Зазначені вище проблеми обумовлюють дуже складні завдання, які постають перед розміщенням продуктивних сил як важливою галуззю економічної науки. Першорядне з них полягає в обґрунтуванні оптимального розміщення продуктивних сил з точки зору врахування усіх передумов і факторів, що сприяють розвитку спеціалізації господарства, її відповідності ринковій кон'юнктурі, задоволенню соціально-економічних потреб населення та його екологічній безпеці, розвитку міжрегіональних економічних зв'язків. Навчальний курс з розміщення продуктивних сил повинен надати необхідні знання з теоретичних і прикладних питань, а також сформувати у студентів вміння самостійно вирішувати складні проблеми щодо територіальної організації господарювання на різних рівнях управління.

5. Головні висновки, оцінки ефективності передбачуваних напрямків пропозицій подальшого розвитку її розміщення продуктивних сил.

Визначають основні показники розвитку й розміщення продуктивних сил району за рекомендованим варіантом: населення, трудові ресурси, сукупний суспільний продукт, національний дохід, структура господарства,

капітальні вкладення, основні виробничі фонди, темпи зростання, товарна, чиста продукція та основні показники розвитку промисловості, сільського господарства (його основних галузей), будівництва, транспорту, невиробничої сфери; важливі об'єкти нового будівництва, зрушення в розміщенні продуктивних сил в регіоні. Дають головні висновки щодо розвитку господарства регіону. Оцінюють економічний ефект від удосконалення територіальної організації продуктивних сил. Він дорівнює економії сумарних витрат, одержаної в результаті змін галузевої і територіальної структур господарства регіону, і визначається загальним показником зростання національного доходу (чистої продукції) відносно витрат на передбачені обсяги виробництва. Додатково використовують показники зростання продуктивності праці, рентабельності, фондовіддачі основних виробничих фондів, окупності капітальних вкладень;

зниження ресурсомісткості виробництва, показники рівня життя населення тощо, ефективності окремих сфер господарювання.

Для розрахунків рівня ефективності виробництва, який підвищується внаслідок процесів інтенсифікації, використовують показники територіального рівня інтенсифікації виробництва, які визначають за ча-сткою приросту продукції за рахунок підвищення продуктивності праці, фондоозброєності і фондовіддачі. За допомогою індексів їх порівнюють також з аналогічними показниками інших районів, країни в цілому. Крім того можна використовувати загальні показники ефективності, наприклад зростання національного доходу на одного жителя, виробництво національного доходу на 1 гри. витрат, на 1 гри. основних виробничих фондів; матеріальні витрати на 1 грн. суспільного продукту тощо.

Розглянутий метод розробки територіальних схем (послідовно до-повнений спеціальними економіко-математичними методами) дає змогу раціонально й комплексно обгрунтувати на належному науковому рівні розвиток та розміщення продуктивних сил в окремих регіонах країни. Цей метод вимагає подальшого вдосконалення.

У перехідний період до ринкової економіки можливі значні зміни методів раціонального обгрунтування територіального розміщення продуктивних сил, особливо спеціальних методів аналізу. Проте в цілому основний напрям досліджень залишиться, оскільки за будь-яких умов ви-рішення проблем прогнозування розвитку економіки регіонів має велике значення для ефективної господарської діяльності.

Отже, світовий досвід показує, що і для України потрібні нові методи вирішення регіональних питань економічного розвитку, насамперед методи поглибленого вивчення загальноекономічної теорії розвитку ринкової економіки, оскільки вона є основою регіонального стратегічного планування. Нині регіональні схеми в Україні, а на їх основі регіональні програми розвитку й розміщення продуктивних сил, практично не розробляються через їх велику вартість та відсутність потрібного для цього фінансування. Найактуальнішими можна вважати програми відновлення господарства Донбасу, зони впливу Чорнобильської АЕС, тобто регіонів із найгіршими соціально-економічною і екологічною ситуаціями.

Новим Законом України «Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України» від 5.05.2000 р. передбачається розробка прогнозів і програм на рівні країни, а також на рівні АР Крим, областей, районів та міст на середньостроковий (5 років) і короткостроковий (на наступний рік) періоди. Тобто перспективний розвиток господарства обґрунтовується на основі адміністративно-територіального принципу, а не економічного районування. На всіх територіальних рівнях у прогнозах відображені:

аналіз соціально-економічного розвитку відповідної адміністративно-територіальної одиниці за попередні роки та основні проблеми розвитку;

стан використання природного, науково-виробничого й трудового потенціалів з урахуванням екологічних наслідків;

прогноз кон'юнктури на ринках основних видів товарів та послуг:

можливі шляхи розв'язання головних проблем розвитку регіонів;

цілі й пріоритети розвитку та пропозиції заходів щодо вдосконалення соціально-економічного розвитку;

основні показники майбутнього розвитку, висновки та тенденції розвитку господарства.

На рівні України враховуються також очікувані зміни зовнішньо-політичної й зовнішньоекономічної ситуацій, оцінка впливу можливих заходів державної політики в прогнозному періоді.

На основі прогнозів розробляються відповідні програми соціально-економічного розвитку України в регіональному розрізі, де конкретизуються напрями і заходи, джерела фінансування, терміни та відповідальність за виконання прогнозних розробок.