Оперативний економічний аналіз охоплює:

- визначення відхилень від плану по основним якісним і кількісним показникам роботи підприємства в цілому і його підрозділів за зміну, добу, декаду;

- оцінку ступеню впливу різних факторів на відхилення від плану по цим показникам;

- виявлення конкретних причин дії окремих факторів;

- швидку розробку і здійснення заходів, направлених на усунення від’ємних

факторів.

Оперативний аналіз собівартості здійснюється по головним складовим елементам: втратам сировини і матеріалів і витратам на заробітну плату. В процесі аналізу декілька разів на місяць (переважно раз в 10 днів) складається відомість відхилень по собівартості продукції, де вказуються причини відхилень і розмір їх на день складання відомості і з початку місяця.

Найбільш корисним є оперативний аналіз собівартості за елементами затрат. Він дозволяє не лише вивчити зміни у структурі собівартості, але й охарактеризувати галузеві особливості.

Вибір та обгрунтування системи показників

для оцінки рівня собівартості продукції.

Одним із найважливіших питань проведення аналізу собівартості є вибір системи показників, за допомогою яких можна оцінити рівень собівартості продукції. До них відносять: обсяг виробленої продукції, витрати на 1 грн. виробленої продукції, середньоспискова чисельність робітників, продуктивність праці і середньомісячна заробітна плата робітників і т.д.

Обсяг виробленої продукції (договірна ціна) – це фактично планова собівартість, яка визначається з використанням системи економічно обгрунтованих норм і нормативів, а також інженерних і економічних розрахунків, що відображають підвищення організаційно-технічного рівня будівельного виробництва внаслідок впровадження заходів з нової техніки та технології, удосконалення його організації і управління та інших техніко-економічних чинників.

Собівартість виробленої продукції (кошторис витрат на виробництво) включає фактичні витрати на виробництво продукції. Для оцінки рівня собівартості доцільно провести також аналіз обсягу і собівартості виробленої продукції по статтях і елементах затрат.

Витрати на 1 грн. виробленої продукції – найбільш відомий на практиці узагальнюючий показник, який характеризує ефективність використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів у процесі виробництва, і обчислюється за формулою:

де (1)

С – собівартість виробленої продукції;

Q – обсяг виробленої продукції.

Чисельність робітників, які працюють на підприємстві, характеризується за допомогою такого показника, як середньоспискова чисельність робітників.

Продуктивність праці робітників – це показник, який характеризує її

ефективність і показує обсяг робіт, виконаний одним робітником за одиницю

часу.

де (2)

Q – обсяг виконаних робіт,

ССЧр – середньоспискова чисельність робітників.

Середньомісячна заробітна плата робітників обчислюється за формулою:

де (3)

ФОПр – фонд оплати праці робітників.

Питома вага робітників обчислюється за формулою:

Питома вага робітників=Загальна кількість робітників на підприємстві / ССЧ

Фондовіддача – показник, який характеризує ефективність використання основних виробничих фондів:

де (4)

ОФ – середньорічна вартість основних виробничих фондів.

Зарплатоємність – показник, який характеризує ефективність використання фонду оплати праці:

, (5)

Матеріаломісткість продукції:

, де

МВ – матеріальні витрати виробленої продукції.

Класифікація, вибір та методика кількісної оцінки факторів,

які впливають на собівартість продукції (робіт, послуг).

Для того, щоб здійснити правильний вибір факторів, які мають влив на собівартість продукції (робіт, послуг), необхідно класифікувати усі фактори. При цьому слід забезпечити місткість системи факторів, достатньо обґрунтовану економічну глибину та гнучкість цієї системи. Фактор, тобто явище суспільного виробництва або причини, які впливають на значення певного показника, повинен при цьому характеризуватися конкретними параметрами, які б характеризували його розміри.

Фактори, які мають вплив на собівартість продукції, (робіт, послуг), можна поділити на три групи: природні, матеріально – технічні та організаційно - економічні. Для точності класифікацію факторів зображено на схемі 2.

Щодо детальнішої характеристики параметрів та кількісної оцінки природних наземних факторів, то вона наступна:

кліматично-географічні умови характеризуються середньорічною температурою, вологістю повітря тощо;

транспортні умови характеризуються відстанями перевезень, видом шляхів, їх категоріями тощо.

Матеріально-технічні фактори характеризуються по підгрупах в даному пункті.

Технічні фактори матеріально-технічної групи факторів та їх характеристика перелічені нижче:

стан основних фондів характеризується наступними параметрами: питома вага активної частини основних фондів, коефіцієнт оновлення, коефіцієнт вибуття основних фондів, коефіцієнт зношення, коефіцієнт придатності;

технічна характеристика машин і механізмів включає параметри: конструктивні особливості обладнання, рівень пристосованості обладнання для виконання тих чи інших видів продукції, (робіт, послуг), тощо;

рівень використання обладнання характеризується коефіцієнтом

екстенсивною використання обладнання, коефіцієнтом інтенсивною використання обладнання тощо.

Технологічні фактори характеризуються наступними параметрами:

режим плановості роботи виробничого обладнання характеризується параметрами: змінність роботи обладнання, коефіцієнт завантаження, тощо;

рівень прогресивності будівельних технологій можна характеризувати віковою характеристикою обладнання, питомою вагою обсягів виробничих операцій, виконаних із застосуванням прогресивних методів виробництва у загальному обсязі операцій тощо;

параметри, які б могли характеризувати технологічну дисципліну - це: коефіцієнт аварійності, складність аварій, витрати на її ліквідацію, кількість аварій; обладнання та кожну його одиницю, кількість аварій через порушення правил технічної експлуатації обладнання тощо.

У даному пункті наводяться характеристики групи організаційно-економічних факторів по підгрупах та їх параметри.

Характеристика організаційних факторів наступна:

режим роботи підприємства характеризується параметрами: коефіцієнт змінності, безперервності, ритмічності роботи тощо;

2) форма організації виробництва характеризується наступними

параметрами: f коефіцієнт децентралізації проведення виробництва,

показник рівня спеціалізації при випуску продукції тощо;

3) рівень автоматизації та механізації виробничого процесу можна оціни

за допомогою такого параметра як вага виробничих операцій, які

механізовані у загальній кількості операцій;

рівень кваліфікації персоналу можна характеризувати показником

середнього кваліфікаційного розряду робітників будівельного підприємства, а також коефіцієнтом використання працівників за кваліфікацією.

Характеристика соціально-економічних факторів наведена нижче:

рівень соціальної зацікавленості працівників можна оцінити за допомогою такого параметра, як доля соціальних виплат та матеріальної допомоги працівникам у структурі фонду оплати праці персоналу;

рівень економічного стимулювання працівників можна

охарактеризувати за допомогою долі преміальних виплат у структурі фонду оплати праці.

2.4. Методи проведення економічного аналізу.

Методом економічного аналізу називається спосіб підходу до виявлення виробничо-господарської