Поняття собівартості та особливості її формування на прикладі ВАТ “Пресмаш”

Розшифровка скорочень:

ВК - відділ кадрів;

СЧ - сторожова частина;

ГВ - господарський відділ;

БВ - будівельний від-іл;

ВОПІЗ - відділ організації праці і зарплати;

ФВ - фінансовий відділ;

ВЕА та KM - відділ економічного аналізу та контр маркетингу;

ВДВ - виробничо-диспетчерський відділ;

31 - механічний цех;

37 - механічно-складальний;

33 - заготівельний цех;

06 - гальванічна дільниця;

24 - цех тари та упаковки;

34 - термічний цех;

42 - інструментальний цех;

ВГМ - відділ головного механіка;

ТВ - технологічний відділ;

28 - транспортний цех;

КТВ - конструкторсько-технологічний відділ;

ВЦ - вичислювальний центр;

ВТК - відділ технічного контролю;

ВОП та ТБ - відділ охорони праці та техніки безпеки;

ВГМет- відділ головного метролога;

ВП - відділ приватизації;

СГЕ - служба головного енергетика;

25 - енерго цех.

Основним керуючим органом ВАТ "Пресмаш" є Загальні збори акціонерів. До їх компетенції входить: встановлення основних напрямків діяльності підприємства.

Загальні збори учасників створили Спостережну Раду і Ревізійну

комісію, які займаються наглядом за роботою Правління Товариства і у разі необхідності скликають Загальні збори учасників для вирішення негайних, спірних питань.

Голова правління є найманим працівником Товариства, який разом з підпорядкованим йому Правлінням безпосередньо керує роботою підприємства і відповідає за функціонування підприємства перед Загальними зборам акціонерів.

До складу Правління входять:

Перший заступник Голови правління, до компетенції якого входить нагляд за роботою виробничо-диспетчерського відділу (налагодження виробничого процесу і контроль за ним), механічного цеху, механічно-складального цеху, заготівельного цеху, гальванічної дільниці, цеху тари та упаковки.

Заступник Голови правління по маркетингу, який відповідає за розробку та впровадження у виробництво нових виробів.

Заступник Голови правління по економіці та приватизації несе відповідальність за організацію праці на підприємстві, його економічний розвиток.

Головний бухгалтер відповідає за організацію бухгалтерського обліку та звітності на підприємстві.

Помічник Голови правління по кадрам, побуту та режиму несе відповідальність за підбір кадрів на підприємстві, забезпеченням побутових потреб працівників, та організацією відпочинку.

2. Аналіз та оцінка рівня собівартості на підприємстві.

2.1. Собівартість як економічна категорія.

Собівартість – це грошова форма витрат на підготовку виробництва продукції, виготовлення і її реалізацію. Вона комплексно характеризує використання усіх ресурсів підприємства, а значить – його ефективність. Чим новіша техніка, чим інтенсивніше використовуються ресурси підприємства тим нижча собівартість.

Собівартість має тісний зв'язок із ціною продукції. Собівартість є базою ціни. Собівартість є нижньою межею витрат для виробника. Собівартість завжди включає нормальний прибуток, а тому важливе значення має визначення складу витрат у собівартості продукції.

На підприємстві собівартість відшкодовується за рахунок двох джерел:

1. собівартості;

2. прибутку.

Тому визначаючи склад витрат у собівартості ми розмежовуємо їх за джерелом відшкодування. Склад витрат, що включаються у собівартість не є незмінним.

До основних складових елементів собівартості відносяться витрати на:

1. дослідження ринку;

2. виробництво (на сировину, матеріали, енергію, амортизацію,

3. підготовку і освоєння нової продукції; оплату праці тощо);

4. обслуговування і управління виробничим процесом;

5. збут продукції (пакування, транспортування, реклама, комісійні витрати);

6. розвідка, використання і охорона природних ресурсів;

7. набір і підготовка кадрів;

8. раціоналізація виробництва.

За рахунок собівартості відшкодовуються:

1. витрати, що забезпечують просте відтворення усіх факторів виробництва, предметів праці, засобів праці, природних ресурсів;

2. оплата часу виконання державних обов'язків працівниками підприємств;

3. скорочення робочого дня для підлітків і матерів, що мають дітей віком до

одного року;

4. непродуктивні витрати підприємства (брак, простої);

5. “левова частка” податків.

За рахунок прибутку відшкодовуються витрати на освоєння продукції серійного і масового виробництва, на підготовку і освоєння нової продукції, втрати від порушення договірних зобов'язань.

Розрізняють загальні витрати і витрати на одиницю продукції.

Загальні витрати – це весь обсяг продукції за певний період. Їх обсяг залежить від обсягу виробництва і терміну, за який вони враховані.

Витрати на одиницю продукції розраховують як середні витрати за певний період. Якщо виробництво є одиничне, то витрати формуються як індивідуальні.

Граничні витрати характеризують їх приріст на одиницю приросту обсягу виробництва.

де

ДС – приріст загальних витрат,

ДN – приріст обсягу продукції на одиницю натурального виміру.

Оперативний аналіз собівартості продукції на підприємстві

Оцінка і контроль виробничої діяльності підприємства тісно пов’язаний з аналізом витрат на виробництво і реалізацію продукції, робіт, послуг, як загалом, так і їх окремих видів. Встановлені єдині засади віднесення витрат виробництва та обігу на собівартість продукції, робіт, послуг. Згідно з основними положеннями про склад витрат на виробництво, собівартість продукції (робіт, послуг) підприємства формується з витрат, пов’язаних з використанням у процесі виробництва природних ресурсів, сировини, матеріалів, палива, енергії, основних фондів, нематеріальних активів, трудових ресурсів, а також інших витрат на її виробництво і

реалізацію.

Витрати, які включаються у собівартість продукції грунтуються відповідно до їх економічного змісту за такими групами:

матеріальні витрати (за вирахуванням вартості зворотних відходів);

витрати на оплату праці;

відрахування на соціальні заходи;

амортизація основних фондів;

інші витрати.

До матеріальних витрат належать вартість: сировини та матеріалів,

закуплених комплектуючих виробів та напівфабрикатів, робіт і послуг виробничого характеру, які виконуються сторонніми підприємствами чи неосновними підрозділами даного підприємства, придбаної енергії всіх видів, втрат від нестачі матеріальних цінностей в межах норм природного убутку.

До витрат на оплату праці належить основна заробітна плата основного виробничого персоналу підприємства, нарахована робітникам та службовцям за тарифними ставками, відрядними розцінками, посадовими окладами, надбавками і доплатами у розмірах, не вище встановлених чинним законодавством, включаючи індексацію заробітної плати, а також витрати на оплату праці позаштатних працівників, які виконують роботи, пов’язані з виробництвом продукції.

Відрахування на соціальні заходи формуються з обов’язкових відрахувань на державне соціальне страхування, у пенсійний фонд, у фонд сприяння зайнятості населення та у фонд Чорнобиля.

Амортизаційні відрахування визначаються за затвердженими нормами повного