В даному пункті перелічені методи, використані для аналізу показників, що впливають на рівень собівартості, а також наведено їх коротку характеристику.

Динамічні ряди – це ряди статистичних показників, які характеризують зміну явища в часі. Кожний динамічний ряд складається з двох елементів:

ряду показників, які характеризують розмір або обсяг явища (рівні динамічного ряду);

ряду періодів або моментів часу, на які припадають рівні динамічного

ряду.

Динамічні ряди бувають інтегральними та моментними. Інтервальні динамічні ряди характеризують розмір явища за певні періоди (місяць, квартал, рік). Моментні динамічні ряди характеризують стан явища на певний момент часу.

При побудові динамічних рядів має забезпечуватись принцип порівняльності:

показники мають буди однорідні за економічним змістом;

показники повинні відноситись до однієї і тієї ж території, охоплювати

всі частини сукупності, а при їх визначенні повинна застосовуватись єдина методологія.

Динамічні ряди характеризуються такими показниками:

1) абсолютний приріст (зменшення)

ланцюговий базисний

де yi - рівень поточного року;

yi-1 - рівень попереднього року;

yбаз - рівень базисного року.

2) коефіцієнти і темпи росту (зниження):

ланцюгові базисні

3) темпи приросту (зменшення):

ланцюгові базисні

4) абсолютне значення 1% приросту:

або

5) середній рівень динамічного ряду (для інтервальних рядів):

,

де n – кількість рівнів динамічного ряду.

6) середній абсолютний приріст (зменшення)

,

де п - кількість ланцюгових приростів

7) середні темпи росту (зниження):

,

де Тр1, Тр2, ..., Трn – ланцюгові темпи росту, виражені в коефіцієнтах;

8) середні темпи приросту (зменшення)

Деталізація показників господарської діяльності – це метод вивчення предметів і явищ, за допомогою якого ціле розділяється на складові частини. Деталізація забезпечує глибину і конкретність пізнання явищ господарського процесу, дає можливість виявляти причини, які зумовили кінцевий результат.

В економічному аналізі деталізують техніко-економічні показники за часом, за місцем здійснення, за окремими складовими частинами.

Деталізація показників за складовими частинами дозволяє виявити структуру, встановити роль окремих складових частин, виявити фактори, які впливають на кінцевий результат, а також визначити, де може бути досягнутий найбільший економічний ефект.

Порівняння. Порівняння є одним з основним методів економічного аналізу, оскільки дає великі можливості для усестороннього дослідження господарської діяльності, їх характеристики, виявлення резервів і факторів покращення техніко-економічних показників.

В залежності від мети дослідження фактичні результати порівнюють з планом, з показниками попередніх періодів тощо.

Порівняння фактичних результатів роботи з плановими показниками дає можливість визначити ступінь виконання плану, виявляти недоліки в

роботі підприємства в плановому періоді, порушення планової дисципліни і планових пропорцій.

Порівняння фактичних результатів з даними за попередній період роботи, особливо за ряд років, дає можливість виявити тенденцію зміни, зрушення, охарактеризувати досягнення підприємства, визначити середні показники, темпи зміни.

Метод групування. Першочергове значення в економічному аналізі має метод групування, суть якого полягає в розчленуванні складних і багатообразних явищ на типові, однорідні групи за суттєвими ознаками.

Явища володіють як суттєвими, так і несуттєвими ознаками. Встановлення суттєвих ознак і групування за ними явищ, які розглядаються, сприяє виявленню закономірностей, визначенню причин і зв’язків, тенденцій зміни.

Факторний аналіз. Цей метод заснований на математично-статистичному вивченні діяльності системи в залежності від дії факторів, які визначають її поведінку, а також кількісної і якісної оцінки ефективності цієї дії. Аргументована оцінка значення кожного з факторів і їх сукупності, ступеню впливу їх на види діяльності вивчаються, а їх результати дозволяють отримати повну об'єктивну картину стану економічної системи.

Факторний аналіз широко застосовується при вирішенні техніко-економічних завдань, нормування праці, розрахунку завантаження обладнання, організації виробничих процесів тощо.

Прийом елімінування. Елімінування необхідно застосовувати, коли на абсолютну чи відносну величину, що вивчається, впливає ряд факторів. Елімінування при аналізі впливу окремих факторів проводиться методом ланцюгових підстановок або методом різниць.

Ланцюгові підстановки використовуються при аналізі для вимірювання впливу факторів на відхилення звітного показника від базового. Порівнювані величини розглядають як сукупність окремих показників і зображають їх розрахункову формулу. Відхилення кожного окремого звітного показника від базового характеризує певний фактор, що вплинув на величину сукупності. Виявляють вплив окремого фактора шляхом послідовної заміни в розрахунковій формулі по одному з базових часткових показників на фактичний, залишаючи незмінними окремі часткові показники і розрахунки нової величини сукупності після кожної підстановки.

Так, наприклад, необхідно розглянути відхилення фактичних витрат від планових по кожному виду матеріалів і виявити фактори, що зумовили ці відхилення.

Зміна собівартості за рахунок зміни матеріальних витрат:

.

Зміна собівартості за рахунок зміни витрат на покупні напівфабрикати:

.

Це дозволить реалізувати невикористані резерви по економії матеріальних цінностей і своєчасно запобігти росту норм витрат матеріалів.

Загальна сума витрат на заробітну плату Вз/п подається як функція від

середньої зарплати і чисельності робітників.

Методом ланцюгових підставлень визначаємо:

вплив заробітної плати

в тому числі за рахунок зміни основної заробітної плати

і додаткової заробітної плати

вплив чисельності робітників

Зміна собівартості за рахунок зміни відрахувань на соціальні заходи:

Зміна собівартості за рахунок зміни транспортно-заготівельних витрат:

Зміна собівартості за рахунок зміни витрат н утримання і експлуатацію

обладнання

Графічний метод. Застосування цього методу в економічному аналізі обумовлене тим, що часові ряди і ряди розподілу зручніше розглядати і аналізувати при їх графічному зображенні. В аналізі застосовують графіки, діаграми часових рядів, діаграми порівняння, криві розподілу кореляційного поля тощо. Особливо широко використовуються діаграми для порівняння планових показників зі звітними, для характеристики зміни показників у часі, для показників структури того чи іншого явища.

2.5. Визначення тенденції розвитку.

Тенденція — це певний напрям розвитку, тривала еволюція, яка набуває вигляду більш-менш плавної траєкторії. Статистичне вивчення тенденції грунтується на розкладенні динамічного ряду на