В легкій промисловості особливо знизилось виробництво в тих її галузях, які працювали в значній мірі на експорт (скляна, текстильна, взуттєва галузі).

В багатьох галузях промисловості 60-80% виробничих потужностей не використовувались. В металургійній промисловості з 21 доменної печі діяло тільки 5, але і ті були завантажені в середньому тільки на 64%. В текстильній промисловості було зупинено 312 крупних підприємств, а інші підприємства працювали 3-4 дні на тиждень. В 1933 році в Чехословаччині простоювало більше 1800 фабрик і заводів, не враховуючи декілька тисяч дрібних торговельних і ремісничих підприємств.

Єдиною галуззю промислового виробництва, яку не зачепила криза, була військова промисловість. Переозброєння прибалтійських держав, Польщі, Румунії і Югославії забезпечили замовленнями артилерійські, протитанкові і авіаційні заводи Чехословаччини.

Кризу важко переживали національні околиці Чехословаччини, зокрема Словачина та Закарпатська Україна. Рівень промислового виробництва в цих регіонах знизивсь значніше, ніж в чеських землях. Особливо різке падіння спостерігалось в видобувній промисловості, а вся металургійна промисловість Словаччини завмерла вже в 1931 році, коли погасла остання доменна піч в Тисовці.

В катастрофічному становищі виявилась лісова промисловість, особливо після розірвання в 1930 році торгівельної угоди між Чехословаччиною та Угорщиною. Словаччина та Закарпаття давали 75% всієї чехословацької деревини, що експортувалась до Угорщини. За роки кризи обсяг експорту деревини зменшивсь на 85%, в результаті чого майже 80% підприємств лісової і деревообробної промисловості Закарпаття припинили роботу. Різко скоротили виробництво і найбільші в Закарпатті промислові підприємства, що переробляли деревину, - хімічні заводи в Великому Бичкові, Сваляві, Перечині [7, 76].

Згортання промислового виробництва (особливо галузей, які переробляли сільськогосподарську продукцію), ростом безробіття і збіднінням основної маси міського населення, привело до скорочення попиту на сировину і продовольство, до подальшого падіння цін на продукцію рослинництва і тваринництва. Оптові ціни на зерно за роки кризи впали на 40-60%. Ще більше впали ціни на технічні культури, перш за все на цукровий буряк, картоплю, хміль. Ціни на велику рогату худобу впали за цей період більш ніж в 2 рази. Величезних збитків зазнало тваринництво. Найбільше криза відбилась на дрібних і середніх селянських господарствах, основним джерелом прибутку яких було тваринництво.

Падіння цін на сільськогосподарські продукти катастрофічно понизило прибутковість сільського господарства. Чистий дохід з одного гектару землі в 1932 році знизивсь в порівнянні з 1927 роком в Чехії в шість разів, а в Моравії в сім разів. Ще більше скоротились прибутки селянських господарств в Словаччині і Закарпатській Україні. Урожаї тут були набагато нижчими, ніж в Чехії і Моравії, а ціни на сільськогосподарські продукти впали більше, ніж в інших областях республіки [25, 48-51].

Падіння прибутковості селянських господарств в свою чергу привело до зниження купівельної можливості сільського населення, яка вже в 1931 році впала на 25%. Наслідком аграрної кризи була деградація землеробства і тваринництва, яка була притаманна дрібнотоварному виробництву Словаччини та Закарпатської України. Криза привела до скорочення посівних площ (перш за все під технічними культурами, особливо під цукровим буряком), замість технічних культур висівались кормові, пасовиська перетворювались в луги, а в деяких місцях (наприклад, в Південній Чехії) пасовиська і луги надавались під лісові угіддя. Вже в 1939 році дрібні і середні селяни змушені були обмежити свої витрати на машини і сільськогосподарський інвентар майже на 50% в порівнянні з середніми витратами на це в 1926-1929 роках. Споживання мінеральних добрив протягом 1929-1933 років знизилось на 45-53% в основному за рахунок господарств працюючих селян.[3, 33].

Промислова і аграрна криза в Чехословаччині взаємопідсилювали одна одну, тісно переплітались, збільшуючи перевиробництво і створюючи додаткові перепони в подоланні кризових явищ.

Світова економічна криза різко загострила проблему ринків збуту взагалі і особливо зовнішніх ринків. Позиції Чехословаччини на світовому ринку були ослаблені підвищенням митних зборів на сільськогосподарську продукцію, що ввозилась в Чехословаччину [28, 35-36].

Митна війна між Чехословаччиною та аграрними країнами – Угорщиною, Румунією, Польщею – створювала додаткові проблеми для експорту продукції чехословацької промисловості. Аграрний протекціонізм ускладнював боротьбу чеського фінансового капіталу з конкурентами, перш за все німецькими, за зовнішні ринки, особливо за балканські і дунайські [20, 130].

Чехословаччина витіснялась з ринків збуту, про що свідчило падіння її авторитету в світовому зовнішньоторговому обороті. За період з 1929 по 1933 рік чехословацький експорт скоротивсь з 20.5 млрд. крон до 5.9 млрд. крон, тобто більше, ніж на 70%. Зовнішньоторгівельний баланс Чехословаччини в 1932-1933 роках став пасивним. Скорочення зовнішньоторгівельних оборотів, особливо експорту, значно погіршило економічне становище країни.

Криза в області промисловості, сільського господарства, зовнішньої торгівлі викликав розлад фінансово-кредитної системи, який вилився в 1931 році в фінансову кризу. Вона проявилась в падінні курсу акцій великих банків (на 50-60% в порівнянні з рівнем 1929 року), промислових і транспортних компаній (майже вдвічі в порівнянні з 1929 роком), в різкому скороченні операцій на Празькій біржі (з 15.5 млрд. крон в 1929 році до 1.9 млрд. крон в 1933 році), в рості дефіциту державного бюджету (в середньому вище ніж на 2.5 млрд. крон в рік), в збільшенні державного боргу ( з 28.9 млрд. крон в 1929 році до 37.3 млрд. крон в 1933 році). [9, 196].

Криза