Бухгалтерський стандарт

В країнах з розвинутою ринковою економікою бухгалтерський облік поділяється на фінансовий та управлінський (внутрішньогосподарський). Такий поділ об'єктивно зумовлений відмінностями в цілях і завданнях надання інформації зовнішнім та внутрішнім споживачам. Бухгалтерський облік в Україні також поділяється на фінансовий і управлінський, причому у фінансовому обліку поступово відокремлюється управлінська функція. В загальному вигляді структуру бухгалтерського обліку можна представити за допомогою наступної схеми (рис.1)

Рис.1 Структура бухгалтерського обліку

Ведення фінансової бухгалтерії в Україні є обов'язковим для всіх підприємств. Фінансова бухгалтерія фіксує інформацію про поточні витрати у поелементному розрізі, а саме: прибутки підприємства, стан дебіторської та кредиторської заборгованості, розміри фінансових інвестицій, стан джерел фінансування тощо. Споживачами інформації фінансового обліку в основному виступають зовнішні щодо підприємства користувачі, тобто органи податкової служби, біржі, банки, інші фінансові інститути, постачальники та покупці, потенційні інвестори тощо.

Фінансова звітність оприлюднюється, вона не становить комерційної таємниці підприємства. Система формування фінансової звітності повинна бути прозорою, доступною для розуміння компетентними користувачами. Усі ці фактори зумовлюють чітку регламентацію структури, форми зовнішньої звітності підприємства, правил і принципів її складання.

Що стосується внутрішньої облікової системи на підприємстві, то питання про те, створювати її чи ні, як правило, вирішує безпосередньо власник чи уповноважений ним орган.

Управлінський облік, на відміну від фінансового, - облік не фактичної величини майна, витрат та доходів, стану розрахунків та зобов'язань, а облік факторів, обставин та умов, що впливають на виробничу і фінансову діяльність підприємства. Його мета - надати інформацію для прийняття рішень по управлінню економікою підприємства та перевірити ефективність виконання прийнятих рішень.

В управлінському обліку відтворюється, передусім, інформація і про витрати. Вони групуються і класифікуються за видами та місцем виникнення; структурними підрозділами (відділами, секціями, складами), в яких відбувається споживання ресурсів.

Необхідність виділення даних управлінського обліку в самостійний підрозділ багато в чому пов'язана з посиленням вимог до зберігання комерційної таємниці в діяльності підприємства, обставин, за яких приймаються ті чи інші рішення. Дані управлінського обліку - комерційна таємниця, і не тільки для зовнішніх користувачів, але й для управлінського персоналу самого підприємства, що не має прямого відношення до вирішення конкретної проблеми.

Адміністрація підприємства самостійно встановлює склад, терміни і періодичність подання внутрішньої звітності. Ця облікова система практично не регламентується законодавством.

Загальні принципи організації бухгалтерського обліку.

З цією метою розробляється схема поелементного ділення та складу бухгалтерської інформації (рис.2).

Рис. 2. Поелементний поділ та склад бухгалтерської інформації

Вивчення бухгалтерського обліку за його методологічними засадами

слід розпочати з ознайомлення з основними термінами.

Стандарт обліку - облікові правила та процедури, що стосуються виміру, оцінки і надання облікової інформації, розроблені відповідними професійними організаціями, наприклад, Комісією зі стандартів фінансового обліку (США), Комітетом з міжнародних стандартів обліку, що знаходяться у Великобританії, Методологічною Радою при Мінфіні України.

Міжнародні стандарти - це документи, що носять характер рекомендацій. Є країни, які застосовують міжнародні стандарти як національні. В Україні, як і в багатьох інших країнах світу, прийняті свої правила (стандарти) обліку.

Бухгалтерський стандарт - це стандартні вимоги до методів і процедур ведення бухгалтерського обліку. Стандарти бухгалтерського обліку базуються на трьох елементах: прецеденти; державні процедури-інструкції, що регулюють порядок встановлення стандартів; вплив з боку недержавних (громадських) бухгалтерських організацій. Бухгалтерські стандарти, як правило, співпадають з бухгалтерськими принципами.

В багатьох країнах стандарти бухгалтерського обліку розробляються професійними недержавними організаціями бухгалтерів, причому частина стандартів носить обов'язковий характер, а частина - рекомендаційний. В деяких країнах правила бухгалтерського обліку встановлюються особами, уповноваженими урядовими органами. До таких країн належить і Україна.

Сьогодні загальний характер багатьох норм Правил (стандартів) дає бухгалтерам широке поле професійної творчості та спонукає до самостійного прийняття важливих рішень з облікових проблем.

В Україні буде прийнято 25 положень (стандартів) обліку, які охоплюють всі діючі МСБО (крім стандартів, які стосуються звітності банків і пенсійних фондів). Деякі національні стандарти об'єднують положення декількох МСБО, а в деяких випадках розробляються стандарти, зміст яких не має аналогу в міжнародний стандартах. Але всі національні стандарти базуються на МСБО та не суперечать їм.

Стандарти надають свободу вибору відповідних методів обліку, у зв'язку з чим бухгалтерські записи часто залежать від обраного методу. Вони описують проводки за кожним можливим методом, надають рекомендації щодо вибору найбільш вдалого методу для підприємств залежно від специфіки їх діяльності. Л бухгалтер обирає потрібні йому проводки відповідно до облікової політики.

Сьогодні він сам вирішує питання стосовно норм амортизації матеріальних і нематеріальних активів, питання про те, які платежі відносити наданий звітний період, а які капіталізувати (включити у витрати майбутніх періодів або віднести на незавершене виробництво), як списувати прострочену дебіторську заборгованість тощо. При цьому бухгалтер добре розуміє, що всі його рішення не мають відношення до розрахунків з бюджетом з податків. У держави свої норми, свої погляди, а у власника -свої. Держава визначає розмір амортизації, склад витрат, що включаються до собівартості, характер дебіторської заборгованості тощо. В результаті цього сформувались ще нові види обліку - бухгалтерський і податковий.

Таким чином, сьогодні немає чіткого шаблону, в який бухгалтер міг би підставляти потрібні суми. Відображаючи ту чи іншу операцію, бухгалтер аналізує її економічний зміст, від чого залежить визнання і відображенні її у звітності.

Література:

Бухгалтерський фінансовий облік. Підручник / За ред.