Кількісний метод – це ще один метод часткового розв’язання економічних суперечностей. У процесі переростання продуктивними силами меж певної форми власності в умовах певного суспільного способу виробництва спочатку відбуваються переважно кількісні зміни, нагромадження більшої суми грошей, засобів виробництва, що створює передумови для розвитку окремих елементів продуктивних сил. І тільки через певний час кількісні зміни зумовлюють нову форму якості – більш розвинутої форми власності.

У сучасній економічній літературі поняття “фактори економічного прогресу” і “фактори виробництва” розглядають, як тотожні, тобто вважають їх джерелами національного доходу, зокрема прибутку.

Фактори виробництва – важливі об’єкти або елементи, які здійснюють вирішальний вплив на можливість і результати виробництва.

Факторам виробництва властива певна взаємозамінюваність, що супроводжується їх різною комбінацією з боку підприємців для зниження витрат виробництва. Взаємозамінюваність факторів виробництва зумовлена обмеженістю більшості ресурсів, неоднаковою ефективністю їх використання, різними споживчими властивостями продукту, конструктивними особливостями виробу.

В історії розвитку техніки виділяють декілька етапів. Перший почався з виникнення первісного ладу, появою найелементарніших знарядь праці й тривав до кінця ХVІІІ – початку ХІХ ст., тобто до появи машинного виробництва. Другий етап тривав до початку розгортання НТР і базувався на машинній праці. І лише в ХVІ – ХVІІ ст. почався процес поступового зближення наукового і технічного прогресу.

Науково-технічний прогрес – це якісні (еволюційні) та істотні (революційні) зміни засобів і предметів праці, технологій, форм і методів організації виробництва, використовуваних людьми сил природи, тобто існуючої системи продуктивних сил на основі досягнень науки, а також аналітичні зміни речової форми розвитку продуктивних сил – відносин, спеціалізації, кооперування, комбінування виробництва, його концентрації.

Еволюційна форма розвитку характеризується поступово кількісними (переважно) та якісними (частково) змінами в розвитку науки і техніки, вдосконалення традиційних видів техніки, виробництва. Революційна форма розвитку НТП означає появу нових видів, їх практичне застосування, тобто докорінну революційну зміну технологічного способу виробництва.

В історії НТП виділяють дві промислові революції: перша наприкінці ХVІІІ – на початку ХІХ ст.; друга – в останній третині ХІХ – на початку ХХ ст., (її ще називають електротехнічною революцією) і науково-технічну революцію, що почалася в середині 50-х років ХХ ст. і триває у наш час. У ході першої промислової революції спеціалізація знарядь праці, інструментів в умовах мануфактурного розвитку капіталізму в промисловості поступово готує основу для появи спеціалізованих машин, переходу до другого стану в розвитку техніки – великого машинного виробництва, до виникнення істотно нового технологічного способу виробництва. Термін “науково-технічна революція” вперше запровадив в науковий обіг Дж. Бернал у книзі “Світ без війни”.

Найлогічнішим і найлаконічнішим визначенням сутності НТР є її характеристика як революції в технологічному способі виробництва, якщо його розглядати як діалектичну єдність продуктивних сил і техніко-економічних відносин.

Науково-технічна революція – це докорінні зміни у взаємодії людини і природи, а також у системі продуктивних сил та їх речової форми.

Глибинна сутність НТР виявляється в її основних рисах. У них вона розгортається в цілісну систему, охоплює головні структурні елементи технологічного способу виробництва.

Першою рисою НТР є перетворення на безпосередню продуктивну силу. Наука – це загальний духовний продукт суспільного розвитку, загальний інтелект, суспільне знання. Функцію безпосередньо продуктивної сили наука виконує насамперед традиційно, тобто через механізм реалізації наукових винаходів у машинах, робочій силі, предметах праці та інших елементах продуктивних сил, а також через перетворення науки на самостійний фактор виробництва, на відносно самостійну силу економічного прогресу.

Найважливішими особливостями перетворення науки на безпосередньо продуктивну силу є:

пріоритетність теоретичних знань порівняно з експериментальними;

наука в більшості галузей поступово перетворюється на початкову стадію безпосередньо матеріального виробництва;

“онаучування” виробництва, тобто посилення характеру виробничих процесів;

розвиток науки стає основою переходу до інтенсивного типу економічного зростання;

перетворення праці ученого на продуктивну працю сукупного виробництва;

наука безпосередньо впливає на окремі елементи продуктивних сил;

у системі “наука – техніка – виробництво” переважає розвиток науки;

науково-дослідні та дослідно-конструкторські розробки стають важливим фактором НТП, конкурентної боротьби;

результати наукових досліджень стають товаром (патенти, ліцензії).

Друга важлива риса НТР – фундаментальні зміни в техніці. В історії розвитку техніки розрізняють три основні етапи: інструменталізація (знаряддя ручної праці), механізація (машинна праця), автоматизація (автоматизована праця). Автоматизація стає основою виникнення й розвитку наукового сучасного технологічного способу виробництва.

Відбувається перетворення процесу виробництва на науково-виробничий процес, який все більше базується на використанні потенціалу сил природи. Так уперше за всю історію цивілізації людина починає виконувати функції, що відповідають її природі, а це відкриває простір для розвитку її особистості, сутнісних сил. Водночас автоматизована техніка “виштовхує” людину з виробництва, зі сфери в якій вона розкрила свої здібності та властивості, а в управлінні багатьма сучасними автоматами людина значною мірою втрачає свою особистість.

Третьою характерною рисою НТР є докорінні перетворення головної продуктивної сили – працівника. Вони полягають у радикальній зміні змісту праці, гармонійному поєднанні розумових, фізичних, психічних зусиль людини, в її духовному збагаченні.

Четверта характерна риса НТР – докорінна зміна предметів праці, поява принципово нових видів матеріалів із наперед заданими властивостями. Так з’явилися композитні матеріали, сплави різних металів, полімери, надчисті матеріали, хімічне волокно.

П’ятою важливою рисою НТР є впровадження принципово нових технологій, створених на основі фундаментальних відкриттів: лазерних, плазмових, мембранних та ін.

Шоста характерна риса НТР – революція у використовуваних людьми силах природи. В умовах НТР взаємодія людини і природи