Щодо радянської України, то Чехословаччина її визнала де-факто в травні 1921 року, коли до Праги прибув голова торговельної місії УСРР М.Левицький, а до Харкова – чехословацький представник В.Бенеш. Після тривалих переговорів 6 червня 1922 року в Празі був підписаний тимчасовий торговельний договір між УСРР і ЧСР, що відкрив широкі можливості для взаємного українсько-чехословацького економічного співробітництва.

До грудня 1921 року промислові підприємства Чехословаччини прийняли замовлення від УСРР на суму 72 млн. крон. В 1921-1922 роках з Чехословаччини на Україну ввезено різних товарів на суму 1028.2 тис. крб. В 1922-1923 роках з Чехословаччини на Україну надійшло товарів на суму 61.4 тис. крб.

Торговельний оборот між радянською Україною і Чехословаччиною в 1921-1922 роках склав 1089.3 тис. крб., а в 1922-23 роках – 61.4 тис. крб.

Дійсно, в 1921-22 роках українське питання посідало одне з центральних місць у зовнішньополітичній діяльності уряду Чехословацької республіки. Поряд зі становленням економічних зв’язків з радянською Україною, розвитком взаємовигідних контактів між зовнішньоторговельними організаціями, це й активна участь Чехословаччини в наданні допомоги потерпілим в Україні внаслідок голоду 1921-1922 років.

Однак, широкі можливості й перспективи чехословацько-українських відносин, торговельно-економічних зв’язків та зближення, що були закладені наприкінці і в перші роки після Першої світової війни, в наступний період виразно послабшали, а з утворенням СРСР поняття “Україна” взагалі зникло в зовнішньополітичних концепціях і доктринах ЧСР [8, с. 58].

Найбільшої гостроти економічна криза в Чехословаччині досягла зимою 1922-1923 років. Промислове виробництво складало в той період менше половини довоєнного рівня. З лютого 1923 року почалося деяке пожвавлення у видобувній і важкій промисловості. В зв’язку з окупацією французькими військами Рура створились передумови для розвитку експорту вугілля і металу з Чехословаччини. В подальшому падіння курсу крони привело до пожвавлення і в ряді інших галузей чехословацької промисловості. До кінця 1923 року промислове виробництво в Чехословаччині в цілому досягло докризового рівня. Число безробітних скоротилось до 180 тис. Але ряд галузей промисловості – скляна, ткацька, галантерейна, частково харчова – все ще продовжували відчувати труднощі в збуті своєї продукції [9, с. 94].

В 1924 році почався період часткової стабілізації світової капіталістичної системи. Європейський капіталізм досяг часткової стабілізації при підтримці і допомозі американського капіталу.

Процес стабілізації капіталістичного ладу в Чехословаччині в загальному пояснювався тими причинами, що і в інших європейських капіталістичних країнах, але при цьому мав деякі свої специфічні риси, які були визначені конкретними умовами Чехословацької республіки, її внутрішнім і міжнародним становищем.

Подолавши післявоєнну економічну кризу, промислове виробництво Чехословаччини з початку 1924 року вступило в період пожвавлення та підйому. Загальне число робітників у промисловості в 1924 році збільшилось приблизно на 10%. До кінця 1925 року обсяг промислової продукції досяг вже 96% довоєнного рівня [1, с. 185-187].

Згубно відбилось на чехословацькій економіці здійснення плану Дауеса. Відродження німецької важкої індустрії, перш за все Руру, погіршувало збут чехословацьких товарів не тільки в самій Німеччині, але і на інших зовнішніх ринках. За один рік стабілізації в Чехословаччині було звільнено біля 10 тис. шахтарів.

Вже з початку 1926 року обсяг промислової продукції, що виготовлялася в країні, почав помітно зменшуватися. Вартість чехословацького експорту, головну статтю якого складали промислові товари зменшилась в порівнянні з попереднім роком з 18.8 млрд. крон до 17.9 млрд. Криза і скорочення промислового виробництва привели до росту безробіття.

Становище на зовнішніх ринках для чехословацької промисловості в 1926 році було несприятливим: розвиток промисловості в країнах Центральної та Південно-Східної Європи скоротив можливості для ввозу в ці країни чехословацьких товарів. До того ж встановлення чехословацьким урядом в 1925-1926 роках високих тарифів на ввіз сільськогосподарських продуктів загострило таємну митну війну між Чехословаччиною та її сусідами – Австрією, Румунією, Угорщиною, Польщею – що привело до скорочення чехословацького експорту [9, с. 123].

В 1927 році економічне становище Чехословаччини покращилося. Впоравшись з частковою кризою, чехословацька промисловість почала розширювати обсяг виробництва. Загальний обсяг промислового виробництва перевищив довоєнний. Зріст промислового виробництва продовжувався і в 1928 році. Піку він досяг в 1929 році, коли рівень чехословацької промисловості був вищим довоєнного приблизно на 20%. По видобутку кам’яного вугілля вона була на 10 місці у світі, по видобутку бурого вугілля на 2 місці, по виробництву сталі на 7-му місці в Європі, а за розвитком текстильної промисловості знаходилась в четвірці країн Європи.

В 1929 році обсяг виробництва важкої промисловості перевищив довоєнний на 43%. Рівень виробництва легкої промисловості не досяг довоєнного навіть в 1929 році.

В результаті інтенсивного росту промислового виробництва в капіталістичному світі наростало відносне перевиробництво, посилилась боротьба за ринки та джерел сировини [13, с. 330].

Вже з ІІ половини 1928 року експорт промислових товарів Чехословаччини став зменшуватись. Про кризові явища в чехословацькій промисловості свідчив і ріст безробіття, але восени 1929 року було на 22% вище, ніж в той час в 1928 році.

В сільському господарстві наступ часткової стабілізації капіталізму відзначався пом’якшенням аграрної кризи і ростом виробництва сільськогосподарської продукції. За рахунок скорочення посівних площ, зайнятих під основними зерновими культурами, розширились площі під технічними культурами. Розвиток землеробства та його спеціалізація все більше підчинялись інтересам легкої, в першу чергу харчовій, де був великий попит на сільськогосподарську сировину [25, с. 45].

З 1925 року розширювались і площі, що засівалися зерновими. За 1924-1929 рр. площі під основними