Загальний капітал іноземних акціонерних товариств, що мали в 1936 році 78 своїх філіалів в Чехословаччині, в 25 разів перевищував капітал всіх 1337 чехословацьких товариств. Використовуючи свої позиції в економіці Чехословаччини і підлегле становище чехословацьких монополій в міжнародних монополістичних об’єднаннях.

Шляхом міжнародних угод монополісти поділили між собою ринок на сфери впливу. Багато європейських країн, в тому числі і Чехословаччина, які стали жертвами гітлерівської агресії, розглядались при цьому розподілі як “монопольні території” німецьких трестів та концернів [9, 250].

Курс акцій промислових і транспортних монополій з 1932 по 1937 рік піднявся більш ніж в 2 рази. Починаючи з 1934 року прибутки фінансових магнатів, крупних промисловців, торговців та поміщиків швидко зростали. Чисті прибутки 11 найбільших банків в 1935-1937 роках збільшились на 43%. За ці ж роки чисті прибутки 20 найбільших промислових компаній підвищились майже вдвічі. Особливо високі прибутки стримували промисловці, зв’язані з галузями, що виробляли зброю, перш за все з металопромисловістю, де дивіденди збільшились в 10 разів за 1934-1937 роки.

Поширювалось безробіття. Протягом 1933-1937 років, незважаючи на ріст промислового виробництва, продовжувала існувати величезна постійна армія безробітних. Особливо помітним було безробіття в національних регіонах країни. В 1937 році в Закарпатській Україні безробітних було на 16% більше, ніж в 1933 році, а в Словаччині – на 30% більше, ніж в 1933 році. В цілому по республіці загальне число безробітних протягом трьох років депресії (1934-1936 роки) вдвічі перевищувало число безробітних в перші три роки кризи.[8, 60].

Важке становище робітників і службовців супроводжувалось зниженням реальної заробітної плати в результаті двічі проведеної девальвації крони і швидкого росту цін, обумовленого головним чином інтенсивною картелізацією внутрішнього ринку. Безперервний ріст низькооплачуваних категорій робітників привів до того, що в 1936 році 4/5 всіх найманих робітників отримували заробітну плату нижче вартості робочої сили і не мали можливості задовольнити свої життєві потреби, тому що їх заробіток був нижчим офіційного прожиткового мінімуму, визначеного міністром соціального забезпечення.

Все більш важким ставало і становище основної маси селянства. Воно значно погіршилось після введення хлібної монополії. Продажні ціни на зерно різко зросли і за рік ціна муки і хліба різко підвищилась на 30-40%. Це викликало нове зниження реальної заробітної плати робітників і значне збільшення витрат більшості селянських господарств. В два рази підстрибнули і ціни на годівлю худоби. Протягом одного року дії хлібної монополії число корів в Чехословаччині скоротилось на 10 тисяч голів, число свиней на 800 тисяч. Скорочення це проходило виключно за рахунок зменшення поголів’я худоби в дрібноселянських господарствах. [9, 256].

Поміщицькі господарства, збільшивши власні посіви пшениці, підвищили на 30-40% арендну плату.

До кінця 1935 року ѕ всіх селянських господарств знаходились в борговій ямі, 600 тисяч бідняцьких та середняцьких господарств підлягали продажу за борги. Щорічно селянство Чехословаччини тільки в вигляді відсотків за борги виплачувало до 2 млрд. крон.

Отже, слід зазначити, що світова економічна криза 1929-1933 років негативно позначилась на Чехословаччині, хоча почалась там приблизно на рік пізніше, ніж в капіталістичних країнах Заходу. Вона вразила більшість галузей промисловості і привела до зменшення її продукції. В 1933 році промислове виробництво в Чехословаччині становило лише 60% порівняно з 1929 роком.[9, 257].

В середині 30-х років все ще зберігались труднощі в економіці країни, яка виходила з кризи, але все ще перебувала у стані депресії. Дещо пом’якшилась аграрна криза, хоча не припинилась повністю. З 1936 року знижувались ціни на сільськогосподарську продукцію. Це негативно вплинуло на промислове виробництво, яке в 1937 році не досягло навіть рівня 1929 року. Послабились позиції Чехословаччини на зовнішньому ринку.

Посилилась увага до розвитку оборонної та військової промисловості. Обсяг виробництва у цій промисловості зріс на 86%.

Після захоплення Німеччиною Австрії становище Чехословаччини ускладнилось. Головною проблемою для Чехословаччини в 1938 році було судетське питання. Восени 1938 року в країні прокотилась хвиля протесту. 30 вересня 1938 року чехословацький уряд прийняв мюнхенський диктат, аргументуючи своє рішення необхідністю зберегти мир в Європі.

В перших числах жовтня фашистська Німеччина окупувала прикордонні райони Чехословаччини. Наближалась Друга Світова війна, до якої Чехословаччина виявилась непідготовленою.[14, 355-360].

Висновки

28 жовтня 1918 року Празький Національний комітет проголосив утворення Чехословацької держави. Першим президентом був обраний Т.Масарик, головою уряду став К.Крамарж, а міністром закордонних справ- Е.Бенеш.

Кордони Чехословаччини визначили Версальський і Сен-Жерменський (1919 рік), а також Тріанонський (1920 рік) договори. До Чехословаччини була приєднана Словаччина, Закарпаття, частина Сілезії. Від Австрії до неї відійшли Виторазький і Вальчицький райони, від Німеччини – Глучицький.

Чехословаччина була багатонаціональною державою. В економічному відношенні вона залишалась індустріально-аграрною. Понад 40% населення було зайнято в промисловості, 37% - в сільському господарстві.

Через розрив економічних стосунків, які склались до війни, Чехословаччині довелось сплачувати державам-переможцям так званий “внесок за визволення”, що становив 750 млн. золотих франків.

В країні почав розвиватись власний монополістичний капітал, було запроваджено вітчизняну валюту, встановлено контроль чеських банків над промисловими підприємствами.

На рубежі 20-х років труднощі з продовольством привели до незадоволення населення. В країні відбулись страйки, учасники яких домоглись підвищення зарплати.

29 лютого 1920 року Тимчасові Національні Збори затвердили Конституцію Чехословацької Республіки, яка узаконила республіканську форму правління і неподільність держави.

Характерною рисою Чехословаччини в 20-ті роки було існування багатьох політичних партій. Найбільш впливовою тоді була Республіканська партія землеробців і дрібних селян