В результаті росту посівних площ і підвищення урожайності загальний обсяг рослинницької продукції в 1929 р. складав 115% довоєнного. Але вирощування пшениці не покривало внутрішніх потреб. Чехословаччина повинна була ввозити з-за кордону біля 4 млн. ц пшениці, що складало 22% її внутрішнього споживання. В 1924-1928 роках значно збільшилось і виробництво тваринницької продукції, але 20% кількості спожитого м’яса і жирів Чехословаччині все ж приходилось імпортувати [25, с. 47].

В період часткової стабілізації капіталістичної системи в Чехословаччині посилився процес концентрації і централізації виробництва і капіталу, зросла роль монополій в економіці країни. Великі підприємства з кількістю робітників більше 500, які складали менше 0.1% загального числа підприємств, охоплювали 21.7% всіх робітників, 44.5% механічних двигунів і 21.4% транспортних засобів [9, с. 126].

Монополізації промисловості сприяло створення комбінатів-гігантів, таких, як військово-промисловий концерн “Шкода” в важкій промисловості і взуттєвий комбінат Баті в легкій промисловості. В 1929 році на підприємствах концерну “Шкода” працювало біля 40 тис. працюючих.

Процес концентрації і монополізації промисловості доповнювався і прискорювався концентрацією банківського капіталу, ростом банківських монополій. Підсумковий баланс банківсько-кредитних установ Чехословаччини збільшився з 29.7 в 1924 р., до 36.2 млрд. крон в 1929 р., в той час, як число цих установ зменшилось з 190 до 144.

З 120 акціонерних банків Чехословаччини найбільш крупними в той час були 8 банків-монополістів – Живностенський банк, Чеський обліковий банк “Уніон”, Торгово-промисловий банк (бувший “Лендербанк”), Моравський банк, Празький кредитний банк, Аграрний банк, які в 1928 р. володіли 69% акціонерного капіталу всіх чехословацьких банків, 62% вкладів і 70.5% кредитних рахунків [9, с. 128].

В роки сприятливої економічної кон’юктури значно скоротилось безробіття. Заробітна плата збільшилась приблизно на 12%. Реальна заробітна плата словацьких і закарпатських робітників була в ті роки в середньому на 15-20% нижчою, ніж в чеських робітників [7, с. 75].

В 1929 році в Чехословаччині було закінчено проведення земельної реформи, яка зміцнила позиції великих землевласників та заможних селян. 4млн. га орної землі та лісів, конфіскованих майже у 1.9 тис. власників, було розподілено так, що 8 тис. ділянок (по 15 га) – передані колишнім легіонерам, а майже 1 млн. га відійшли до держави.

За рівнем розвитку сільського господарства Словаччина та Закарпаття набагато відставали від чеських областей. Урожайність в Словаччині в середньому була на 25-30% і в Закарпатті – на 30-40% нижче, ніж в чеських областях [8, с. 76].

В стабілізації економіки Чехословаччини значну роль зіграли іноземні капіталовкладення та іноземні позики. Чехословацькі монополії приймали участь в міжнародних картелях, але виступали, як правило, в ролі молодших партнерів і залежали від монополістів великих держав.

З Чехословаччини капітал вивозився за кордон, перш за все на Балкани і в країни Центральної та Південно-Східної Європи. Однією з форм вивозу капіталу були – надання зовнішніх довготривалих кредитів на умові закупки в рахунок їх погашення чехословацьких товарів і капіталовкладення в будівництво промислових підприємств за кордоном. В 1928 р. загальна сума зовнішніх довготривалих кредитів Чехословаччини складала 1010 млн. крон, причому більше 750 млн. крон приходилося на військову промисловість [27, с. 348-350].

Чехословаччина була арсеналом Малої Антанти озброюючи чехословацьку, югославську і румунську армії, крім того вивозила зброю в Польщу, Латвію, Болгарію, Туреччину. Важливою формою вивозу капіталу була також участь Чехословаччини в будівництві промислових підприємств за кордоном.

Отже, зі здобуттям Чехословаччиною незалежності (28 жовтня 1918 р.) вона зуміла пережити з 1919 по 1920 рік економічні піднесення та економічні спади. В 20-х роках в країні почав розвиватись власний монополістичний капітал, було запроваджено вітчизняну валюту, встановлено контроль чеських банків над промисловими підприємствами. Труднощі з продовольством привели до незадоволення. В країні відбувались страйки.

Особливості та специфічні риси, які визначились конкретними внутрішніми та зовнішніми обставинами, були характерні для економічного і політичного розвитку Чехословаччини в роки часткової стабілізації капіталізму. Промисловість Чехословаччини зростала, оскільки була зорієнтована на зовнішній ринок. В 1929 році її рівень перевершив довоєнний приблизно на 20%.

Ця країна вирізнялась також високою монополізацією та концентрацією виробництва. В сільському господарстві поглиблювалася спеціалізація. В 1929 році майже завершилась аграрна реформа.

Але, хоча Чехословаччина з 1919 по 1929 рік ввійшла до числа розвинутих промислових країн світу, структурна перебудова її економіки відставала від насущних потреб.

Розділ ІІ

Економіка Чехословаччини в роки світової економічної кризи напередодні встановлення окупаційного режиму

В 1929 році в капіталістичних країнах почалась криза перевиробництва, яка набула великого розмаху і затяжного характеру. В Чехословаччині економічна криза почалась в 1930 році, коли перші ознаки кризи виявились вже в 1929 році. До середини 1930 року криза вже поразила більшість галузей промисловості, що привело до падіння загального індексу промислової продукції.

В Чехословаччині криза розвивалась спочатку значно повільніше, ніж в інших країнах, але в 1932 році різко загострилась. За один рік промисловість скоротила виробництво на 17%. Але, якщо промислове виробництво всього капіталістичного світу досягло нижньої межі падіння вже в середині 1932 року, то в Чехословаччині промислова криза продовжувала загострюватись і досягла свого піку тільки в березні 1933 року.

Криза неодинаково поражала різні галузі чехословацької промисловості. Раніше вона почалась в легкій промисловості, а потім охопила важку індустрію. Різке скорочення попиту на машини і метали зумовило найбільш швидке