Аналіз сучасного стану економічного й соціального розвитку та розміщення продуктивних сил регіону

Нові тенденції і зміни географії продуктивних сил України на сучасному етапі перш за все вбачають в розробці наукових програм окремих територіальних одиниць, які розробляють на 15 і більше років.

Аналогічні прогнозні територіальні розробки у вигляді особливих програм існують також у розвинених країнах світу. Як на Заході, так і в Україні вони мають переважно рекомендаційний характер і є базою для вироблення різних способів регулювання економічного розвитку країни: податкової системи, економічних та правових нормативів тощо. Територіальні схеми складаються з таких розділів.

1. Аналіз сучасного стану економічного й соціального розвитку та розміщення продуктивних сил регіону.

Аналізують рівень соціального та економічного розвитку за попередні 15 років, встановлюють відповідність досягнутого рівня розвитку продуктивних сил. їх розміщення економічним і природним умовам та ресурсам, раціональному поділу праці; виявляють диспропорції, негативні процеси та явища, проблемні питання розвитку. У розділі аналізують показники:

фондоозброєності, фондовіддачі, продуктивності праці в галузях господарства;

виробництва основних видів продукції в натуральних величинах;

собівартості, капітальних вкладень, співвідношення темпів зростання заробітної плати і продуктивності праці, ефективності капітальних вкладень, матеріальних витрат, рентабельності, зменшення частки ручної праці;

особливостей міжрайонних та внутрішньорайонних зв'язків.

При цьому виявляють тенденції до зміни пропорцій між галузями спеціалізації та обслуговуючими галузями, зміни у співвідношенні виробництва і споживання в самому районі, транспортно-економічних зв'язках.

Крім основних техніко-економічних і екологічних показників, треба проаналізувати соціальний розвиток регіону, особливо рівень життя населення. Для цього використовують показники реальних його доходів,

зміни в структурі споживання продовольчих та непродовольчих товарів, забезпечення житлом, об'єктами культурно-побутового призначення, охорони здоров'я, освіти, дошкільними закладами тощо.

Одночасно оцінюють територіальну структуру господарства (економічне районування, формування на території ТВК, промислових вузлів та інших форм територіальної організації господарства). Визначають науковий потенціал, розміщення різних наукових закладів, відповідність їх виробничій спеціалізації регіону, чисельність і характеристику наукових кадрів тощо. Виявляють диспропорції та недоліки в розміщенні продуктивних сил, резерви й можливості вдосконалення перспективного розвитку регіону.

2. Оцінка природних, економічних і соціальних передумов подальшого розвитку продуктивних сил та їх розміщення.

Вивчають природні умови розвитку господарства стан земельних, водних, лісових, мінеральних і енергетичних ресурсів. Земельні угіддя оцінюють і класифікують за якістю з урахуванням форм власності й типів угідь. Визначають площі земель, придатні для використання в різних сферах господарювання (сільськогосподарському, промисловому, будівництві житла тощо). Тобто, встановлюють структуру земельного фонду регіону, його сучасний стан і можливості змін на перспективу.

Водні ресурси оцінюють з урахуванням потреб у воді як населення, так і господарства району. Об'єм водоспоживання визначають за фактичним забором води всіма категоріями споживачів. Обґрунтовують заходи щодо комплексного використання й охорони водних ресурсів. Економічну оцінку водних ресурсів здійснюють за приведеними витратами (на 1 м3 води) на постачання води споживачеві.

Оцінюють стан лісового фонду, його розміщення, якісну структуру (хвойні, твердо- і м'яколистяні, спілі, переспілі ліси тощо). При цьому розрізняють ліси захисного й заповідного фонду. Встановлюють можливу площу вирубок деревини, перспективи використання лісових ресурсів, їх охорону, економічну оцінку.

Мінеральні й паливні ресурси оцінюють за балансовими даними про запаси корисних копалин за категоріями А + В + С . Дають геолого-економічну оцінку родовищ, аналізують техніко-економічні показники видобутку й комплексного використання сировини.

Трудові ресурси оцінюють за даними аналізу демографічних показників у розрізі адміністративно-територіальних одиниць району. Потребу в трудових ресурсах виробничої сфери визначають за обсягом перспективного зростання виробничих та інших підприємств регіону з урахуванням змін у продуктивності праці. Останні розраховують за галузевими нормативами трудомісткості, які з часом змінюються за рахунок впровадження досягнень науково-технічного прогресу: нових технологій, устаткування, форм організації виробництва. Потребу в трудових ресурсах невиробничої сфери встановлюють за чисельністю населення і нормативами його обслуговування. Визначають також витрати на підготовку й перепідготовку кадрів, можливу кількість безробітних і напрями забезпечення їх роботою.

Обсяг усіх ресурсів визначають балансовим методом (для всіх видів ресурсів складають спеціальні територіальні баланси, в яких враховують наявні ресурси, потребу в них та напрями використання).

3. Обгрунтування основних напрямів виробничої спеціалізації та ком-плексного розвитку господарства.

Розробляють концепцію (основні напрями) подальшого розвитку району, передбачаючи загальні, основні тенденції розвитку і розміщення господарства, вирішення соціальних та економічних проблем (наприклад, визначають для регіону потребу у зменшенні обсягу ресурсомістких виробництв, подальшого розвитку переробних галузей, змін у структурі господарства тощо).

Визначають структуру й спеціалізацію господарства регіону. Структуру господарства визначають, використовуючи показники частки окремих галузей у загальному виробництві (з чистої продукції, кількості зайнятих, основних виробничих фондів).

Галузі спеціалізації, які поділяють на профільні й непрофільні, ви-значають за такими показниками (індексами):

коефіцієнт міжрайонної спеціалізації (відношення кількості продукції галузі, що вивозиться, до кількості всієї виробленої в галузі продукції у міжрайонному обміні країни);

коефіцієнт товарності (відношення вартості продукції, що вивозиться з регіону, до загальної вартості продукції, яка виробляється тут; в окремих випадках можна визначити кількість продукції в натуральних показниках);

коефіцієнт локалізації галузі на території району (відношення частки її в загальному виробництві всієї продукції в районі до частки тієї самої галузі в країні);

коефіцієнт виробництва продукції в районі на одного жителя (відношення частки продукції галузі району в товарній чистій продукції країни до частки населення регіону відносно населення країни).

Рівень комплексного розвитку господарства регіону визначають із співвідношення пропорцій між галузями спеціалізації і економічно виправданою кількістю обслуговуючих галузей виробництва, об'єктів виробничої і соціальної інфраструктур. Обгрунтування виробничої спеціалізації і комплексного розвитку господарства району здійснюють у кількох варіантах, за окремими стадіями. Спочатку спеціалізацію визначають з