5. Більш раціональне використання рекреаційних ресурсів регіонів, значне розширення територій, придатних для оздоровлення і відпочинку населення, розвитку міжнародного туризму. Для цього слід нарощувати матеріально-технічну базу рекреаційної інфраструктури в Криму, райо-нах Чорноморського та Азовського узбережжя, в Карпатах, а також у Волинській, Вінницькій, Полтавській, Сумській, Черкаській та деяких інших областях.

6. Стимулювання розвитку морегосподарського комплексу як інтегруючої системи морських галузей діяльності у південній частині України, що значною мірою сприятиме також зміцненню міжнародних зв'язків нашої країни.

На нашу думку, першорядними заходами щодо реалізації завдань регіональної політики держави на найближчу перспективу повинні бути: розробка цільових міжрегіональних програм соціально-економічного розвитку Донбасу, Прикарпатського регіону, Півдня України, визначення статусу столиці України, обласних центрів, гірських районів, забезпе-чення регіональних виконавчих органів та місцевих Рад методичними положеннями щодо складання планів соціально-економічного розвитку територій, регіональних програм, техніко-економічних обгрунтувань створення вільних економічних зон.

Важливою складовою частиною регіональної політики має бути механізм регулювання територіального розвитку. Практика реалізації регіональної політики в розвинутих країнах Заходу виробила багато мето-дів, які можуть бути прийнятими і для нашої країни. Це — широкий спектр економічних методів: пряме державне інвестування, створення спеціальних фондів для фінансування державних регіональних програм, залучення зарубіжного (в тому числі приватного) капіталу, субсидії і дотації на розвиток соціальної сфери, надання пільгових кредитів та позик, змішане інвестування, створення вільних економічних зон, технополісів тощо. Найбільш ефективним засобом реалізації міжрегіональ-них програм може бути створення загальнодержавного фонду регіональ-ного розвитку, за рахунок коштів якого фінансуватимуться особливо важливі структурні проекти, програми для регіонів з критичними соці-ально-економічними та екологічними проблемами.

На сучасному перехідному етапі вирішення міжрегіональних проб-лем повинно базуватися, на наш погляд, переважно на державних централізованих інвестиціях, державних контрактах та замовленнях, а також відповідних пільгах. Розв'язання внутрішніх проблем регіонів не-обхідно здійснювати за рахунок місцевих бюджетів, позабюджетних та інших коштів, використовуваних на фінансування регіональних цільових програм і проектів, пов'язаних з розвитком соціальної сфери, підприєм-ництва, соціальним захистом населення, раціональним використанням трудових і природних ресурсів, охороною навколишнього середовища. Можуть також створюватися міжрегіональні фонди і асоціації для фі-нансування програм розвитку малого бізнесу, модернізації і технічного переоснащення підприємств місцевого господарства, а також екологіч-них проектів тощо.

Перспективним механізмом регіонального розвитку (і практичним щодо швидкого впровадження) має бути створення вільних економіч-них зон у регіонах, насамперед з сприятливими природними, транспорт-но-географічними та економічними умовами. Дослідження, проведені Науково-дослідним економічним інститутом Мінекономіки України, по-казують, що найбільші реальні можливості для зонування мають Одесь-ка і Львівська області, які поєднують такі фактори, як сприятливе гео-графічне положення і розвинуте господарство; території з унікальними умовами для туризму та відпочинку — Крим, Закарпаття; міста Київ і Харків — з кваліфікованими трудовими ресурсами та високим рівнем науково-технічного потенціалу. Є й інші перспективні території для ство-рення економічних зон різного призначення. Нині НДЕІ Мінекономіки розробляє методичні положення щодо техніко-економічного обгрунту-вання вільних зон в Україні.

Переміщення центру ваги в управлінні багатьма соціально-економічними процесами безпосередньо на місця, де відбуваються локальні відтворювальні процеси,— об'єктивна вимога нашого часу. В свою чергу, воно потребує більш чіткого розмежування повноважень між централь-ними і регіональними органами управління економікою, а також в струк-турах «область — район — місто» та «Рада — держадміністрація». З цією метою важливо прийняти деякі законодавчі акти, або декрети чи постанови Кабінету Міністрів України, зокрема про статус області, ве-ликих міст і обласних центрів, про регіональні програми, регіональну інвестиційну політику тощо. Це сприятиме створенню правової бази для регулювання регіонального розвитку в соціально-економічній сфері, створенню ефективного механізму взаємодії держави і регіональних ор-ганів управління. Необхідне проведення гнучкої державної політики, яка б підтримувала розумний компроміс, з одного боку, в напрямі регіоналізації економічних реформ, а з другого,— інтеграції всього народ-ного господарства України як самостійної держави.

Література.

Журнал “Економіка України” № 8 1993 р.

Алімов А., Заставний Ф.Д. “Регіональні проблеми економічного розвитку” К. – наукова думка – 1982 р.