ).
Залишки коштів на початок та на кінець року (ряд. 410 і 430) переносимо з балансу. До рядку 010 у графу “Надходження” переносимо із звіту про фінансові результати суму прибутку від звичайної діяльності до оподаткування – 3306,3 тис. грн.
Після цього проводимо його послідовне коригування на:
амортизацію необоротних активів (амортизація відрахування щодо матеріальних та нематеріальних необоротних активів, які нараховано протягом звітного періоду). Ця сума складається з нарахованої на основні засоби амортизації, суму якої можна взяти з примітки № 2 до балансу, ф суми зносу нематеріальних активів, яка відображається в рядку 012 балансу за звітний період. Ця сума також є у формі 2 в рядку 260. В нашому випадку є збільшення амортизації на 190,5 тис. Грн. (примітки до фінансових звітів) ставимо по рядку 020 в графу “Надходження”;
збільшення (зменшення) забезпечень, тобто на зміни в складі забезпечень поступлених витрат і платежів, які не пов’язані з інвестиційною та фінансовою діяльністю (у графі “надходження” – збільшення, у графі “Видаток” – зменшення). Ця сума збільшує витрати звітного періоду, які, проте, не є витратою коштів. Тому ця сума додається до прибутку. Для її визначення за даними 2-го розділу пасиву балансу порівнюють суми на кінець звітного періоду (гр. 4) із сумою на початок цього періоду (рядок 430).
Отже, у рядку 030 по графі “Надходження” відображаємо збільшення забезпечень, що становить 2,6 тис. Грн.
прибуток від нереалізованих курсових різниць, тобто на прибуток від курсових різниць, що виникає внаслідок перерахунку статей балансу в іноземній валюті. Нереалізовані курсові різниці, які пов’язані з перерахунком сум статей в іноземній валюті, відображаються в балансі на кінець звітного періоду.
На цій статті враховуються курсові різниці, пов’язані з перерахунком статей дебіторської та кредиторської заборгованості в іноземній валюті, з інвестиційною та фінансовою діяльністю, а також із перерахунком залишку коштів у іноземній валюті. Оскільки зміну валютних курсів не пов’язано з рухом коштів, урахування